Існуюча в Україні система місцевого самоврядування сьогодні не відповідає очікуванням та потребам суспільства. Функціонування місцевого самоврядування у більшості територіальних громад не забезпечує  створення та підтримки сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, надання мешканцям територіальних громад якісних та доступних публічних послуг. Надмірна централізація влади в країні не в змозі забезпечити життєдіяльність регіональних місцевих громад.

Фактично, закріплене в Конституції України право територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України у більшості територіальних громад залишилось не реалізованим.

Через велику подрібненість територіальних громад, відсутність власних можливостей розвитку, старіння населення, значний відтік економічно активної його частини у великі міста чи за межі України поліпшити якість надання членам територіальних громад, насамперед сільських та селищних, гарантованих державою якісних соціальних та адміністративних послуг, відповідальність за які несуть органи місцевого самоврядування, на нинішній територіальній та законодавчій основі немає можливості.

З перших років незалежності, з черговим приходом до влади нових команд проголошувалися наміри провести широкомасштабні реформи органів місцевого самоврядування. У 1992 році створено Державний фонд сприяння місцевому самоврядуванню в Україні, розроблені Програми економічних реформ, Концепції реформування місцевого самоврядування і багато інших в принципі виважених, розумних підходів, проте кожна чергова влада дану проблему так і не вирішувала боячись за свої владні київські крісла.

І на кінець нова влада 1 квітня поточного року обговорила нову Концепцію реформування місцевого самоврядування. Хочеться вірити що ця концепція буде реалізована, заспокоїть суспільство і призупинить сепаратистські настрої в країні. Але знову ж таки Уряду потрібно публічно у ЗМІ, особливо на телеканалах України презентувати дану концепцію, роз’яснювати і переконувати суспільство у необхідності проведення даної реформи на шляху побудови європейської держави. І якщо це негайно не буде зроблено то повториться кримський сценарій на Сході країни. До речі, бездіяльність і недалекоглядність минулої влади створило підгрунття де проросли сепаратистські настої у Сєверодонецьку і Криму.

Я думаю, що про федералізацію почали говорити лише тому, що попередня влада за своєю суттю вибудувала надто централізовану царську систему, на чолі якої стояла одна людина, що мала практично монопольну одноосібну владу. Щодо ідеї федералізації, то фактично йдеться про те, щоб замість одного великого поганого царя створити десятки маленьких царів по всій країні. Будь-яка монополія влади — це завжди велика загроза передусім для громадян країни. Тому ідея децентралізації і передачі повноважень на території — у міста, села, селища повинна стати першочерговим кроком сьогоднішньої влади.

Існуючу систему потрібно змінити на таку, яка дасть можливість людям керувати владою і контролювати її. Щоб жителі територій могли вирішувати, якими будуть охорона здоров’я, освіта, скільки має бути дитсадків тощо, а для цього мусить бути відповідне фінансове забезпечення. Саме такий підхід ефективно довів свою спроможність у європейських країнах, наприклад у Польщі.

Олександр Гендзьора