«Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси. Пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум. Плачуть голі дерева плачуть солом’яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає, коли осміхнеться. Сірі дні зміняють темнії ночі. Де небо? Де сонце? Міріади дрібних крапель, мов умерлі надії, що знялись занадто високо, спадають додолу і пливуть, змішані з землею, брудними потоками. Нема простору, нема розваги. Чорні думи, горе серця крутяться тут, над головою, висять хмарами, котяться туманом, і чуєш коло себе тихе ридання, немов над умерлим…»

Ці хрестоматійні слова з “Fata morgana” Михайла Коцюбинського начебто про безпросвітне українське сьогодення.

Що найбільше ображає і навіть вбиває людей? Абсолютна байдужість влади до елементарних проблем їх виживання. Відчуженість і цинізм. Така політика без совісті – це злочин.

Що викликає найбільше роздратування і зневіру людей? Всезагальна балаканина і базікання про вражаючі реформи – всього і вся. Ними так завзято піднімають народ з колін, що тепер він, схоже, ліг остаточно. Під тягарем злиднів і безпросвітності. Приреченістю на вимирання, якщо не сказати, здихання. Ціна людського життя втратила будь-яку цінність. Те, що залишилось, називають успіхом реформ і перемогою.

На заміну сімейному капіталізму успішно конструюється кумівський, такий собі любидрузівський капіталізм. Щоб утримати владу в центрі, області і райони передаються на годування фракціям і партіям з коаліції у Верховній Раді. Усе це обернеться врешті-решт феодалізацією країни.

Відносна стабільність підтримується залякуванням війною і залишками суспільного терпіння.

Уряд не приховує свою залежність від ЄС, США і особливо від МВФ. Повністю він незалежний лише від своїх громадян. Стверджую, що більшість урядовців жодного разу не були в трудових колективах, селах і селищах. У кращому випадку їх знання того, чим переймаються люди і за рахунок чого ще повністю не зігнулися, обмежується участю в обласних «партійно-господарських активах». На яких, як відомо, все добре, все відбувається «штатно».

Фактично відсутня соціальна база підтримки влади обертається, зокрема, тим, що вона уникає діалогу з людьми – відкритого і чесного. Куди простіше і безпечніше віщувати з телеекранів і навіювати, що все відбувається за планом, що є позитивні результати, які незабаром відчують всі.

Натомість елементарні питання виживання «усіх» виклично зневажаються.

Де рішення щодо зниження комунальних платежів? Де рішення щодо відміни грабіжницького податку на пенсії? Де рішення про індексацію пенсій і заробітних плат бюджетникам на рівень інфляції (а це більше 50%)? Де підвищення закупівельних цін на молоко від населення? Коли буде розглянуто проекти про збереження в сільській місцевості залишків закладів охорони здоров’я, освіти та культури?

Процес є, результату немає. Схоже, що «напад любові» до народу спадає із закінченням виборів. Згадайте, як перед 25 жовтня блокували трибуну, присягалися не брати участі у роботі ВР до прийняття окреслених та інших соціальних законопроектів. Забули, люди вже не потрібні. І знову пріоритет віддається вимогам МВФ, який по суті є реальним Урядом для України. Принаймні, в економічній та соціальній сферах.

Зараз ведеться активна робота і обробка нардепів щодо необхідності звіту Уряду у першій декаді грудня ц.р. про його річну «титанічну» діяльність. Коаліції пропонують переформатування урядової команди і відповідно нові кадрові квоти, щоб провести таку акцію і зцементувати коаліцію. Складається враження, що такі «маневри» КМУ і парламентської коаліції покликані прикритися від народу, розв’язати руки, розчистити політичне поле для прийняття після цього держбюджету на 2016 рік.

У цьому зв’язку слід запропонувати Уряду і коаліції у ВРУ таке:

1. Провести звіт КМУ про «здобутки» в одному з сільських клубів чи районних будинків культури. Тобто безпосередньо перед людьми, яким влада покликана служити.

2. Замість звіту у Верховній Раді, Кабмін повинен негайно внести проект Держбюджету. Тим більше, що з цього питання порушено все, що можна порушити.

Власне показники бюджету слугуватимуть об’єктивною оцінкою діяльності виконавчої влади, свідченням того, що вона напрацювала за 2015 рік. І прийняття його буде вотумом довіри Уряду. Хто голосуватиме за нього, поділятимуть відповідальність з КМУ і не треба буде звітувати про якісь химерні здобутки.

Наперед зазначу, що держбюджет буде драконівський, буде антисоціальним. МВФ мало хвилюють проблеми людей, правильніше сказати – зовсім не хвилюють. Він визначає основні показники українського бюджету.

Саме тому КМУ і Прем’єр-міністр так несамовито прагнуть спочатку проштовхнути звіт, зберегтись у владі, а потім нікуди не дінуться – проковтнуть і бюджет. Тим більше, що Уряд не матиме жодних стримуючих чинників.

Не можна допускати такого сценарію ще одного приниження країни.