11 квітня в усьому світі відзначається пам'ятна дата - Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів. У місті Житомирі проживає людина, про яку в народі сказали б : «Людина – легенда, він народився в сорочці».

Франц Карлович Бржезицький і справді людина, обрана долею, адже він один з тих небагатьох ув’язнених фашистського концтабору Майданек (Польща), якому пощастило вижити на цій «фабриці смерті».

Через Майданек пройшли за різними джерелами приблизно півтора мільйона людей. З них знищено 360 тис. Більшість із загиблих — євреї.

У день пам’яті та скорботи за загиблими в обласному центрі біля пам’ятного знака «Жертвам фашизму» пройшов мітинг – реквієм. Саме сюди, на це місце, де фашисти розстрілювали людей, у 2002 році був привезений прах з Майданека та увіковічено пам'ять загиблих земляків. Франц Карлович добре пам’ятає той рік, коли на Житомирщині побільшало історичних місць, пов’язаних з Священною війною 1941 – 1945 років – небаченою за розмахом і кількістю жертв.
Із 1240 в’язнів табору Майданек повернулося на Батьківщину лише семеро, із яких дожив до наших днів лише – Франц Бржезицький.
Не зважаючи на досить поважний вік, в чоловіка добра пам'ять та гострий розум. Від його розповідей стає моторошно. «Не озирайтесь на ворота, через які ви зайшли сюди, через них ви не вийдете. Ви підете звідси он через ті «ворота», вказуючи на дві труби, з яких клубками піднімався дим», - сказав новоприбулим в’язням німецький офіцер. Пізніше ми дізнались, що ті труби знаходяться в крематорії», - розповідає Бржезицький.

А ще Франц Карлович щороку на мітингу пригадує події наших днів, з вдячністю вимовляє прізвище людини, завдяки якій зміг виконати перед загиблими товаришами клятву, яку вони давали один одному в концтаборі: той, хто виживе і повернеться на Житомирщину, привезе в рідний край з далекого Майданека прах загиблих. Цю обіцянку Францу Карловичу допоміг здійснити тодішній голова Житомирської облдержадміністації Микола Рудченко. Це його ім’я й прізвище щороку називає Бржезицький та ставить за приклад для прийдешніх поколінь, яким має бути посадовець. Адже саме Рудченко ініціював поїздку делегації від Житомирщини до Польщі у ті табори, де загинули мільйони наших людей. Звідти й було привезено на Житомирщину прах, який поховано під гранітною плитою біля пам’ятного знаку “Жертвам фашизму”.

Щорічно і Микола Миколайович 11 квітня приходить до обеліска з квітами, бо, за його словами, не вартий майбутнього той, хто не береже в пам’яті страшних сторінок минулого, і не гідний називатись людиною той, у чиєму серці не горить іскра доброти до ближнього.

- Ніхто й у страшному сні не міг уявити, що в 21 столітті ми стоятимемо на порозі ІІІ – ї Світової війни. І її може розв’язати братня нам держава Росія, а, Німеччина, з якою ми воювали разом, буде робити спроби нас замирити. Сьогодні, як ніколи, ми усвідомлюємо, як багато важить мир у державі, але, на жаль, ще не навчились його берегти і цінувати, - підкреслив у розмові з журналістами Микола Рудченко.

Алла Яковенко, Житомир