Розсилка

підписатися

RSS-стрічка новин з сайту

Наші партнери
Тижневик "Народна"
Ати-бати йшли комбати До Верховної Ради...

10.10.2014

Командири й бійці добровольчих батальйонів все частіше заявляють про своє бажання йти в політику. Деякі з них вже визначилися з політичними партіями, за списками яких планують стати депутатами Верховної Ради. Інші – боротимуться за депутатський мандат на мажоритарних округах. Командири добровольчих батальйонів та їхні бойові побратими по-різному аргументують своє бажання бути представниками певної партії на дострокових виборах. Але, крім звичної в таких випадках патетики, залишається відкритим питання: що ж насправді змушує бійців-добровольців вливатися в ряди політичних сил і часто бути поруч з тими, хто, м”яко кажучи, своїми діями не вселяє особливого оптимізму щодо можливості у найближчій перспективі реалізувати основні вимоги революції гідності (люстрація, соціально-економічні реформи, боротьба з корупцією...) і яким може бути результат їхньої парламентської діяльності?

Прокоментувати останні політичні тенденції я попросив політичного експерта Юрія Буздугана.

 - За останній рік в Україні сильно змінилася соціальна структура і перш за все – почали зароджуватися нові еліти, яких раніше не було. Це стало результатом революції гідності та війни, яка нині точиться на сході країни. Герої Майдану, добровольці, комбати – це представники нової еліти. Але стара Верховна Рада зробила все для того, щоб законсервувати старі еліти і в жодному разі не допустити приходу до влади якісно нових сил. Насамперед, через збереження старого виборчого закону, за яким пройти до парламенту можуть тільки ті, за ким стоять „грошові мішки”, бо видатки на виборчу кампанію вимірюються мільйонами доларів. Хто, крім олігархів, здатен заплатити такі гроші? Один факт: щоб заплатити заставу за участь політичної партії у виборчих перегонах, середньостатистичний громадянин має упродовж 30(!) років не їсти, ні пити, ні за що не платити, а тільки відкладати кошти на заставу.

Хочу зазначити, що цей закон було прийнято ще за часів Януковича. Його головним завданням було недопущення до влади нікого іншого, крім мультимільйонерів та їхніх представників. Коротше, тих, на кого він робив ставку в консервації свого режиму.

І от сьогодні перед представниками нової еліти стала дилема: або йти в структури старих еліт та стати одними з них, розчинившися у владно-корупційному середовищі та стати „одними з них”, або бути позасистемним елементом у цій системі й зрештою вийти зі структури, як виходять з органів влади відомі постаті Майдану, де вони усвідомлюють своє безсилля в боротьбі з системою, але зберігаючи в такий спосіб власне „Я”.

Щоправда, є ще один шлях – плюнути на вибори й намагатися відстоювати своє бачення соціальної справедливості нелегітимним шляхом – через силові акції, організацію різних видів спротиву і т.ін. До цього, власне, підштовхують дії нинішньої еліти в нестерпному бажанні будь-що зберегтися при владі. Але це дуже небезпечний шлях, оскільки палатимуть не лише мерседеси на вулицях Києва та розкішні маєтки казнокрадів у Конча-Заспі. Полум”я соціального невдоволення може охопити всю країну й зрештою знищити державу. І тоді вже не стоятиме питання про те, хто саме безглуздими діями на захист власних шкурницьких інтересів спровокував. І кривава чистка не лише парламенту за таких умов може стати реальністю. Згадаймо революційну Францію, де половина членів Національних зборів скінчили своє життя на гільйотині, або депутати так званого Довгого парламенту в Англії часів Кромвеля, які системно відправлялися на ешафот. Отже, шлях нелегітимних дій є дуже небезпечний і його слід уникнути шляхом суспільного діалогу й сприйняттям старими елітами нових як повноправних учасників політичного процесу, а не намагатися будь-що маргіналізувати їх та вивести за легітимне поле. Адже наслідки такого „самозбереження” можуть бути дуже трагічними як для нинішніх „хазяїв життя”, так і для суспільства.

Головне сьогоднішнє завдання – це глибинна модернізація суспільно-політичних, соціально-економічних відносин з тим, щоб дати відповіді на сучасні виклики, які постали перед Україною. На жаль, стара еліта є нездатною для такої роботи. У той же час комбати й бійці-добровольці є найяскравішими сьогодні, але не найкращими для виконання таких завдань. Так, вони герої, вони довели свою відвагу, хоробрість і здатність боротися з несправедливістю. Однак нині все гостріше відчувається потреба в тих, хто може не боротися з несправедливістю, а будувати справедливе суспільство. Отже, комбати-добровольці, можуть бути за певних умов ефективними в зламі спротиву старої деградованої еліти та „розчищенні” дороги для інших представників нової еліти, які здатні запропонувати дієву альтернативу існуючій соціально-економічній моделі, що є сумішшю ліберальних ідей, кримінального мислення та найгіршого з радянського способу життя. І головне – в цю альтернативу мають повірити люди й видати кредит довіри тим представникам нової еліти, які здатні це робити. Отже, сьогодні недостатньо лише боротися з несправедливістю. Треба починати БУДУВАТИ СПРАВЕДЛИВІСТЬ.

 

Підготував

Володимир Станіславчик

Коментарі
Топ - новина
ДО «ФОРМУЛИ МИРУ»

02.10.2019

Замість криків про зраду і звинувачень треба зайнятись випрацюванням документів (законів) і практичних заходів з реалізації того, що допоможе зціленню України

Публікації
Правда, яку не кажуть людям

02.11.2019 

Україна, як Система, має продукувати "умови для максимальної самореалізації та задоволення матеріальних та духовних потреб кожного та умови для гідного життя всіх своїх громадян".