Нарешті. Виявляється – ось чому стільки проблем у нашого місцевого самоврядування. Бо у нього не було власної Асоціації. Тепер – буде. Причому, Асоціацію сільських і селищних голів буде створено при Кабінеті Міністрів – структурі, яка належить до зовсім іншої гілки влади.

Ну, тепер все буде добре...

Досвід спостереження за роботою в органів державної влади свідчить – реальні проблеми громадян вирішуються не на помпезних нарадах, семінарах і конференціях. Більше того – на нарадах проблеми абсолютно не вирішуються. Далі – більше – після таких нарад проблеми лише розпочинаються.

Таке відчуття виникло і після спостереження за зустріччю прем’єра з головами місцевих рад. Після її завершення в очах засліплених блискавками фотокамер сільських голів так і читалось питання: „А навіщо, власне, нас тут зібрали?”. Послухати про чергові грандіозні плани удосконалення місцевого самоврядування? Про них уже відверто набридло слухати. Особливо від тих, хто неодноразово був при владі, залишаючи всі плани лише на папері.

Сільська рада – це як „гаряча точка”, як передова на фронті, на якому так звана державна політика стикається з проблемами та інтересами реальних громадян. У деяких радах ще й досі стоять „чергові” чоботи, які в разі потреби одягаються у негоду.  Кожен сільський голова твердо знає – якщо щось пообіцяєш, тебе про виконання обіцянки неодмінно спитають. Про неї не забудуть. У сільській раді неможливо, наприклад, сказати: в цьому році ми відремонтуємо 25% вулиць. Ні. У сільській раді треба казати: вулицю Леніна ми відремонтуємо від подвір’я бабці Фросі до подвір’я бабці Мотрі. І можна бути певним - бабці Мотря і Фрося особисто контролюватимуть хід робіт. І, не дай, Боже, пообіцяти і не зробити. Бо інакше бабці Мотря з Фросею перейдуть в таку опозицію, що мало не буде. Ще й півсела з собою перетягнуть.

Слухати обіцянки з високих кабінетів начебто й непогано. Ніби про тебе й дбають, ніби й не забувають. Хоча незрозуміло – як можна обіцяти щось на наступний рік, коли не виконуються плани на рік поточний. Яким чином бюджет-2010 може стати таким суперкласним, коли тріщить у всі боки бюджет-2009? З чим, з якими обіцянками повертатись сільським головам до невідремонтованих вулиць? І пояснювати бабцям Мотрі і Фросі, чому цього року немає грошей ні на ремонт вулиць, ні на будівництво ГРС, ні на ремонт даху школи. А політично підковані бабці, надивившись новин про нараду, на якій їм сказали, що сільський голова – це страшна сила, не можуть зрозуміти – як це нема грошей? Бо в сюжеті про іншу нараду, з високих кабінетів, їм сказали, що плани наповнення бюджету перевиконуються. Виходить, хтось бреше – або сільський голова, або високі кабінети. Але ж сільський голова ближче... Неважко вгадати – хто опиниться крайнім.

Працівники місцевого самоврядування з Дніпропетровщини, які побували на нараді, не заперечують – так, дійсно, проблеми, які там обговорювались, – актуальні. І потім, уже неофіційно, додають - але обговорюються вони вже не перший раз, і не перший рік. Тільки користі від того... А деякі додають ще й дещо настільки неофіційне, що в офіційному виданні незручно цитувати.

І останнє. Незрозуміло, чому грюкати кулаком перед чиновниками закликає людина, яка сама є головним чиновником країни. І всі інші чиновники їй підпорядковані. Грюкати кулаком інколи, може, й треба. Але це – виняток. А для цивілізованої практики ділових відносин – просто неприпустимо. Бо у сільській раді набагато ефективніше вирішувати проблеми за допомогою діалогу і співпраці. Але ж це у сільській раді, а не у високих кабінетах....

В.Войцеховський,

прес-секретар Дніпропетровської обласної організації

Народної Партії