Розсилка

підписатися

RSS-стрічка новин з сайту

Наші партнери
Тижневик "Народна"
ВОЛОДИМИР ЛИТВИН: ПРАГНЕННЯ ОЩАСЛИВИТИ ЛЮДЕЙ БЕЗ ЛЮДЕЙ ЗАВЖДИ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ ПОГАНО

09.06.2016

Вкотре чуємо, що в Україні почався новий період чи етап. А то й нова епоха. Правда вона завжди оголошується з приходом чергової (нової) влади. У свою чергу Бог дає посади тим, хто їх не вартий, щоб випробувати народ. Схоже, що ми на постійному експерименті.
Ось і зараз на велику дорогу вийшли «свіжі» провідники. Своїми перевагами вони вважають те, що не обтяжені досвідом, практичними навичками, знанням країни, а відповідно – історичною пам’яттю. Все це для них взагалі не має значення. Інакше – «совок». Для декого Україна та її історія взагалі зводяться до екзотики – орнаменту сорочки на день вишиванки.
Фактично у такий спосіб йдеться про тотальне заперечення країни в плані її власного досвіду. У тому числі й позитивного. За деякими винятками, які зводяться в ранг ікони. Звісно – з примушуванням суспільства їх любити.
Переінакшення, а не переосмислення, історії на свій лад, намагання у такий спосіб формувати сьогодення країни, на практиці породжує суспільне явище, яке можна охарактеризувати як «патріотизм відчаю» (термін належить вченому С.Ушакову).
Спілкування з людьми, зміст листів та звернень дозволяють мені констатувати: коли раніше їх особисті історії вибудовувались на фоні історії країни, колективів та сім’ї, то зараз переважно говорять про безкінечні втрати, хвороби, безпросвіття, страхи. І медициною від усього цього у них виступає хіба що безмежне терпіння.
Страждання стало такою собі нашою ідеологією. Ніяк не складається з національною ідеєю. Ні зверху, ні знизу. Вакуум намагаємося заповнити ретроспекціями. Творимо державу на розмежуваннях та поділах на своїх і чужих, патріотів та зрадників і т.п. Тобто маємо більшовизм навиворіт. В результаті ніяк не вийдемо на єдину дорогу. Без надійної цілісної історичної платформи інакше й бути не може.
Зате є безкінечні пошуки ворогів – в історії і сьогоденні. Добре навчилися покладати відповідальність на когось і, боронь Боже, на себе. Але ж історія, події та явища – це не лише вожді, а й народ. Принаймні частина народу. Виходить, що він винний.
Безапеляційні оцінки й судження, наполягання на без альтернативності нав’язуваної політики й практики не завжди зумовлені незнаннями чи небажаннями знати. Як на мене, це свідомий курс на примушування людей до сприйняття запозиченого і навіть нав’язуваного ззовні. Хто платить гроші, той і замовляє музику.
Чим це відрізняється від більшовицьких практик, коли людей силоміць люмпенізували і заганяли в «щасливе» майбутнє. Нічим, окрім риторики.
За таких умов залишається хіба що ставка на націоналізм, як на організуючу силу, що не вимагає індивідуальностей і особистих зусиль. Достатньо долучитися до відповідної групи.
Практика свідчить: у спільнот без власної позитивної опори нею нерідко стає залежність і навіть прив’язка до того, що вони раніше заперечували, проти чого повставали. Особливо, якщо враховувати те, що негативне завжди має значну притягальну силу, ефект. Чи не тому воно домінує в інформаційній сфері.
Таким чином, належить звернути увагу на формування в Україні поведінкової і життєвої культури, в якій категорії зневіри, страждань, страхів просуваються на домінуючі позиції. І їх вже починають сприймати як щось органічне, очевидне та навіть необхідне. За ними нас вже можна впізнавати і відповідним чином сприймати.
Хотілося б помилятися в цих міркуваннях, сприймати їх як перебільшення. Але, думаю, що ні. А відтак – психологічна й моральна атмосфера українського суспільства потребує першорядної уваги тих, хто взяв на себе місію лідерства. Інакше знову опинимося на задвірках історії.

Топ - новина
ДО «ФОРМУЛИ МИРУ»

02.10.2019

Замість криків про зраду і звинувачень треба зайнятись випрацюванням документів (законів) і практичних заходів з реалізації того, що допоможе зціленню України

Публікації
Правда, яку не кажуть людям

02.11.2019 

Україна, як Система, має продукувати "умови для максимальної самореалізації та задоволення матеріальних та духовних потреб кожного та умови для гідного життя всіх своїх громадян".