Розсилка

підписатися

RSS-стрічка новин з сайту

Наші партнери
Тижневик "Народна"
Сергій Дацюк: ми маємо справу з охлократією

11.02.2019

На планеті Земля існує достатньо різновидів демократії. Щоб у цьому переконатися, варто прочитати конституції різних держав світу. У деяких країнах ця форма правління закріплена в основних законах. Приміром, і Сполучені Штати Америки, і революційна нині Венесуела є демократичними державами. Але, різниця між ними є звичайною банальною очевидністю. Вона полягає у економічному розвитку, рівні суспільних відносин і дотриманні прав людини. Чому так відбувається? Можливо у Венесуелі, Конго і Болівії та в інших незаможних країнах не вміють будувати демократію? А може вона взагалі не є найкращою моделлю політичного режиму? Про це i-ua.tv поспілкувався з філософом Сергієм Дацюком. 

– На Вашу думку, чи може країна досягти демократії, не пройшовши усі етапи, які їй передують? Інколи фраза демократична держава – лише порожнє словосполучення. Чого лише варті приклади країн Африки та Латинської Америки. Скажімо, Конго є демократичною республікою. Це навіть зафіксовано у назві. Але куди Конго за рівнем добробуту та дотриманням прав людини до Канади, чи США?

– Демократія – це влада, джерелом якої є народ. Але народ – це абстракція. Ніхто ніколи не говорить, що належить до народу. Звісно, за виключенням поетів, політологів і медіаеспертів, які дозволяють собі подібні метафори. І різниця між демократичними країнами таки є. Щоправда, вона полягає у ступені відчуженості влади від народу.

– Поясніть.

– Демократія – це завжди опозиція, взаємовідчуження влади і народу. Таке відчуження подолати можна. Для цього потрібно створити представництво влади. Іншими словами, народ має обрати собі владу, яка від нього, так чи інакше буде відчужена. Але відчуження має різні ступені. І вони – варіанти демократії. Відповідно, демократія є і в Конго, і в Гондурасі, і в Україні, і навіть в Сполучених Штатах Америки. Питання полягає лише в тому, що демократія не є найбільш сучасною формою правління. Тому, слова Вінстона Черчилля про те, що вона – найгірший тип правління, не рахуючи всіх інших, що людство винайшло за свою історію (а отже,читайте – найкращий) – застаріли. 

На мою думку, значно доречніше говорити не про народ, а про громаду, не про владу, а про управління. Тобто, слід вести мову про самоуправління громади. Тут можна навіть додати другий рівень – договір між громадами про творення республіки. Такий підхід є більш сучасним і значно складнішим за демократію. У ньому йдеться не про управління шляхом делегування влади раз на три, п'ять, чи скільки завгодно років, воно є безпосереднім. Така модель передбачає співуправління та співволодіння. Відповідно, демократія – надзвичайно застаріла, а впевненість людей у тому, що вона є найкращою формою правління, є нічим іншим, ніж маніпуляція. Таке переконання намагаються штучно утримувати через ЗМІ політики та олігархи. Однак вони зазнають все більше поразки. 

Відповідно, вибір між демократією та іншою формою правління є проблемою наших власних зусиль. Тут найдорожчим є час, який ми можемо у це вкладати. А створення інших чесних систем управління – питання кризи, чи глухого куту, у який потрапляє країна, або вибору еліти, що має зрозуміти його необхідність. 

– Але ж в Стародавній Греції демократія була іншою. Брати участь в управлінні державою міг тільки демос. Тобто, будь-який перший бажаючий не міг впливати на прийняттях важливих для країни рішень.

– Почекайте. Тут все переплутано. По-перше, формою правління у Стародавній Греції була не демократія, а політія. Давайте візьмемо Платона. Як називається його десята книга? Точно не «Держава», чи «Республіка». Вона називається «Політія». Демократія є виродженою формою політії. Але в школах і університетах нам все перебрехали, і багато хто думає, що у стародавніх греків була демократія. Це неправда. У стародавніх греків формою правління була політія. Вона передбачає існування невеличких громад, де всі всіх знають. Там рішення приймалися не голосуванням, а шляхом жеребкування. Тобто, ми маємо спотворені уявлення про те, що було у Стародавній Греції. Більше того, демократії не мали навіть римляни. Їх республіка була влаштована принципово по-інакшому, і жеребкуванню теж надавалося дуже важливе значення. 

– Навіщо перебрехали політичну історію Стародавнього світу?

– З метою маніпуляції. 

– Поговоримо про наших українських політиків. Існує точка зору, що вони будують свої програми в залежності від того, що хочуть бачити громадяни. Тобто, їх штаби замовляють соціологічні дослідження, ознайомлюються з їх результатами і визначають потреби і бажання українців. Наступний крок – написання на основі опитувань програми та складання гасел. Чого лише вартий феномен Зеленського? Своєю риторикою він дає зрозуміти, що намагається загравати з публікою. Можливо то така гра у демократію? Хоча, на мою думку, це суто популістський підхід.

– Ні, популізм передбачає дуже високий рівень рефлексії. Зараз ми маємо справу з охлократією. Звісно, вона схожа на популізм, але принципово є більш примітивною. Ситуацію, яку ви описали, коли масам пропонують те, чого вони хочуть, передбачає надзвичайно низький рівень управління. Бо керувати потрібно, з точки зору, складних політичних і управлінських теорій. А ситуація, коли в людей запитують, що вони хочуть і потім це їм обіцяють, вже не є популізмом. Це – чистої води охлократія. Тобто, влада натовпу. 

До речі, у демократії є дві течії. Одну з них представляють оптимати – компетентні люди. Іншу – популяри. Останні орієнтуються на публіку і використовують настрої більшості. Однак не варто плутати популярів з охлократами. Перші, принаймні, розуміються на політичних теоріях. А охлократи просто запитують думку мас. А маси завжди хочуть дуже простих речей: хлібу і видовищ. Вони не звикли мислити складними категоріями. Таким чином, можна отримати владу натовпу. 

http://i-ua.tv/index.php?newsid=14873

Топ - новина
Володимир Литвин, - Жонглювання подібним становить пряму загрозу Україні як державі

05.10.2018

«Наставники» України демонструють свої ознаки виборчої кампанії, діставши зі скрині завжди потрібне мовне питання, доточивши його до релігійного, від якого вони, згідно статті 35 Конституції України, взагалі повинні бути відокремленими.

Публікації
Про складний і необхідний для суспільства дискурс

11.02.2019 

Усі вже розуміють, що олігархи остаточно «добивають» у людей бажання дивитись телевізор, але...