Саме так узагальнено можна визначити настрої людей, з якими мені довелося спілкуватися минулого тижня у Хмельницькій і Житомирській областях. А це 18 зустрічей у містах та селах. Переважно в клубах, які не опалюються, і в яких холодніше, ніж на вулиці.
Рефреном і відкрито звучить теза: краще хай би було старе, а не це нове, яке накинули на людей. Питання мізерності пенсій, відсутність елементарного медичного захисту, грабіжницькі тарифи, розвал управління на місцях, здичавіння сіл, неприхована ненависть до «гучномовців» з Києва, розгул злочинності – це далеко не повний перелік результатів «грандіозних реформ», покликаних «жити по-новому», на які люди реагують, що називається нервами.
І на цьому фоні облудливість виборів до ОТГ. Місцеву владу активно почали захоплювати такі собі новопосталі політики, які фактично вважають, що землі, ліси і т.п. вже є їх приватною власністю. А по-суті це так і є. Причому ці магнати вчора були у правлячій партії та вчили як потрібно жити. Сьогодні вони знову у правильній політичній силі і роблять «правильний» результат. І не так для Києва, як для себе. Відповідно мають індульгенцію від вчорашніх гріхів та мандат на дальше князювання, взяття під контроль місцевих громад. Такого тиску, як стверджують вчителі та медики, взагалі небайдужі люди ще не було: правильно голосуй, інакше роботи не бачитимеш. Сільська місцевість скочується до часів кріпацтва. Мішок другий збіжжя за паї пенсіонери сприймають як велику благодійність. А що буде після формалізації права на землю?

Володимир Литвин, Голова Народної Партії