Розсилка

підписатися

RSS-стрічка новин з сайту

Наші партнери
Тижневик "Народна"
Виступ голови Одеської обласної організації Народної Партії, народного депутату України Сергія Гриневецького на науково-практичній конференції «УКРАЇНА СЬОГОДНІ: ВИКЛИКИ ДЛЯ ЕКОНОМІКИ ТА ДЕРЖАВНОСТІ»

27.06.2014

grineveckii_250.jpg„Шановне  товариство!

Сьогоднішня конференція — це добра можливість представити бачення перспектив розвитку нашої держави. Зрозуміло, що кожен з нас буде спиратися у своїх прогнозах та пропозиціях на власний досвід у політиці та державному управлінні. При цьому ми повинні чітко розуміти, що тієї пострадянської України, в якій ми жили і працювали досі, вже не буде.
Нинішня Україна — це своєрідний полігон, на якому випробується все — від сучасних видів війни та озброєнь до нових форм європейської та міжнародної безпеки. Cитуація ускладнюється тим, що поряд із внутрішнім громадянським конфліктом   існує          конфлікт міждержавний.

Враховуючи геополітичні трансформації, недооцінку політико-психологічних змін, значення інформаційної переваги, переоцінку цінностей в самому українському суспільстві, обидва конфлікти несуть в собі небезпеку перетворитись у міжцивілізаційні. Ці конфлікти неможливо вирішити виключно військовою силою. Найкращою відповіддю має стати побудова успішної України з ефективною ринковою економікою, гнучкою політичною системою, потужним безпековим сектором і адекватною сучасним умовам зовнішньою політикою.

Певні відповіді на одвічне питання “Що робити?”, особливо в економічній сфері, ми знайдемо у книзі Павла Гайдуцького “Не Залежна економіка України”, яка презентована сьогодні. Як і інші роботи Павла Івановича, вона насичена цікавою інформацією, містить історичну ретроспективу, висновки та рекомендації, які підкріплюються значним ілюстративним матеріалом, зокрема, переконливими діаграмами. Можна тільки пошкодувати, що така актуальна на сьогодні книга видана мізерним тиражем в 400 примірників і вже перетворюється на    бібліографічну рідкість.

Значна частина уваги в книзі присвячена українським реформам кінця 90-х — початку 2000-х років, досвід яких може бути повчальним для нинішнього керівництва України. Так само повчальним є і досвід зовнішньої політики держави. Сьогодні вже зрозуміло, що відходить у минуле політика багатовекторності у тому вигляді, у якому вона сформувалася на межі століть, коли наша держава балансувала між двома інтеграційними проектами. Сьогодні є чимало готових висловити критичні слова на адресу Президента України Леоніда Кучми, який є фактичним творцем цієї політики. Але при цьому не беруться до уваги конкретні економічні, геополітичні, культурні умови, за яких вона сформувалася. Я переконаний, що процес державотворення був би значно складніший, якби саме Глава держави не знайшов оптимальний баланс між інтересами регіонів країни, між прагненням рухатися шляхом європейських по своїй суті реформ і необхідністю мати взаємовигідні стосунки з Росією та країнами        СНД.

Так само не можна міряти мірою нинішніх часів і рішення України щодо добровільної відмови від ядерної зброї. Сьогодні лунають заклики поновити ядерний статус держави, що, на думку авторів цієї ідеї, є єдиним засобом протистояти         зовнішньому       тиску.

Те, що трапилось з Кримом, не без підстав сприйнято у світі як зруйнування системи міжнародних гарантій, завдяки чому справа ядерного роззброєння опинилася у глухому куті. Більш того, провідні ядерні держави витрачають чималі кошти на модернізацію ядерних арсеналів і вдосконалення систем доставки. Але чи варто на цьому тлі посипати голову попілом, відкидати здобутий досвід і намагатися повернути втрачене? Переконаний що ні.

На сьогодні досвід ядерного роззброєння України в непростих політичних та економічних умовах залишається унікальним. Хочу нагадати, що наша держава не обмежилася ліквідацією ядерного потенціалу і пішла далі. У 2000 році було достроково виведено з експлуатації Чорнобильську АЕС, у 2010 році прийнято рішення відмовитися від використання та зберігання на своїй території високозбагаченого урану, а згодом — рішення вивезти зі своєї території відпрацьоване високозбагачене ядерне паливо. Україна є прикладом для інших країн у сфері ядерного роззброєння і безпечного використання ядерної енергії. Вона має залишатися цим прикладом і надалі попри всі геополітичні зміни та зовнішній тиск. Більш того, в нинішніх умовах послідовність у політиці ядерного роззброєння може працювати на зміцнення авторитету держави. Саме тому я вважаю, що дії України заслуговують на відзначення Нобелівською премією миру. Це буде найкраща відповідь тим, хто порушив принципи Будапештського меморандуму.

Впевнений, що наша держава не повинна позиціонувати себе виключно як жертву агресивних дій із зовні. Жертва викликає жалість та співчуття, але не повагу. Тим більш, що сьогодні ми розплачуємося за відсутність належної уваги до армії, за тотальну корупцію, яка стала засобом управління, за відверту брехню у         політиці.

Україна може перетворитися з об'єкта на суб'єкт світової політики не за рахунок повернення собі ядерного статусу, а за рахунок сильної державної регіональної політики, а також активної зовнішньої політики у Східній Європі та Чорноморському      регіоні. Досі вона віддавала ініціативу іншим, хоча в змозі, попри проблеми сьогодення, відіграти консолідуючу роль на пострадянському просторі, продемонструвавши волю до змін.”

 

                                                   Прес-служба Одеської областної

                                                                            организації  Народної Партії

 

Коментарі
Топ - новина
ДО «ФОРМУЛИ МИРУ»

02.10.2019

Замість криків про зраду і звинувачень треба зайнятись випрацюванням документів (законів) і практичних заходів з реалізації того, що допоможе зціленню України

Публікації
Правда, яку не кажуть людям

02.11.2019 

Україна, як Система, має продукувати "умови для максимальної самореалізації та задоволення матеріальних та духовних потреб кожного та умови для гідного життя всіх своїх громадян".