Розсилка

підписатися

RSS-стрічка новин з сайту

Наші партнери
Тижневик "Народна"
Віктор Шишкін: по суті, ми не маємо Конституції взагалі

09.09.2018

 

Чим ближче до виборів президента, тим активніше українські топ-політики піаряться на темі Конституції. Президент Петро Порошенко пропонує внести до Основного Закону України пунктии, пов'язані з курсом на НАТО та Європейський Союз. Лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко пішла далі і взагалі наполегливо рекомендує замінити стару Конституцію новою. До виборів залишилося трохи більше півроку і не виключно, що з аналогічними пропозиціями виступлять і інші кандидати. Але навіщо Україні нова Конституція? Чи не станеться з нею те, що відбувається з існуючою - ігнорування з боку можновладців та пересічних громадян? Про це i-ua.tv запитав у Судді Конституційного Суду України у відставці Віктора Шишкіна. 

– Наближаються вибори і наші політики намагаються пропіаритися на темі Конституції. Петро Порошенко пропонує внести зміни в існуючу, а Юлія Тимошенко – написати нову. Пане Вікторе, нащо нам новий Основний Закон, якщо не виконується той, що є?

– Внесення змін до Конституції – це один формат. Інший – прийняття нового Основного Закону. І це зовсім різні правові явища, тому їх не можна вінігретити і класти в один рюкзак.

Давайте спочатку поговоримо про доцільність нової Конституції. Дійсно, Тимошенко виступила з ініціативою її прийняття, однак оцінювати цей її крок поки що зарано. Хтось може погоджуватися з ним, а хтось – ні. Але зараз ми обговорюємо формат. Тому, відповідаючи на питання: «Чи можливо зараз прийняти нову Конституцію в Україні?», я скажу: «Так». А ось щодо доречності змін, пропонованих Порошенком, моя відповідь буде «Ні».

– Чому?

– Наша Конституція 1996 року встановлює порядок внесення до неї змін. Відповідно до її 157-ї статті, в умовах воєнного стану змінювати Основний Закон заборонено. Однак діюча влада нехтує цим положенням. Відповідно, Порошенко разом із депутатами і членами КСУ є ігнорантом Конституції України. Саме тому, будь-які зміни до Основного Закону виглядатимуть антиконституційно. 

А тепер хочу звернути увагу всіх, хто говорить, що спиратися на 157 статтю недоречно, бо в Україні не введено воєнний стан. Так ось, у ній слова «введення» відсутнє. Там мова йде тільки про «умови воєнного або надзвичайного стану». А вони, якщо читати першу статтю Закону «Про правовий режим воєнного стану», об'єктивно існують. Вони зовсім не залежать від того, з якої ноги встав Порошенко, Гройсман, або Парубій. На нас напали? Так. Коли? У лютому 2014 року, через Крим. У нас є реальна війна та анексія територій. Україна знаходиться в об'єктивних умовах воєнного стану. Тому годі розводити балачки про зміни до Конституції!

– Чому ви підтримуєте прийняття нової Конституції?

– Оскільки існуюча Конституція про порядок прийняття нової мовчить, тому, у такому випадку, не варто говорити про порушення. Я б рекомендував орієнтуватися на статтю 5 Основного Закону України. У ній чітко написано: «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ». Хочу також зауважити, що у нас люблять говорити, що народ – джерело влади, але чомусь забувають про його статус суверена. Тобто він – владоносець і сам по собі влада.
Щоправда, наша Конституція забороняє деякі кроки навіть народу. Наприклад, він не може на референдумі вирішувати питання пов’язані з податками, або територіальною цілісністю держави. Однак до ухвалення нової Конституції, народу нічого не заборонено. В тому числі, і приймати новий Основний Закон. А ось яким він буде: красивим, коротким, чи довгим – вже інше питання. Його, до речі, можна обговорювати. Але прийняття нової Конституції, на відміну від ініціативи її змінити – законно. А тепер поговоримо про доцільність прийняття нового Основного закону.

Я уже не раз казав, що був противник зміни Конституції та розхитування акту 1996 року. Але що відбувається сьогодні? По суті, ми не маємо Конституції взагалі. У моєму розумінні, акт від 1996 року ухвалили повністю легітимно. Відповідно до існуючого порядку, він був прийнятий, опублікований і введений в дію. Все інше, що з ним відбулося – неконституційно. 

Такими, наприклад, були зміни 2004 року щодо запровадження «політичної реформи». Рішення про їх неконституційність прийняв КСУ в 2010 році. Причина – порушення конституційного процедури ухвалення змін до Основного Закону. До речі, ініціативи Януковича від 2010 також мали антиконституційний характер. КСУ прийняв рішення про визнання неконституційним Закону «Про внесення змін до Конституції». Але у рішенні КСУ чомусь забули вказати, що вступає в дію текст Конституції 1996 року. Тим не менш Янукович та його команда надрукували Основний Закон 1996 року самовільно, що по суті є кримінальним злочином. 

Давайте тепер візьмемо 2014 рік, коли повернулися до редакції Основного Закону за 2004 рік. Але у який спосіб це відбулося? Прийняли спочатку якусь постанову, а потім закон. Однак нічого подібного не повинно бути! Такий порядок змін до Конституції Основний Закон не передбачає. Тому, все що відбулося і в 2014 році у діях парламенту – неконституційно!

Зміни до Основного Закону у 2016 році виявилися так само неконституційними. У результаті, ми маємо настільки спотворений акт, який дуже важко назвати Конституцією. Існуючий її текст настільки переламаний, що від нормального Основного Закону лишилися тільки ріжки та ніжки. Саме тому, ідея прийняття нової Конституції почала опановувати і мій розум. Тому, у нас зараз два варіанти дій. Перший – перекреслити все, що відбулося, починаючи з 2004 року і до сьогодні, і повернути легітимний текст 1996 року. Другий – затвердити нову Конституцію народним референдумом. Парламент не має прва ухвалювати текст Конституції взагалі. А ось яким буде її текст – вже інше питання.

На різних інформаційних майданчиках, де обговорювалися зміни до Конституції, я ставив питання: «А чи буде виконуватися новий Основний Закон?». Якщо на даний момент і влада, і частина народу налаштовані на ігнорування тексту Конституції, не вважають його суспільною святою іконою, то про що можна говорити взагалі? На прикладі існуючого Основного Закону зрозуміло, що він ігнорується, а влада його переписує під себе. Для чого ухвалили зміни до Конституції у 2016 році? Щоб президент міг залучити своїх людей до роботи у КСУ? Заради певних осіб підняли віковий ценз до 70 років. Хоча навіть у Німеччині, де рівень життя значно вищий, він становить 68 років. 

Якщо таке свавілля відбувається навіть по відношенню до Конституції, то що вже говорити про інші Закони? У Закон «Про прокуратуру» також вносили певні зміни, заточені під конкретну особу (Юрія Луценка – ред.). З нього прибрали згадку про обов'язкову юридичну освіту Генерального прокурора. У нас все, робиться під конкретних осіб. Тому, про яку повагу до Закону може йти мова? Відповідно, питання про реальність виконання нового Основного Закону стоїть на першому місці. А те, що з наступною Конституцією може статися те, що відбувається з існуючою – є реальною загрозою для нашого сьогодення. 

– Припустимо, що приймуть нову Конституцію. Чим вона має відрізнятися від існуючої? 

– Якщо її приймуть на референдумі, її сила буде закріплена народом. А в самому тексті ми повинні вирішити питання про обов’язки органів державної влади. Права людини мають бути не лише декларацією, слід виписати чіткі механізми їх реалізації. Механізми – це обов'язки носія влади. Тут також варто підняти питання доречності президентської посади. На мою думку її слід, або прибрати взагалі, або залишити з істотно обмеженими повноваженнями. У такому випадку, президент має бути таким собі обраним королем: царствувати, але не правити. Тоді ми чітко розумітимемо, хто за який бардак відповідає і подолаємо дуалізм влади. 

А найголовніше – у новій Конституції слід окреслити обов'язки з приводу дотримання прав громадян. Останні треба поділити на визначальні (природні) і даровані. Природні права – вічні і незмінні. Вони мають бути основою, від яких стартуватимуть інші права. Зокрема, німецький конституційний суд неодноразово давав аналіз гідності. У його рішеннях зазначалося, що будь-які права громадянина і кроки влади, мають підпорядковуватися гідності людини. Що ж стосується соціальних прав, то вони можуть бути проголошені в Основному Законі. Але їх треба прописати так, щоб вони варіювалися у залежності від соціально-економічної ситуації в країні. Якщо завгодно, соціальні права мають розглядатися як обов’язки уряду для забезпечення людського щастя. 

Також у новій Конституції слід досконаліше розглянути права, пов’язані з місцевим самоврядуванням. Вони починається з громади, де, власне, і з'являється громадянське суспільство. Крім того, я б ще поміняв виборчу систему. Ми ніяк не можемо знайти алгоритм, здатний дати можливість проводити вибори належним чином. Також у нас зараз спотворена конструкція організації судів. Я б повернув та удосконалив стару. Тут необхідно вжити заходи і для формування суддівського корпусу, і це все має відображатися у новій Конституції. 

Але найголовніше, виходячи з реалій сьогодення – це питання війни і миру. Відповідно до існуючої Конституції, президент оголошує і стан війни, і воєнний стан. Це прописано у 19 та 20 пунктах 106-ї статті Основного Закону. Однак ні суть даних явищ і їх наслідків, ні обов'язки голови держави у Конституції не прописані. Але виходячи з потреб сьогодення такі пояснення є просто необхідними. І вони не мають виглядати як ноу-хау. 

Наприклад, у німецькій Конституції існує розділ, який називається «Оборона». У ньому чітко розписано, як мають діяти уряд та органи влади в умовах нападу на Німеччину. Однак в українському Основному Законі такого немає. У 1996 році ми виходили з помилкового погляду, що з розпадом Імперії Зла у світі настало всеохоплююче благоденство і нам нічого не загрожує. Але реалії виявилися іншими. Ми стали заручниками власного пацифізму. У 2014 році на нас напали, і ми не знали, як оборонятися. Саме тому, у Конституції крім загальних фраз мають бути пояснення, що таке стан війни, воєнний стан і наслідки їх введення. Мова йде, наприклад, про розрив дипломатичних відносин з ворогом і чіткі вказівки для армії про наступ. Це потрібно, щоб не відбувалося так, як у 2014 році, коли армія чекала: буде наступ, чи ні. 

– Ви говорили про ухвалення Конституції на референдумі. Але наскільки це доцільно? Де гарантія, що всі українці перед тим, як поставити галочку у бюлетені, прочитають новий Основний Закон?

– У 1996 році багато прочитало українську Конституцію? Ні. американську Конституцію багато прочитали? Думаю, 99% громадян США на момент її прийняття взагалі нічого не знали про неї. Але так чи інакше, громадськість має брати активну участь у новому конституційному процесі. Звісно, хто б як не критикував Тимошенко, але вона закликає до цього. Правда, конкретного проекту у неї поки немає. Існують тільки певні напрямки. Тепер треба розробити відповідні положення. А що стосується прийняття нової Конституції, то тут як і з виборами. Деякі громадяни на них ходять тільки за гречку, а потім мають претензії до політиків і рівня життя в країні. Ну що ж, тоді хто їм Рабінович, як кажуть в Одесі. Краще б наші люди, ходили на вибори та читали Конституцію, а не казали, що вона не така. 

– Ви згадали про Тимошенко. Але чи можуть люди, які самі неодноразово порушували Конституцію, братися за таку серйозну та суспільно важливу справу як написання нової? 

– Порушення не аргумент, щоб не зважати на пропозицію людини. Подібні ідеї може виносити хто завгодно. Навіть зек який знаходиться за ґратами. Між іншим, він також громадянин України, і правопорушення, які він вчинив, не привід, щоб ігнорувати його пропозицію. 

– На Вашу думку, чи існує загроза звуження прав людини у новій Конституції?

– Я тут сказати вам нічого не можу. Буде загроза, чи ні? Хай люди самі беруть участь у розробці нової Конституції. Я цей документ не пишу. Можливо, візьму участь у роботі над окремими його частинами. Нехай наші громадяни також працюють над Конституцією. А то вони постійно чекають відповіді від когось як мани небесної. Вони хочуть стати членами громадянського суспільства – нема питань. Хай будуть активними, а не чекають, що їм все принесуть на блакитному блюдечку з золотим обрамленням. 


Ірина Сатарова, http://i-ua.tv/index.php?newsid=14171

 

Топ - новина
ДУМАТИ ТРЕБА. ДУМАТИ!

26.01.2018

Влада демонструє наміри продовжувати боротися за території, а не за людей. Вона так і не зуміла вникнути і перейнятися становищем тих, хто живе на не підконтрольній Україні частині Донбасу.

Публікації
Ще раз про тер.громади

17.09.2018 

Територіальна громада міста Києва, по-суті, носить другорядний у порівнянні з іншими суб'єктами міської влади характер