Останні події, окрім усього іншого, наочно, промовисто і доказово засвідчили: Україна перебуває під зовнішнім управлінням. Підтвердження отримало те, про що говорили, про що здогадувалися.

Відкрито ставши на захист Міністра економіки, зарубіжні партнери відкрито продемонстрували, що на нинішньому стані не допустять розбірок та з’ясувань стосунків в українській владі (хоча за таких обставин важко називати її українською). Тим самим вони по суті підтвердили: запрошені іноземці в український уряд – це їх креатури. Зверніть увагу і на те, як одномоментно заголосили з цього приводу окремі політики та структури. Взаємозв’язок очевидний.

В цьому ж ряду до того не планована зустріч Президента з послами G-7 для розмови про все, що пов’язане «з урядом, з реформами».

Тепер щодо глибинної причини такого демонстративного демаршу Міністра і реакції на нього. Вона пов’язана з реалізацією плану постановки під контроль вітчизняних державних монополій (порядку 15-20) через наглядові ради. Мінекономіки опрацювало такі положення, що нагляд над монополіями можуть здійснювати практично лише представники з інших країн. Тобто йдеться про встановлення зовнішнього контролю над залишками основного багатства і стратегічно-безпекового ресурсу України. Досить згадати лише газотранспортну систему, яку так заповзято захищали від Росії.

Прогнозовано це викликало обурення і спротив окремих українських ділових і політичних кіл, які зрозуміли, що вони опиняться на «цідилку» (поясню цей термін: коли процідять молоко, те, що залишається на марлі, називають на «цідилку»). А в них же були свої плани…

Боюсь, що в підсумку на «цідилку» опиняться Україна і народ.