Розсилка

підписатися

RSS-стрічка новин з сайту

Наші партнери
Тижневик "Народна"
Новий Стародуб

21.03.2011

IMG_0rf991_250.jpgНаселені пункти з подвійною назвою завжди мають щось привабливе, загадкове. Такі назви мають історичний відбиток. Минулого тижня, в рамках проекту «Село, в якому хочеться жити», започаткованому Кіровоградською обласною організацією Народної Партії, ми відвідали село Новий Стародуб Петрівського району Кіровоградської області.

 

Історія та географія

Новий Стародуб (раніше – Аврамівка) – село, центр сільської ради, розташоване на обох берегах річок Інгулець і Бешка та лівому березі річки Овнянка, за 21 км від райцентру, 7 км від залізничної станції Королівка та 90 км від обласного центру Кіровоград. Через село проходить автомагістраль Кривий Ріг – Петрове – Олександрія – Кіровоград. Загальна площа земель сільської ради – 18729,4 га, у т. ч. у межах населених пунктів – 1562,9 га. Жителів – 3622 особи. Сільській раді підпорядковані села: Олімпіадівка, Федорівка, Червоносілля, Мар'янівка.

За словами Новостародубського сільського голови Миколи Царенка, перші згадки про село відносяться до середини XVIII ст. На цей період припадає будівництво церкви. Зі списку прихожан Трьохсвятительської Церкви слободи Овнянка Новослобідського козачого полку, відомі прізвища жителів слободи. На основі цього списку відомо, що одним із засновників слободи був Сотник Михайло Авраменко (можливо 1710 року народження, на момент складання списку йому було 52 роки). Авраменко обрав для свого маєтку красиве місце на правому березі Інгульця (нині тут ПСП «Зарічне»), побудував гарний панський будинок та різні побутові й господарські приміщення: контору, білу панську та чорну для робітників кухні, великий амбар, комору, механічний млин, олійню, а також стайні для коней та сараї, навіси, загони для худоби та овець. Побудовані з каменю млин, амбар, олійниця, а також комори збереглися донині. Зі створенням на Херсонщині аракчеєвських військових поселень, село 1 січня 1821 р. (авт. – за старим стилем) вилучили з числа казенних поселень і передали у відомство третьої Кірасирської кавалерійської дивізії. Сюди на дислокацію прибув Стародубський кінно-артилерійський полк з міста Стародуб Чернігівської губернії (нині місто Стародуб Брянської області, Росія). З того часу село стало називатися Новий Стародуб, що підтверджується історичними документами. Поселяни носили військову форму, придбану за власні кошти, та зброю. Селяни, які давали згоду служити в полку добровільно, одержували земельні наділи по 4-5 десятин, будували хати за державні кошти. Перетворене на військових поселенців населення зобов'язане було поєднувати ведення власного господарства з військовою службою, утримувати постояльців, постачати фураж і сіно для коней, заготовляти паливо, впорядковувати шляхи, з'являтися на муштри (які полк проводив щорічно) зі своїми волами, возами, плугами, боронами та іншим знаряддям.

З приходом Радянської влади в селі розпочалася колективізація. Перші колгоспи мали такі назви: «Червоні скелі», «Червоний луг», «Бідняцька мрія», «Незаможник», «Нове життя» та ін. Наприкінці 1930-го та на початку 1931 р. малі колгоспи об'єднувалися в більші, внаслідок чого в селі у 1935 р. було 9 колгоспів, і так до 1950 р. У 1932-1933 рр. село охопив великий голод, вимерло багато людей, вимирали цілі сім'ї. Кількість померлих і до цього часу не встановлена. Потім були роки розвитку села. Але мирне життя трудівників села було перерване віроломним нападом фашистської Німеччини на СРСР 22 червня 1941 р. Із села на війну пішло 1588 осіб, загинуло на фронті – 851. Фашисти окупувати село 18 серпня 1941 р. і господарювали в ньому довгих два з половиною роки. У перші тижні окупації розстріляли 7 євреїв. Розпочався масовий вивіз молоді до Німеччини на каторжні роботи. Всього було вивезено близько 25-30 осіб.

Довгоочікуване визволення села від окупантів розпочалося восени 1943 р., але фронт зупинився на середині села на довгі 45 днів…

Великий внесок у розвиток села зробили відомі своєю працею вихідці з села: М.М. Матяш – ланковий ланки з вирощування кукурудзи, Герой соціалістичної праці; П.П. Ткаченко – Герой Радянського Союзу, гвардії лейтенант, командир танкового взводу; В.М. Ткаченко – заслужений льотчик-випробовувач, учасник ліквідації Чорнобильської трагедії, здійснив на вертольоті 116 вильотів; С.О. Погорілий – Герой Радянського Союзу, гвардії лейтенант, командир танкового взводу. Серед знаних людей України є вихідці з села Новий Стародуб: С.М. Степняк-Кравчинський – революціонер-народник, письменник; І.Т. Шевченко – директор Інституту онкології АМН України у 1945 – 1971 рр., професор, заслужений лікар; Г.К. Лубенець – міністр будівництва підприємств важкої індустрії УРСР, Герой Соціалістичної Праці, кандидат технічних наук, нагороджений трьома орденами Леніна; Д.М. Стояновський – заслужений лікар України, професор Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, кандидат медичних наук, орденоносець; П.Д. Стець – заслужений винахідник СРСР, кандидат технічних наук; І.Г. Узлов – доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки, директор Інституту чорної металургії ім. З.І. Некрасова НАН України у 1978 – 1996 рр.

 

Сьогодення

«Діти навчаються в ЗОШ І-III ступенів (одна з кращих шкіл району і навіть області) та ЗОШ І-ІІ ступенів. У школах працюють 50 учителів, які навчають 416 учнів. Діють два дошкільні заклади, амбулаторія та сільський Будинок культури, а також православна церква, – розповідає сільський голова Микола Царенко. – До послуг населення 23 магазини. З них 8 промислової групи, 15 – продовольчі; три кафе, пункт швидкої допомоги, дві аптеки, чотири ФАПи, чотири бібліотеки».

Відповідно до вимог реформування сільськогосподарського виробництва всі землі обох колишніх колгоспів розпайовані, колгоспники стали власниками земельних паїв, інші мають державні акти на право користування наділом землі. Одержали вони і майнові сертифікати. Земельні паї кожним з власників були здані в оренду (за своїм вибором) діючим нині сільгосппідприємствам. Поступово всі сільськогосподарські підприємства села за зовсім іншими принципами і методами, ніж у роки існування колгоспів, починають нарощувати, після багатьох років пошуків і невдач, свій виробничий потенціал, купують нову техніку. Всю землю, а це приблизно 20 тисяч га орної землі, обробляють 13 суб’єктів господарювання. Із них 4 ТОВ, 1 приватне і 8 фермерських господарств. Більше ста чоловік є одноосібниками. Земля обробляється повністю, немає жодного клаптика землі, що не опрацьовується, працюють два приватні цехи з виробництва макаронних виробів і круп, два добре устатковані млини, три олійниці. Крім цих підприємств на території розташована виправна колонія. Нещодавно було створене підприємство з вирощування овець. «Проблеми зайнятості у нас немає. Майже всі працюють, було б бажання. Кожен має можливість знайти собі роботу в різних напрямках. Чи в сільському господарстві, чи у виправній колонії, чи у сфері обслуговування», – впевнений голова.

 

Проблеми

За словами сільського голови, недоліки реформування колгоспів значним чином вплинули на життєвий рівень селян: значна їх частина  залишилися без роботи, припинилося будівництво нових житлових будинків, багато молодих людей виїжджають із села, зменшилася народжуваність дітей, і що особливо помітно, число людей пенсійного віку перевищує кількість працездатних. Велика частина сімей не мають змоги придбати необхідний одяг та взуття, а також паливо та інше. Є сім'ї, які не можуть тримати у власному господарстві корову чи іншу худобу. «Але це проблеми не тільки нашої сільської ради. Є і такі, що стосуються тільки нас. Раніше все вуличне освітлення брали на себе два сільгосппідприємства. Вони утримували і всю соціальну сферу. Ще 10 років тому було 5 дитсадків, один із них був на 140 місць – тепер їх лише 2. Був Будинок культури і 4 сільських клуби. Тепер залишився напівпорожній Будинок культури і лише один клуб. У ті часи в будинку культури була досить пристойна художня самодіяльність, високої якості апаратура. Та з роками все занепало», – нарікає Микола Царенко.

 

Відпочинок

«Головне свято нашого села – День села, що відзначається 5 грудня, в день визволення Нового Стародуба від фашистських загарбників, – розповідає сільський голова. – Свого часу ми не могли відшукати точну дату заснування села, і зійшлися на думці, що свято це має відзначатися в той день, коли село остаточно звільнили від німців у 1943 році. Визволення села тривало 45 днів. У ті осінні дні село було розірване на дві частини. З одного боку радянські війська, з іншого – німецькі. Посередині проходила лінія фронту. І звісно, що село під час цих днів було вщент розтрощене. Близько 700 радянських солдатів полягло за визволення села. Тому ми і вирішили встановити дату відзначення саме 5 грудня. Це як другий день народження села. На день села до нас приїжджали десятки визволителів із різних міст Радянського Союзу – Харкова, Москви, Одеси та інших. Вшановували ми і своїх учасників. Тепер їх залишилося тільки 8. Цей день для новостародубівців священний, і переконаний, що таким і залишиться», – переконаний М.Царенко.

За словами сільського голови, на території сільради є два спортивних зали, в Будинку культури працює фольклорна група. «Є таке місце, яке я називаю – культурно-спортивний комплекс. Там відбуваються спортивні змагання з футболу, волейболу, баскетболу. Проходять і масові молодіжні заходи. Раніше були великі весілля. Бувало, що збиралося по 300 чоловік. Тепер трохи менше, але сто п’ятдесят гуляє», – радіє сільський голова.

 

Плани на майбутнє

«Як тільки я в якості сільського голови провів першу сесію сільської ради, то ми з депутатами визначилися з трьома пріоритетними питаннями цього року. В першу чергу необхідно довести до належного стану наші дитячі дошкільні заклади. Діти народжуються, є перспектива, і тому ми виділили певну кількість коштів на дитсадки. Дітям повинно бути приємно перебувати у цих закладах і бігти зі свого дому в садочок. Друге, що ми започаткували – спільна робота усіх структур сільської громади. Що мається на увазі. Якщо раніше сільрада окремо працювала над проблемами села, то тепер до цього ми залучили всіх суб’єктів. Всі підприємства і приватні особи залучаються до спільних програм розвитку громади. Вважаю, що прийшов час повертати борги, бо 10 останніх років сільгосппідприємства тільки забирали, а людям нічого не повертали. Є стовідсоткова впевненість, що селу повернуться капіталовкладення в об’єкти соціального значення. І третій важливий елемент першочергового плану – вуличне освітлення. Свого часу РЕМ зняла з наших сіл майже всі електричні дроти. Тепер ми маємо на меті їх повернути на місце. Хочемо побудувати і церкву», - розмірковує Микола Царенко.

 

І наостанок

Нас часто почали переконувати в тому, що українське село занепадає. Можливо, це й так. Але так простіше – занепалим селом більше чи менше, чиновникам байдуже. Проте тим людям, які проживають у сільській місцевості від цих переконань стає моторошно. Вони відчувають, що їх просто залишили напризволяще. Але вони працюють тут на «землі», вони живуть тут у своїх охайних хатах. Ми, в свою чергу, не віримо чиновникам, а віримо цим простим людям. І разом з ними, об’єднавшись, намагаємося переконати чоловіків з високих кабінетів, що це не так. Давайте об’єднувати зусилля, давайте шануватися, давайте любити свою країну, свою малу вітчизну. Бо ми того варті!

 

Руслан Худояров

(м. Кіровоград)

Коментарі
Топ - новина
ДО «ФОРМУЛИ МИРУ»

02.10.2019

Замість криків про зраду і звинувачень треба зайнятись випрацюванням документів (законів) і практичних заходів з реалізації того, що допоможе зціленню України

Публікації
Правда, яку не кажуть людям

02.11.2019 

Україна, як Система, має продукувати "умови для максимальної самореалізації та задоволення матеріальних та духовних потреб кожного та умови для гідного життя всіх своїх громадян".