Виступ Голови Народної Партії, Голови Комітету з питань національної безпеки і оборони, народного депутата України Володимира Литвина на пленарному засіданні Верховної Ради України  04.09.2013 року.

Шановний Голово!
Шановні народні депутати!

Очевидно, що епоха, коли Україна сповідувала у зовнішній політиці принцип рівновіддаленої наближеності щодо ЄС і РФ закінчилася.
Питання підписання Угоди про асоціацію і поглибленої ЗВТ фактично є доконаним фактом. Його належить сприймати як данність. Це вже не рішення лише української сторони.
Натомість домінуючим трендом в нашому політикумі за інерцією все ще продовжують залишатися заклинання про європейський вибір, необхідність прийняття низки рішень, сукупність і остаточність яких ніхто толком визначити не може.
На мою думку, вже немає сенсу говорити про Україну до Вільнюського саміту. Треба говорити про Україну, можливості, виклики і ризики після підписання відповідних документів. І вибудовувати адекватну політику.
З позицій Голови Комітету з питань національної безпеки і оборони вважаю за необхідне привернути увагу до безпекової проблеми. Вона неминуче постане, вже постає практично в усіх вимірах – від інформаційного до оборонного.
Наскільки відповідатиме новій ситуації позаблоковість України? Чи «працюватиме», як і нині, Будапештський меморандум? Це – мертвий документ. Які заходи належить вживати для утримання стабільності і цілісності українського суспільства. Якою має бути реакція, якими повинні бути запобіжники щодо можливих відцентрових тенденцій – неминучих і продукованих ззовні. Бо до цього часу переважно говорилось лише про те, що можна було б очікувати в цьому плані при входженні у МС.
Як уберегтися від неминучого економічного просідання, остаточної деградації ВПК? Для цього тверджень про цивілізаційний вибір недостатньо.
І особливо важливо: наскільки далеко піде Росія у заявленій політиці щодо України? Для довідки: між нашими країнами діє до 700 угод – від міждержавних до регіональних.
Важко уявити наслідки, коли дві такі держави увійдуть в смугу конфлікту аж до візового режиму.

Шановні колеги!

Мені бачиться, що ми недооцінюємо ситуації. Діємо в якомусь політичному азарті. А чи залишиться він після Вільнюса?
Чи збережеться така конституційна єдність, коли потрібна вже буде надзвичайно складна робота?
Вважаю, що необхідне спеціальне засідання ВР, на якому відбулася б публічна всеукраїнська розмова на тему: Україна після підписання Угоди про Асоціацію з ЄС і поглибленої зони вільної торгівлі. Треба зробити все, щоб рішення, які планується укласти на саміті у листопаді ц.р. стало рішенням України, українського народу. Лише консолідована позиція народу і політиків дадуть результат від Угоди з ЄС.
Це питання вибору як у 1991 році і відповідальність ВР надзвичайно висока, ключова.