22 червня – сумна і трагічна дата в нашій історії – початок Великої Вітчизняної війни. Тим, хто народився після війни, навіть важко уявити, що довелося пережити людям, які здобували Велику Перемогу, і саме тому так важливо зберігати пам'ять про учасників тих історичних подій, їхні спогади.

У загальноосвітній школі № 3 м. Дубно, що на Рівненщині, з ініціативи директора Черепка Миколи Михайловича в 2004 році був створений шкільний музей, який розпочав свою роботу, як кімната-музей. Музей поповнювався новими експонатами, розширювалася його діяльність і згідно наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 317 від 08.04.2011 року музею присвоєне звання «зразковий».

Музей є складовою частиною системи навчально-виховної роботи школи, надає допомогу педагогічному колективу у впровадженні активних форм роботи з молоддю. Тут зберігається пам’ять про події Великої Вітчизняної війни, про героїчний подвиг народу.

А пам'ятати є про що. Місто Дубно було не просто захоплене у вир війни, а займало важливе стратегічне значення у просуванні ворога від Львова до Києва та на шляху окупантів стали радянські війська. Вже на 25 хвилині після початку війни над нашим містом здійснив перший повітряний таран російський льотчик І. І. Іванов. 22. 06. 1941 р. о 04 год. 10 хв. по тривозі в небо піднялася ланка винищувачів «И-16», щоб знищити шість ворожих бомбардувальників, які прямували на військовий аеродром, щоб розбомбити його та військову техніку. Ворожу атаку льотчики відбили, збили одного бомбардувальника, а інші повернули назад. Наші літаки вже здійснювали посадку, як Іванов побачив ще одного бомбардувальника, але пального в баках літака було вже обмаль, боєкомплект закінчився і льотчик Іванов спрямував свій літак на «Хейнкель – 111». Бомбовоз врізався в землю і вибухнув, перед цим встигнувши підбити літак Іванова. За цей подвиг старшому лейтенанту Іванову Івану Івановичу 2 серпня 1941 року було присвоєно вищий ступінь відзнаки – звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Розпочавши війну зненацька, маючи перевагу в військовій техніці, підготовці фашисти швидко просувалися вглиб країни, змушуючи наші війська відступати, приймати нерівний бій. З-під Берестечка в Дубно прорвалася армада фашистських військ 6-ої армії. На захист міста були спрямовані три механізовані корпуси Південно-Західного фронту. З Бродів підійшли війська 8-го механізованого корпусу під командуванням генерал-лейтенанта Д.І. Рябишева. В період з 25 червня по 1 липня в трикутнику Дубно — Броди — Луцьк відбулася найбільша танкова битва за участю більше 2 тисяч танків з обох сторін, у ній взяло участь більше танків, ніж у знаменитій прохорівській битві під Курськом 1943 року. Головні події відбувалися в районі Броди — Дубно — Луцьк — Ровно, просування танкової групи противника було призупинене, фашисти зазнали важких втрат. Тільки ударна група під командуванням бригадного комісара М.К. Попеля, за неповними даними, за чотири дні боїв знищила більше 200 танків і до 5 батальйонів піхоти ворога. Але і її втрати були великі, більше 5 тисяч чоловік пропали безвісти, загинуло до 1000 чоловік.

Протягом двох діб разом із екіпажем вів бій із противником Герой Радянського Союзу О. Ф. Фролов. Залишившись останнім із екіпажу, будучи пораненим, він 28 червня біля села Птича під Дубно здійснив перший танковий таран та героїчно загинув.

Хоча ця битва не привела до розгрому танкової групи ворога, яка рвалася до столиці України, однак до кінця червня фашисти були затримані на рубежі Дубно — Ровно і змушені були знімати війська з інших напрямків і перекидати їх до Дубно.

Це дало можливість відвести радянські війська Південно-Західного фронту, які знаходилися під загрозою оточення.

За визнанням істориків дубенські бої були єдиним контрударом радянських військ під час оборони в червні 1941 року, які позитивно вплинули на загальний несприятливий хід подій початкового періоду війни.

Жахливі події відбувалися в Дубно під час німецької окупації. Після захоплення міста фашисти створили табір для військовополонених, де було розміщено більше 3000 чоловік з якими вони обходилися особливо жорстоко, умови були нестерпні, люди страждали, масово помирали від голоду, хвороб, холоду, до весни 1942 року в живих лишилося не більше 70 чоловік. Також особливу жорстокість німецькі кати виявили до єврейського населення, яке почали розстрілювати з перших днів окупації. Розстрілювали євреїв, в основному за містом, куди людей везли на машинах, а назад привозили одяг з убитих, майно євреїв вивозили в Німеччину. Із дванадцяти тисяч єврейського населення міста до кінця війни вціліло лише кілька десятків чоловік, а з двадцятип'ятитисячного довоєнного міського населення на кінець окупації лишилося всього десь дві тисячі чоловік.

Від фашистських військ Дубно було визволене 17 березня 1944 року. Звільнення було здобуте дуже дорогою ціною, місто було важливим опорним пунктом оборони окупантів на Львівському напрямку, до того ж у німців було вигідне стратегічне становище. Ворог перекрив східну околицю міста кількома рядами колючого дроту, фашисти засіли у монастирі бернардинів, Дубенському замку, артилерійські установки були щільно розміщені по всій східній частині міста та на прилягаючих висотах, з яких вели прицільний вогонь по військах, які наступали зі сторони Рівного по низинній, болотистій місцевості. Наступ на Дубно радянські війська почали ще 3-го лютого 1944 року, бої тривали більше місяця, неодноразово війська вривалися в місто, але змушені були відступати.

За Дубно героїчно боролися воїни багатьох національностей, серед них тувинські добровольці, які були у складі військ 31-го гвардійського Кубано-Чорноморського козачого полку, 8-ї гвардійської ім. Морозова кавалерійської дивізії. Тувинські воїни проявили героїзм і мужність в боях за Дубно, багато з них героїчно загинули за визволення України, хоч далека Тува в той період навіть не входила до складу Радянського Союзу.

Війська 1-го Українського фронту, розвиваючи наступ, у результаті обхідного маневру звільнили місто Дубно.

Про всі ці події зібрано матеріали, які зберігаються у шкільному музеї, експозиція якого постійно поповнюється. Тут зібрано спогади, листи тих людей, які захищали місто в далекому 1941 році та приймали участь у звільненні в 1944 році, багато хто з них стали почесними громадянами м. Дубно.

Музей займається пошуковою діяльністю. Завдяки пошуковцям ЗОШ №3 було знайдено місце поховання солдата Круглова, могилу якого рідні з Росії розшукували більше 60-ти років. Сім'я Круглових відвідала м. Дубно, на могилі родича посадила горобину, а на своїй батьківщині встановила обеліск тим, хто не повернувся з війни.

Ми, нащадки, особливо підростаюче покоління, повинні знати свою історію, повинні пам'ятати про ту жорстоку війну, адже коротка людська пам'ять змушує історію повторюватись.

Олексій Козловський, Ніна Гагаріна,

Дубенська міська організація Народної Партії

(Рівненська обл.)