16 листопада в Шевченківському районі відбувся перший у столиці місцевий референдум. Усупереч народним повір’ям перший млинець вдався. Наперекір песимістичним прогнозам, на виборчі дільниці прийшло більше 66,3% мешканців району. Якщо згадати, що під час дострокових виборів Київради та міського голови лише 54% шевченківців виявили бажання долучитись до виборчого процесу, то, очевидно, такий сплеск активності є значним успіхом для районної влади.

Вже 18 листопада голова Шевченківської ТВК Ольга Неприцька оголосила офіційні результати народного волевиявлення. В підсумку проти ліквідації Шевченківського району висловились 117,2 тис. громадян (97,8%), за ліквідацію району проголосувало 1884 мешканців (1,5%). Інцидентів під час голосування не спостерігалося.

Голова Шевченківського району Віктор Пилипишин переконаний, що такий результат референдуму означає вотум довіри районній владі з боку громадян. Незважаючи на загальну атмосферу недовіри до політиків і до виборів, явка на референдум була досить високою. Він підкреслив, що влада повинна навчитися радитися з киянами, у тому числі і з стратегічних питань. „Сьогодні єдине, що проводиться в місті цілеспрямовано, – це централізація влади. У Києві вже кілька років поспіль влада стягується в одні руки. Мешканці району сьогодні вже не вирішують, що будуватимуть на їхній вулиці, де відкриватимуть лікарні, де розмістяться парковки. А сьогодні міська влада прагне особисто призначати навіть начальників ЖЕКів. Може дійти до того, що кожен двірник буде затверджуватися в КМДА. Ми прихильники протилежної ідеології – максимально наблизити владу до людей”, – заявив Віктор Петрович. Референдум - невід’ємна частина такої ідеології. Кожна проблема в місті має пройти два етапи громадської експертизи. Перший – це дискусія в середовищі спеціалістів, політиків, експертів, а якщо вони не дійдуть згоди, на другому етапі - винесення питання на суд киян, на референдум. Подібні референдуми, на його думку, слід сьогодні провести, наприклад, з проблеми розміщення ігрових автоматів, з забудови зелених зон та з інших важливих питаннях. Тоді мешканці зможуть ефективно захищати свої інтереси.

Віктор Пилипишин відкидає усі звинувачення у марнотратстві та особистому інтересі. Він впевнений, що сума в 200 тис. грн., яку район витратив на референдум, ніщо, порівняно з тими наслідками, які б мали кияни в результаті непродуманої реорганізації районів. „За такою логікою потрібно взагалі відмінити і вибори до Верховної Ради та вибори Президента як надзвичайно затратні. Давайте тоді забудемо про думку людей і будемо обирати царя та парламент раз у 50 років, а мандати передаватимемо у спадок”, – відповів критикам Пилипишин.

Раніше він неодноразово заявляв, що готовий написати заяву про звільнення з посади голови Шевченківської райдержадміністрації та ради у разі, якщо мешканці на місцевому референдумі не підтримають ідею збереження Шевченківського району.

Голова Шевченківського району впевнений, що Києву слід терміново реагувати на ті негативні тенденції, які принесла економічна криза. „Потрібно на рівні міста створити антикризову команду, куди увійдуть політики, експерти та спеціалісти, - підкреслив Віктор Пилипишин. – Слід також переглянути сучасну бюджетну політику, коли основні ресурси забирає центр, а в районах залишається сума в 300 млн грн, якої вистачає лише на зарплату. Про який розвиток чи вирішення проблем мешканців можна тоді говорити?”

Ефективність проведення місцевих референдумів підтвердив політолог Кость Бондаренко. „Для Києва референдум у Шевченківському районі – це прецедент, - переконаний він. - А в Європі це нормальна практика. В Швейцарії лише після Другої світової війни таких референдумів відбулось 246. Люди здатні самостійно вирішувати місцеві проблеми, і ми маємо до цього звикати”.

І дійсно, на сьогодні референдум передбачений у конституціях 20 держав, ще в 13 він проводився без фіксації в Основному Законі. У багатьох випадках, зокрема, коли мова йде про зміну території, рішення референдуму обов’язкове до виконання місцевою владою. А у США, наприклад, референдум може навіть скасовувати постанови місцевої влади. Загалом у світі влада намагається передати якнайбільше повноважень місцевим громадам. Міська влада займається стратегічними питаннями і контролює райони, а всі поточні справи вирішуються на місцях. У Відні, де населення 1,6 млн, функціонує 23 райони, в кожному з яких діє районна рада, а Рада Відня призначає керуючого районом. Районні ради та керуючий є також консультативними установами в низці питань, пов’язаних з територією району, запит щодо їхньої думки обов’язковий. У Лондоні з населенням 8,3 млн чол. сьогодні існують 33 районні муніципальні округи. В кожному з округів діє власна адміністрація та окружна рада, вибори до якої відбуваються кожні чотири роки. В Парижі, де проживає 2,1 млн чол., існує 20 муніципальних округів та 80 кварталів. Середня кількість мешканців в окрузі – 105 тис чол.

Вочевидь, референдум у Шевченківському районі це перший крок до невідворотного – зростання впливу киян на прийняття ключових рішень у столиці. Можна прогнозувати, що ініціативу Віктора Пилипишина підхоплять і в інших районах Києва, але вже сьогодні зрозуміло, що намір скоротити райони Києва вже не буде реалізований, принаймні в тому вигляді, в якому пропонувалось.

Прес-служба Київської міської організації

Народної Партії