Останніми днями активно педалюється ідея виходу (призупинення участі) України в ПАРЄ (Парламентська Асамблея Ради Європи) у випадку повернення до неї російської делегації.На мій погляд, це непродумана та імпульсивна ініціатива. Вже навіть з таких міркувань:- повернення російської делегації ще не відбулося, так що не треба передчасно колотити себе й інших;- Україна дуже складно йшла до членства в Раді Європи, ключовим публічним інститутом якої є ПАРЄ. Щоб вийти розуму багато не потрібно. Питання в тому, як потім повертатися, на підставі якої аргументації. Отже, слід насамперед думати про наслідки та наступні кроки;- для обстоювання українських інтересів на міжнародних площадках належить використовувати будь-які можливості, а не демонструвати наміри грюкати дверима. Ми не в тій ваговій категорії, щоб це робити;- Україна, яка вважає себе жертвою агресії, і заявляє про намір вийти – це взагалі політичний і дипломатичний нонсенс;- звісно, з опонентом простіше й комфортніше вести полеміку і навіть боротьбу поза очі.Для цього особливого геройства, відповідних аргументів та знань, політичної і дипломатичної майстерності не так вже й потрібно. Треба, врешті-решт, навчитися двобою у відкритих дискусіях, завойовувати і мати союзників з усіх 46 країн-членів РЄ;- не варто зловживати довірою й підтримкою з боку європейської спільноти. Вони терпляче ставляться до нас лише тому, що через Україну реалізується завдання ЄС та США на стримування Росії. Судячи з усього, їх терпіння щодо нас не безкінечне. А тут, ще наші  «змагання» з приводу найдошкульніших оцінок ПАРЄ;- рішення з цього приводу, по ідеї, повинна приймати Верховна Рада. А якщо до цього дійде, то це буде ще однією демонстрацією відсутності консолідованої позиції в українському політикумі.Отже, перед проголошенням подібних ініціатив належало б добре подумати, розсудливо зважити всі за і проти.
А проблеми потрібно вирішувати по мірі їх надходження. Невже немає чим займатися!