Міністр закорданних справ Клімкін П.А. виступив у Верховній Раді з інформацією про результати саміту нормандської четвірки у Парижі. На фоні словесної демонстрації ним сили, натиску і впевненості, враження від виступу загалом склалося гнітюче. Чому гнітюче? Бо всі правильні констатації зроблено заднім числом. На превеликий жаль, не було офіційної заяви Президента чи МЗС, у якій би чітко прозвучали оцінки ходу переговорів і їх результатів.

Суспільство тепер у розгубленості, про що ж домовилися у Парижі? Адже те, що звучить сьогодні в Україні, багато в чому суперечить, а в ряді моментів і докорінно, офіційним заявам Президентів Франції і Німеччини щодо результатів саміту. Їх висновки широко тиражують західні ЗМІ. Хто ж говорить правду?

Складається враження, що українська сторона, побоюючись негативної реакції в середині країни, намагається героїзувати себе, демонструвати перемогу, у якій вони «поставили» на місце кого треба.

У такому випадку нам варто усвідомити декілька обставин:

1. Фактично, на Україну перекладається відповідальність за дальший розвиток подій на сході країни.

2. Франція і Німеччина, як посередники і представники ЄС, втім, мабуть, і США, налаштовані на те, щоб якомога швидше закрити українську проблему. У тому числі, зважаючи й на ті нові виклики, які постали перед ними.

3. Виконати «домашнє завдання» Президенту і Уряду буде вкрай складно, якщо не сказати неможливо з ряду причин. Вже навіть з огляду на настрої у Верховній Раді.

Наслідком всього цього може бути ускладнення стосунків із союзниками України і примушення західними лідерами України до миру на будь-яких умовах. В кращому випадку є загроза того, що конфлікт на сході може бути переведений у заморожену стадію. Українська влада постала перед необхідністю приймати важкі і вкрай непопулярні рішення. Вона, схоже, до цього не готова.