Розповсюдженню африканської чуми свиней, пташиного, свинячого грипу та сказу найкраще в Україні запобігають полтавські ветеринари. Тому й отримало нещодавно Головне управління ветеринарної медицини у Полтавській області в особі його керівника Сергія Аранчія диплом лідера агропромислового комплексу – 2009 та почесну грамоту Державного комітету ветмедицини України. Та зупинятися на досягнутому полтавська ветеринарна служба не збирається, хоч і працює аж ніяк не для високих нагород. Скажімо, нині триває одна з найважливіших селянських справ – зелені жнива. І, звісно ж, ветеринари не стоять осторонь. Адже саме вони – головні консультанти тих, хто займається тваринництвом. Проте жодного селянина не треба переконувати: молоко у корови на язиці. І якщо годівля тварин залишає бажати кращого, то про високі результати галузі годі і мріяти.

А починається годівля ще з посівної, хоча посіяти – це лише півсправи. Чи не найголовніше – вчасно зібрати. Здавалося б: невелика наука – скосити та висушити. Але це лише на перший погляд. Насправді ж у заготівлі кормів секретів чимало. Саме про них – у інтерв’ю з керівником Головного управління ветеринарної медицини у Полтавській області, членом Політради Народної Партії Сергієм Аранчієм.

- Загалом, визначити першочергові і другорядні завдання у нашій справі навряд чи вдасться. Та саме зараз величезне значення мають темпи робіт. Адже від оперативності сьогодні залежить завтрашній результат. Візьмімо сіно. Нікому не треба пояснювати, що це, власне, таке і для чого воно існує. Але це лише на перший погляд. Насправді, сіно в галузі тваринництва є найпоширенішим з видів кормів для сільськогосподарських тварин, особливо бажаний для корів та маточного поголів’я. У ньому міститься велика кількість повноцінного протеїну, каротину, мінеральних речовин. Як свідчать результати проведених нами в регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини в Полтавській області аналізів, основними причинами порушення технології заготівлі сіна є збирання трав у пізні фази розвитку, бобових – у стадії цвітіння, а не в стадії бутонізації, злакових – у фазі викидання колоса. А це все різко знижує вітамінну і протеїнову цінність кормів у період заготівлі та зберігання. Головні причини, які істотно знижують якість заготовленого сіна, – пізнє збирання трав і просушування маси в покосах і валках, коли втрачаються найбільш цінні поживні частини рослин: листя і суцвіття, що містять білки та вітаміни. Особливо це важливо при збиранні бобових трав.

- Якщо вже ми говоримо про так звані «зелені жнива», то сіно справді не єдине, чим заклопотані селяни. Саме зараз заготовляють сінаж, і якщо для нього запасати молоді трави, то це дасть змогу не лише отримати корм високої якості, а й при відповідній техніці за декілька скошувань збирати найбільшу кількість перетравних поживних речовин з однієї площі. Сінаж необхідно виготовляти із багаторічних високобілкових бобових трав – конюшини, люцерни, еспарцету, із яких, як правило, важко отримати високоякісне сіно і силос у районах не тільки з надлишковою вологістю, а й зі спекотним сухим кліматом. Основною умовою заготівлі високоякісного сінажу є швидке закладання маси і надійна ізоляція її від доступу повітря. Адже коли заповнення сінажних споруд затягується на 8-10 і більше днів замість технологічних 3-4, та ще коли маса недостатньо ущільнюється, високоякісного корму не отримаєте. І вирішальне значення тут має температура. В сінажній силосній масі вона не повинна перевищувати 37˚С. Достатньо залишити масу слабкоущільненою на 1-2 доби, щоб температура її досягла 70˚С. При таких умовах в масі розпадаються каротин, протеїн, знижується коефіцієнт перетравлюваності корму. Саме при високій температурі загальна поживність кормів різко падає при 60˚С вона знижується вдвічі, при 70˚С – в 6-7 разів. У такому сінозігріванні корми повністю втрачають свою поживність. Однією з головних умов одержання високоякісного корму, що, на жаль, не завжди запроваджується в господарствах, є герметизація силосної і особливо сінажної маси, яка повинна бути проведена протягом доби після закладання маси в сховища.

- У минулому році наше громадське тваринництво за середніми показниками мало кормів достатньо. Але це лише за середніми. Деякі господарства навіть мають залишки, а деякі… Пирятин, Диканька, Лубни, Гребінка, Чорнухи – у сільгосппідприємствах цих районів раціон був такий, що міг забезпечити хіба що виживання. У окремих господарствах на сьогоднішній день вже по результатах досліджень цього року залишається незадовільний видовий склад кормів. Я нагадаю тільки те, що в минулому році 30 господарств, які мали ВРХ, не мали сіна, 141 господарство не мало сінажу і в 64 господарствах не було силосу, а в 21 господарстві було комбікормів . Ми якраз знаходимося на тому етапі робіт, коли оці всі недоліки, про які я говорю, можна усунути, і ми цим активно займаємось.

Нас дуже насторожила ще одна минулорічна ситуація: ми вийшли із зимівлі із таким коефіцієнтом – 12 тис голів ВРХ нижче середньої вгодованості і 7 тис голів свиней клінічно хворих. Натомість минулорічний результат у рослинництві був приголомшливий, дуже великі були врожаї, дуже велика була кількість зерна, і на фоні цього ми мали отакі випадки в галузі тваринництва. Тому цього року багато зусиль спрямуємо на те, аби подібна ситуація не повторилася. Переконаний – наша спільна робота дасть позитивний результат. Саме для цього і працюємо.