На відміну від демократичних країн, профілактичні щеплення в Україні є обов’язковими і часто-густо примусовими. Примусова вакцинація вже давно здійснюється перевіреними методами: залякуванням та соціальним тиском. Так, дітей, у яких відсутні щеплення, відмовляються приймати в ясла, дитячі садочки та школи.

Відповідно до українського календаря щеплень, протягом перших півтора року життя дитина має одержати 9 різних щеплень, серед яких найперше – від гепатиту В – у перші 12 годин життя, а наступне – у перші 3-5 днів. З 2006 року до календаря щеплень додали ще одну вакцинацію – проти гемофільної інфекції. Таким чином, мінімум половину з перших 18 місяців життя дитина абсолютно законно повинна бути хворою, або, говорячи медичною мовою, «перебувати в поствакцинальному періоді». Виходячи з цього, виникає запитання: як можна зробити дитину здоровішою в майбутньому, якщо вона буде нездоровою протягом перших місяців свого життя, коли в її організмі розвиваються найважливіші системи та органи, покликані забезпечити її здоров’я у подальшому житті?

На Заході вакцинальне навантаження на дітей є набагато меншим. Так, наприклад, щеплення від туберкульозу, гепатиту В, кашлюку, паротиту в багатьох європейських країнах уже давно зникло з календаря щеплень. У Швеції щеплення проти кашлюку було ліквідовано ще в 1979 році, внаслідок недостатньої ефективності вакцинації та невиправдано високої частоти ускладнень. Що стосується туберкульозу, вже давно доведено, що це не медична, а соціальна проблема і носіями цієї хвороби стають найменш матеріально захищені верстви населення. Відносно гепатиту В, який передається внаслідок медичних втручань, статевих контактів або при наркоманії, взагалі не зрозуміло, для чого потрібно щеплення від нього новонародженим у перші години життя. Адже внаслідок такої вакцинації замість нормального розвитку організм малюка витрачає всі сили на боротьбу з поствакцинальними реакціями, які ще протягом місяця після щеплення можуть перейти в такі ускладнення, як набряк Квінке, артрит, міальгія, неврит очного нерва та параліч лицьового. Відомі також випадки, коли внаслідок вакцинації діти мали високу температуру протягом трьох днів, після чого переставали цікавитися навколишнім світом і батьками та замикалися в собі. Після обстеження таких дітей лікарями вони отримували страшний діагноз – аутизм.

Питання вакцинації дітей хвилює всіх свідомих батьків. Минуло 4 роки з того часу як нашу країну лихоманила тема щеплень малюків. Адже тоді жертвами комплексної вакцини від кашлюку, дифтерії та правця стали троє малюків, які загинули після щеплення. Використання вакцини «Пентаксим», якою здійснювалася вакцинація постраждалих малюків, тоді було призупинено. Але минуло небагато часу і наш уряд продовжує закуповувати для вакцинації малюків цю злощасну вакцину «Пентаксим».

Більше року тому в моїй сім’ї постала проблема вибору, чи варто робити щеплення своїй тримісячній дитині, враховуючи досить великий ризик виникнення ускладнень внаслідок вакцинації. Після консультації дільничного педіатра з цього приводу ми з чоловіком взагалі втратили будь-який спокій. Нас залякали тим, що нашого малюка не приймуть у жоден садочок без щеплень і взагалі, за словами педіатра з державної поліклініки, «вакцинація дітей як лотерея, кому як пощастить». Повірте, після таких слів забуваєш про сьогодення та з головою поринаєш в інтернет, аби знайти більш достовірну інформацію на хвилюючу тему, адже йдеться про життя та здоров’я власної дитини. Вивчивши склад вакцини, від якої загинули малюки, ми з чоловіком прийняли рішення відмовитися від безкоштовної вакцинації «Пентаксимом» у державній поліклініці та звернулися до приватної. Там педіатр нам пояснила, що після вакцинації «Пентаксимом» значно частіше виникають ускладнення у вигляді високої температури та судоми, оскільки їх викликають консерванти та погане очищення препарату. Саме ця вакцина французького виробництва є дешевшою, і тому державі вигідніше закуповувати саме її. Насправді європейські країни, серед яких навіть країна-виробник, не використовують цю вакцину, натомість вакцинують дітей якіснішою та більш безпечною вакциною бельгійського виробництва «Інфанрікс». Побічні явища після щеплення такою вакциною зводяться до мінімуму у вигляді незначного підвищення температури та больового ефекту в місці уколу. Єдиний мінус цієї вакцини – досить висока ціна, близько 600 грн. Зрозуміло, що в нашій країні досить мало родин можуть собі дозволити цю розкіш, адже таке щеплення потрібно робити 4 рази протягом перших 18 місяців життя дитини.

На моє переконання, за нинішньої ситуації не лише в сфері охорони здоров’я, а й у державі взагалі, відповідальність за життя та здоров’я дитини цілком лягає на плечі батьків. Очевидно, в Україні окрім власних батьків діти нікому більше не потрібні. Шкода, що наші можновладці не турбуються про здоров’я та безпеку підростаючого покоління, продовжуючи закуповувати неякісну дешеву вакцину й надалі. Вражає той факт, що держава економить на вакцині сьогодні, витрачаючи при цьому значно більші кошти завтра, коли внаслідок щеплення діти стають інвалідами…

Леся Кіхно