Депутатська фракція «Блок Литвина» у Верховній Раді України

http://gska2.rada.gov.ua/pls/site/p_fraction?pidid=2061

ЛИТВИН Володимир Михайлович

Громадянин України.

Освіта вища.

У 1978 році закінчив Київський державний університет імені Т.Г.Шевченка за спеціальністю “історія”.

З 1978 по 1986 рік працював у Київському державному університеті імені Т.Г.Шевченка – старшим методистом учбового відділу ректорату, помічником ректора, старшим викладачем історичного факультету.

У 1986-1989 роках – начальник Управління міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР.

З січня 1989 по вересень 1991 року – відповідальний працівник ЦК Компартії України: лектор, консультант, помічник секретаря ЦК Компартії України.

Від вересня 1991 до липня 1994 року – доцент і докторант історичного факультету Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка.

З липня 1994 по квітень 2002 року працював в Адміністрації Президента України – помічником Президента України, заступником Глави Адміністрації Президента України, Першим помічником Президента України; з 22 листопада 1999 року – Глава Адміністрації Президента України.

У 2002-2006 роках Голова Верховної Ради України.

З травня 2006 року – віце-президент Національної академії наук України, одночасно завідувач кафедри Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Військовозобов’язаний, полковник запасу.

Член Ради національної безпеки і оборони України, член Комітету з Державних премій України у галузі науки і техніки, член Президії ВАК України.

Голова фракції „Блок Литвина” у Верховній Раді України VI скликання.

Голова Народної партії.

Доктор історичних наук, професор. Дійсний член (академік) Національної академії наук України та академік Академії правових наук України. Заслужений діяч науки і техніки України. Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки. Автор понад 370 наукових праць.

Герой України.

Одружений, має двох дітей. Дружина – Литвин Тетяна Костянтинівна, 1960 р. н., дочка – Литвин Олена, 1982 р. н., син – Литвин Іван, 1989 р. н.

Не судимий.

ГРИНЕВЕЦЬКИЙ Сергій Рафаїлович, народився 25 вересня 1957 року в с. Лужанка Тарутинського району Одеської області.

Громадянин України.

Освіта вища.

У 1979 р. закінчив Одеський технологічний інститут холодильної промисловості за спеціальністю „Холодильні та компресорні машини і установки”. Кваліфікація – інженер-механік.

У 1985 р. закінчив Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю „Механізація сільського господарства”.

1979-1982 рр. – інженер-технолог, начальник технічного обмінного пункту, завідуючий майстернями, заступник керуючого Роздільнянського районного об’єднання по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства.

1982-1984 рр. – перший секретар Роздільнянського райкому ЛКСМУ.

1984-1990 рр. – другий, перший секретар Одеського обкому ЛКСМУ.

1990-1991 рр. – перший секретар Роздільнянського райкому КПУ.

1991-1994 рр. – генеральний директор об’єднання „Одесаімпекс”.

1994-1995 рр. – керівник секретаріату Одеської обласної ради.

1995-1998 рр. – заступник, перший заступник голови Одеської облдержадміністрації.

1998 р. – народний депутат України.

З травня 1998 по лютий 2005 року – голова Одеської облдержадміністрації.

З лютого по липень 2005 року – голова Одеської обласної ради.

З липня 2005 року – директор департаменту зовнішньоекономічних зв’язків Торгового дому „Хлібна гавань”.

Нагороджений орденом Ярослава Мудрого IV і V ст., орденом „За заслуги” ІІІ ст., Почесними грамотами Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України.

У Верховній Раді України VI скликання обраний першим заступником голови Комітету з питань національної безпеки і оборони.

Член Народної Партії. Заступник голови Народної Партії, голова обласної партійної організації. Керівник депутатської фракції Народної Партії „Народна ініціатива” в Одеській обласній раді.

Одружений. Дружина – Гриневецька Ольга Андріївна, 1956 р. н., дочка – Гриневецька Олена Сергіївна, 1982 р. н.

Не судимий.

ДЕРКАЧ Микола Іванович, народився 25 червня 1949 року на хуторі Дорошенко Шовгенівського району Краснодарського краю (Росія).

Громадянин України.

Освіта вища.

У 1975 р. закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за спеціальністю економіка і організація металургійної промисловості.

1966-1967 рр. – учень технічного училища № 5 м. Майкоп (Росія).

1967-1968 рр. – оператор на газоконденсатному промислі № 1 об’єднання  „Кубаньгазпром” м. Майкопа.

1968-1970 рр. – строкова служба в Радянській Армії.

1970-1975 рр. – студент Дніпропетровського металургійного інститутую

1975-1992 рр. – працював на різних посадах у фінансових органах Дніпропетровської області

1992-1994 рр. – заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації – начальник Дніпропетровського облфінуправління.

1994-1995 рр. – заступник голови Дніпропетровської обласної ради – начальник облфінуправління.

1995-1996 рр. – виконуючий обов’язки голови Дніпропетровської облдержадміністрації.

1996 1997 рр. – голова Дніпропетровської облдержадміністрації.

1997-2002 рр. – перший заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації.

2002-2004 рр. – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Литовській Республіці.

2004-2005 рр. – Міністр економіки та з питань європейської інтеграції України.

З травня 2005 рр. – голова Дніпропетровської обласної організації Народної Партії.

З 1983 року депутат Дніпропетровської обласної ради XX, XXI, XXII, XXIII, XXIV та V скликання.

Нагороджений орденом „Дружби народів”, орденом „За заслуги” III ступеня, орденом „За заслуги” II ступеня, орденом „Князя Ярослава Мудрого” V ступеня. Почесне звання „Заслужений економіст України”.

У Верховній Раді України VI скликання обраний Головою Комітету з питань бюджету.

Член Народної Партії.

Одружений. Дружина – Деркач Світлана Йосипівна, 1948 р. н.; дочка – Разводова (Деркач) Олена Миколаївна, 1984 р. н.

Не судимий.

ПИЛИПИШИН Віктор Петрович, народився 6 квітня 1961 року в с. Равське, Нестерівського району, Львівської області.

Громадянин України.

Освіта вища.

У 1985 р. закінчив Харківський юридичний інститут за спеціальністю правознавство.

1978-1979 рр. – слюсар Київського судноремонтного заводу.

1979-1981 рр. – строкова служба в Радянській Армії.

1981-1985 рр. – студент Харківського юридичного інституту.

1985-1988 рр. – слідчий Міністерства внутрішніх справ України.

1988 1990 рр. – завідуючий організаційним відділом виконкому Печерської районної в м. Києві ради.

1990-1991 рр. – головний юрист Державної податкової інспекції м. Києва.

1991-2004 рр. – адвокат Київської міської колегії адвокатів.

2004-2005 рр. – Радник управління забезпечення діяльності Київського міського голови, апарат Київської міської державної адміністрації.

2005-2005 рр. – Перший заступник голови Подільської районної у м. Києві державної адміністрації.

2005-2005 рр. – Перший заступник голови Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації;

2005-2006 рр. – заступник голови Київської міської державної адміністрації.

З травня 2006 р. – Голова Шевченківської районної у м. Києві ради та державної адміністрації

1998-2002 рр. – депутат Київської міської ради XXIII скликання.

2002-2006 рр. – депутат Київської міської ради XXIV скликання.

З квітня 2006 р. – депутат Шевченківської районної у м. Києві ради V скликання.

У Верховній Раді України VI скликання обраний заступником голови Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

Член Народної Партії.

Одружений. Дружина – Пилипишина Людмила Костянтинівна, 1962 р. н.; дочка – Пилипишина Олена Вікторівна, 1984 року народження; син – Пилипишин Олександр Вікторович, 1989 року народження; дочка – Пилипишина Катерина Вікторівна, 2004 року народження.

Не судимий.

БАРАНОВ Валерій Олексійович, народився 19 квітня 1957 року в м. Бердянськ Запорізької області.

Громадянин України.

Освіта вища.

У 1979 році закінчив Жданівський металургійний інститут за спеціальністю “Технологія машинобудування, металорізні верстати і інструменти”. Кваліфікація – “інженер-механік”.

У 2001 році закінчив Дніпропетровський філіал Національної Академії державного управління при Президентові України, отримав повну вищу освіту за спеціальністю "Державне управління". Кваліфікація – “Магістр державного управління”.

1974-1979 рр. – студент Жданівського металургійного інституту.

1979-1979 рр. – майстер з ремонту технологічного обладнання Бердянського заводу “Південгідгомаш”.

1980-1981 рр. – інженер-технолог Бердянського заводу “Південгідромаш”.

З вересня 1981 по грудень 1981 р. – секретар комітету комсомолу Бердянського машинобудівного технікуму.

1981-1986 рр. – другий, перший секретар Бердянського МК ЛКСМУ.

1986-1988 рр. – заступник начальник цеху заводу “Південгідромаш”.

1988-990 рр. – завідуючий оргвідділом Бердянського МК КПУ.

1990-1991 рр. – другий секретар Бердянського МК КПУ.

1991-1998 рр. – генеральний директор виробничої фірми “Аванта”, м. Бердянськ.

З квітня 1998 р. – міський голова м. Бердянськ.

У Верховній Раді України VI скликання обраний заступником голови Комітету з питань будівництва, містобудування, ЖКГ та регіональної політики.

Член Народної Партії.

Одружений. Дружина – Баранова Наталя Ігорівна, 1956 р. н., дочка – Баранова Марина Валеріївна, 1977 р. н., дочка – Баранова Ольга Валеріївна, 1998 р. н.

Не судимий.

РУДЧЕНКО Микола Миколайович, народився 11 жовтня 1951 р. в смт. Чоповичі Малинського району Житомирської області в сім’ї колгоспників.

Громадянин України.

Освіта вища.

У 1988 році закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут за спеціальністю „Агрономія”. Кваліфікація – “Вчений агронома”.

1967-1969 рр. – столяр Чоповицької меблевої фабрики.

1969-1971 рр. – строкова служба в Радянській Армії.

1971-1972 рр. – столяр Чоповицької меблевої фабрики.

1972-1974 рр. – учень Івано-Франківського сільськогосподарського технікуму.

1975-1978 рр. – голова робітничого комітету радгоспу „Чоповицький”.

1978-1983 рр. – керуючий відділком радгоспу „Чоповицький”.

1983-1992 рр. – голова правління колгоспу імені Калініна Малинського району.

1992-1994 рр. – представник Президента України в Малинському районі.

1994-1998 рр. – депутат Верховної Ради України.

1998-2001 рр. – перший заступник голови Житомирської облдержадміністрації.

2001-2004 рр. – голова Житомирської облдержадміністрації.

З серпня 2005 р. – голова Житомирської обласної організації Народної Партії.

Депутат Житомирської обласної ради IV-V скликань.

Член Народної Партії.

Одружений. Дружина – Рудченко Валентина Сергіївна; син – Рудченко Микола Миколайович 1974 р. н.; дочка – Рудченко Наталія Миколаївна 1975 р. н.; син – Рудченко Юрій Миколайович 1982 р. н.; син – Рудченко Михайло Миколайович 1991 р. народження.

Не судимий.

ШПАК Василь Федорович, народився 12 листопада 1946 року в с. Дашківці Віньковецького району Хмельницької області.

Громадянин України.

Маю вищу освіту, у 1973 р. закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу за спеціальністю “Машини та обладнання нафтових і газових промислів”. Кваліфікація “Інженера-механіка”. Кандидат економічних наук, Заслужений працівник сільського господарства України.

1965-1968 рр. – строкова служба в Радянській Армії.

1968-1973 рр. – студент Івано-Франківського інституту нафти і газу.

1973-1974 рр. – майстер Хмельницького заводу тракторних агрегатів.

1974-1975 рр. – старший інженер-механік, начальник виробничої дільниці Львівської геологічної експедиції Львівського тресту “Київгеологія”.

1975-1980 рр. – головний механік, головний інженер Київської комплексної геофізичної експедиції тресту “Київгеологія”, с. Бортничі Бориспільського району Київської області.

1980-1989 рр. – головний інженер, директор Дарницького дослідно-експериментального ремонтного заводу, м. Київ.

1989-1997 рр. – генеральний директор Українського виробничого об’єднання “Агромаш”, м. Київ.

1997-2000 рр. – заступник міністра агропромислового комплексу України.

2000-2001 рр. – генеральний директор Державного лізингового підприємства “Украгролізинг”, м. Київ.

2001-2002 рр. – Голова правління Національної акціонерної компанії “Украгролізинг”, м. Київ.

2002-2006 рр. – народний депутат України IV скликання.

2006 рр. по сьогоднішній день – генеральний директор Державного підприємства “Лізингтехтранс”, м. Київ.

Член Народної Партії, заступник Голови Народної Партії, голова Хмельницької регіональної організації Народної Партії.

Одружений. Дружина – Шпак Надія Петрівна, 1951 р. н., син – Шпак Микола Васильович, 1975 р. н.

Не судимий.

ШЕРШУН Микола Харитонович, народився 26 жовтня 1951 року в с. Злазне Костопільського району Рівненської області.

Громадянин України.

Освіта вища.

У 1980 р. закінчив Львівський лісотехнічний інститут за спеціальністю „Інженер лісового господарства”.

1968-1969 рр. – слюсар Лобвинського лісокомбінату Новолялинського району Свердловської області Російської Федерації.

1969-1971 рр. – строкова служба в Радянській Армії.

1971-1972 рр. – бракер-десятник Клеванської лісодільниці Клеванського лісгоспзагу.

1972-1974 рр. – майстер лісорозробок Деражненського лісництва Клеванського лісгоспзагу.

1974-1975 рр. – старший майстер лісозаводу Деражненського лісництва Клеванського лісгоспзагу.

1975-1978 рр. – лісничий Решуцького лісництва Клеванського лісгоспзагу.

1978-1979 рр. – головний лісничий Дубенського лісгоспзагу.

1979-1988 рр. – директор Рокитнівського лісгоспзагу.

1988-2002 рр. – генеральний директор об’єднання „Рівнеліс”.

2002-2006 рр. – народний депутат України.

З травня 2006 р. – голова Рівненської регіональної організації Народної Партії.

З січня 2004 р. – голова Рівненської обласної організації Товариства лісівників України.

У Верховній Раді України VI скликання обраний першим заступником голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідаціїї наслідків Чорнобильскьої катастрофи.

Член Народної Партії.

Одружений. Дружина – Шершун Галина Феодосіївна, 1952 р. н., дочка – Шершун Оксана Миколаївна, 1974 р. н., дочка – Шершун Ольга Миколаївна, 1976 р. н., син – Шершун Сергій Миколайович, 1979 р. н.

Не судимий.

СИРОТА Михайло Дмитрович, народився 17 липня 1956 року в м. Черкаси.

Громадянин України.

В 1973 році закінчив Черкаську середню школу № 20.

1976-1979 рр. – Старший технік науково-дослідного сектору Черкаського філіалу КІБІ.

1979-1980 рр. – Інженер АДС КІБІ, м. Черкаси.

Освіта вища.

В 1980 році закінчив Черкаський філіал Київський політехнічного інституту за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво».

1982-1985 рр. аспірант Київського інженерно-будівельного інституту.

1986-1988 рр. – Асистент кафедри загально технічних дисциплін Черкаського філіалу КПІ, м. Черкаси.

1988-1989 рр. – Доцент кафедри прикладної механіки ЧФ КПІ, м. Черкаси.

1990-1991 рр. – Декан факультету по підготовці іноземних громадян ЧФ КПІ, м. Черкаси.

1991-1994 рр. – Проректор з навчальної роботи Черкаського інженерно-технологічного інституту, м. Черкаси.

В 1994 році був обраний народним депутатом України по мажоритарному округу № 418 в м. Черкаси. В 1998 році знову був обраний народним депутатом України по тому ж самому виборчому округу.

У Верховній Раді України очолював депутатські групи «Центр» та «Конституційний центр», фракцію Трудової партії України, був керівником парламентської комісії по доопрацюванню проекту Конституції України.

В 1999 році був обраний головою Трудової партії України. В 2004 році переобраний головою ТПУ і є головою партії на даний час. В 2001 році був обраний співголовою народно-патріотичного об’єднання «За Україну».

Кандидат технічних наук (1986 р.), доцент (1988 р.), почесний магістр права.

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІ та ІІІ ступенів.

У Верховній Раді України VI скликання обраний першим заступником голови Комітету з питань правової політики.

Одружений. Дружина – Сирота Ірина Євгеніївна, 1955 р. н., син – Сирота Дмитро Михайлович, 1979 р. н.

Не судимий.

ТЕРЕЩУК Сергій Миколайович, народився 4 липня 1961 року в с. Онопріївка Тальнівського району Черкаської обл.

Громадянин України.

Освіта вища.

У 1984 р. закінчив з відзнакою Уманський сільськогосподарський інститут за спеціальністю «Агрономія» і отримав кваліфікацію вченого агронома.

У 2004 р. закінчив Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державне управління» та аспірантуру Уманського аграрного університету.

1978-1979 рр. – тракторист колгоспу ім. Мічуріна с. Онопріївка Тальнівського району Черкаської області.

1979-1984 рр. – студент Уманського сільськогосподарського інституту.

1984-1984 рр. – агроном-насіннєвод колгоспу ім. Мічуріна с. Онопріївна.

1984-1985 рр. – строкова військова служба.

1986-1987 рр. заступник начальника цеху рослинництва колгоспу ім. Мічуріна с. Онопріївна.

1987-1989 рр. – завідуючий відділенням колгоспу „Здобуток Жовтня” м. Тальне Черкаської області.

1989-1991 рр. – директор опорного пункту АН УРСР.

З січня по лютий 1991 р. – інструктор аграрного відділу Черкаського

обкому КП України;

1991-1999 рр. – голова правління АТ „Маїс”.

1999-2002 рр. – заступник голови Черкаської обласної державної адміністрації з питань АПК.

2002-2006 рр. – народний депутат України.

З квітня 2005 р. – Черкаської обласної організації Народної Партії.

З березня 2006 року депутат Черкаської обласної ради V скликання.

У Верховній Раді України VI скликання обраний заступником голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин

Член Народної Партії. Член Політради та Політвиконкому Народної Партії.

Одружений. Дружина – Чередніченко Марина Захарівна, 1964 року народження; донька – Терещук Єлизавета Сергіївна, 1991 року народження.

Не судимий.

ШАРОВ Ігор Федорович, народився 10 серпня 1961 року в с. Скалівські Хутори Новоархангельського району Кіровоградської області, Україна.

Громадянин України.

Освіта вища.

Закінчив Кіровоградський державний педагогічний інститут ім. О.С. Пушкіна у 1987 році, спеціальність – історія; Академію праці і соціальних відносин у 1997 році, спеціальність-фінанси і кредит.

1976-1980 рр. – учень Кіровоградського медучилища

1980-1983 рр. – військова служба у складі Радянських військ в Афганістані, командир взводу.

1983-1987 рр. – студент Кіровоградського держпедінституту

1987-1989 рр. – викладач кафедри історії Кіровоградського держпедінституту.

1989-1993 рр. – аспірант Київського держпедінституту іноземних мов

1993-1994 рр. – директор фірми «Інкопмарк»

1994-1996 рр. – перший віце-президент корпорації “Республіка”, голова правління АТЗТ ”Інтергаз”, м. Київ

1996-1998 рр. – народний депутат України.

1996-1997 рр. – Постійний представник Президента України у ВРУ

1997-2005 рр. – Радник Президента України

05.1998-12.1998 рр. – Заступник Міністра Кабінету Міністрів України

1998-2002 рр. – народний депутат України, член Комітету ВРУ у закордонних справах

2002-2006 рр. – народний депутат України, член Комітету ВРУ з питань бюджету

З 2006 – державний службовець 1-го рангу у відставці, голова Міжнародного економічного комітету.

Кандидат історичних наук.

Нагороджений орденами “За заслуги” І, ІІ та ІІІ ступенів, Почесною грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Грамотою Президії Верховної Ради СРСР воїну-інтернаціоналісту.

Заступник голови спостережної ради УНФ «Взаєморозуміння і примирення» при КМУ.

У Верховній Раді України VI скликання обраний Головою Комітету з питань прав людини, нацменшин і міжнаціональних відносин.

Член Народної Партії.

Одружений. Дружина – Шарова Вікторія Василівна, 1961 р. н.; син – Максим, 1984 р. н.; син – Станіслав, 1988 р. н.; дочка – Марія, 1991 р. н.

Не судимий.

ПАВЛЕНКО Сергій Григорович, народився 21 травня 1956 р. в м. Ватутіне, Черкаської обл.

Громадянин України.

Освіта – вища.

У 1983 р. закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості. Кваліфікація – інженер-механік харчових виробництв.

2002 р. – закінчив Українську Академію Державного управління при Президентові України, кваліфікація - магістр державного управління.

1974 р. – учень слюсаря механічного цеху Юрківської брикетної фабрики шахтоуправління Ватутінське.

1974-1976 – служба в Радянській Армії.

1977–1978 рр. – машиніст конвеєра, Юрківська брикетна фабрика.

1978–1983 рр. – студент Київського технологічного інституту харчової промисловості. 1983–1988 рр. – інженер, молодший науковий співробітник, інженер-конструктор Українського науково-дослідного інституту спиртової і лікеро-горілчаної промисловості в м. Києві.

1988–1990 рр. – інженер-конструктор Ватутінського експериментально-механічного заводу.

1990–1992 рр. – інженер-конструктор Ватутінського м’ясокомбінату.

1992–1998 рр. працював на різних керівних посадах комерційних структур м. Києва.

З 1998 р. – депутат ВР України від Партії Зелених України.

2002-2003 рр. – заступник голови громадської організації „Центр розвитку українського законодавства”, м. Київ.

З 2003-2007 рр. керівник представництва в Україні АТ Нелгілін, Естонія.

З 08.2007 р. – Начальник відділу, ТОВ «Інститут інвестиційної стратегії регіонального розвитку».

З 2006 р. – депутат Київської обласної ради.

З серпня 2007 р. член Трудової партії України.

У Верховній Раді України VI скликання обраний заступником голови Комітету з питань фінансів та банківської діяльності.

Одружений. Дружина – Павленко Тамара Володимирівна 23.02.1960 р. н. Син – Павленко Григорій Сергійович 10.03.1992 р. н. Дочка – Павленко Олександра Сергіївна, 11.10.1982 р. н.

Не судимий.

ЗАРУБІНСЬКИЙ Олег Олександрович, народився 26 жовтня 1963 року в м. Вінниці.

Громадянин України.

Освіта вища.

У 1984 р. закінчив Вінницький державний педагогічний інститут, за спеціальністю вчитель історії та суспільствознавства.

У 1998 р. закінчив Тернопільську академію народного господарства, за спеціальністю економіст.

1980-1984 р. – студент Вінницького педагогічного інституту.

1984-1985 р. – строкова служба в Радянській Армії.

1985-1989 рр. – завідуючий кабінетом, викладач Вінницького державного педагогічного інституту.

1989-1992 рр. – аспірант кафедри історії Київського державного педінституту іноземних мов.

1992-1998 рр. – старший викладач, доцент, завідувач кафедри політології Вінницького державного педагогічного інституту.

1998-2006 рр. – народний депутат України.

З травня 2006 – докторант Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України.

Кандидат історичних наук, професор політології.

У Верховній Раді України VI скликання обраний секретарем комітету з питань паливно-енергетичного комплексу.

Член Народної Партії.

Заступник Голови Народної Партії, член Політради і Політвиконкому Народної Партії.

Одружений. Дружина – Зарубінська Ірина Борисівна, 1971 р.н., дочка – Зарубінська Ольга Олегівна, 1996 р.н.

Не судимий.

ЛИТВИН Юрій Олексійович, народився 30 квітня 1968 року в с. Булахівка Павлоградського району Дніпропетровської області.

Громадянин України.

Освіта вища.

У 1992 р. закінчив Дніпропетровський державний аграрний університет за спеціальністю “Зоотехнія”. Кваліфікація – “Зооінженер”.

У 1999 р. – Дніпропетровський філіал Української академії державного управління при Президентові України за спеціальністю “Державне управління”. Кваліфікація – “Магістр державного управління”.

У 2005 р. – інститут післядипломної освіти Дніпропетровського державного аграрного університету за спеціальністю “Менеджмент економіки”. Кваліфікація – “Менеджер організацій”.

Зчервня по березень 1985 р. – колгоспник колгоспу “Україна” Павлоградського району Дніпропетровської області.

1986-1988 року – строкова служба в Радянській Армії.

1996-1999 року – начальник відділу тваринництва, заступник начальника управління сільського господарства Павлоградської РДА.

З березня 1999 по листопад 1999 р. – голова колективного сільськогосподарського підприємства “Рассвет” Павлоградського району.

З березня по листопад 2000 р. – заступник голови Павлоградської РДА з питань агропромислового комплексу, начальник управління АПК.

З січня по квітень 2001 р. – перший заступник начальника головного управління сільського господарства Дніпропетровської ОДА.

2001-2003 рр. – начальник головного управління сільського господарства і продовольства Кіровоградської ОДА.

2003-2005 рр. – заступник голови Кіровоградської обласної державної адміністрації з питань АПК.

З лютого 2005 року по теперішній час – начальник головного управління агропромислового розвитку Кіровоградської ОДА.

Депутат Кіровоградської обласної ради IV і V скликань.

Член Народної Партії, голова виконкому обласної організації Народної Партії.

У Верховній Раді України VI скликання обраний заступником голови Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВР.

Не судимий.

Одружений. Дружина – Литвин Вікторія Георгіївна, 1968 р. н.; дочка – Литвин Юлія Юріївна, 1991 р. н.; син – Литвин Назар Юрійович, 2005 р. н.

БЕЛОУСОВА Ірина Анатоліївна, народилася 10 липня 1954 року.

Громадянка України.

Освіта вища.

У 1978 році закінчила Київський інститут народного господарства ім. Д. С. Коротченка. Спеціальність “Бухгалтерський облік у промисловості”.

З 1971 по 1973 рр. – робітниця Іркутського виноробного заводу.

1978-1981 рр. – старший інженер КРУ, старший бухгалтер, старший економіст управління бухгалтерського обліку і звітності, Міністерство місцевої промисловості УРСР.

1981-1984 рр. – головний бухгалтер, начальник фінвідділу, Республіканського об'єднання художніх промислів Мінмісцевпрому УРСР.

1984-1986 рр. – начальник фінвідділу – головний бухгалтер, промислового об'єднання "Укрльонконоплепром".

1986-1988 рр. – начальник управління бухгалтерського обліку і звітності, Міністерство легкої промисловості УРСР.

1988-1991 рр. – заст. керівника з економічних питань, трест "Укрремлегбуд".

1991-1992 рр. – директор фінансово-кредитного центру, головний бухгалтер, Асоціації "Перспектива".

1992-1995 рр. – гол. бухгалтер, Науково-сервісний центр "Піком".

1995-1998 рр. – директор, аудиторська фірма "Мульти-аудит".

1998-2002 рр. – народний депутат України, секретар Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій.

2001-2004 рр. – державний уповноважений, заступник Голови – державний уповноважений, Антимонопольний комітет України.

2004-2006 рр. – докторант кафедри бухгалтерського обліку і контролю Житомирського державного технологічного університету.

2006 – по нинішній час – доцент кафедри бухгалтерського обліку і контролю Житомирського державного технологічного університету.

Кандидат економічних наук. Академік Академії економічних наук України. Доцент кафедри бухгалтерського обліку і контролю.

Нагороджена почесною грамотою Верховної Ради України, відомча заохочувальна відзнака АМКУ „За захист конкуренції”.

У Верховній Раді України VI скликання обрана заступником голови Комітету з питань економічної політики.

Член Трудової партії України.

Не судима.

Одружена, чоловік – Курбатов Олександр Григорович – 1958 р. н., син – Белоусов Микита Олександрович – 1974 р. н.

ГЕРАСИМЧУК Володимир Володимирович, народився 13 червня 1974 року у м. Києві.

Громадянин України.

Освіта вища.

У 1996 р. закінчив Київський державний інститут культури по спеціальності «організатор-економіст соціально культурної сфери».

У 2002 р. закінчив Українську Академію державного управління при Президентові України. Отримав спеціальність «магістр державного управління».

1996-1998 рр. – спеціаліст І категорії Головного управління культури Київської міської державної адміністрації.

1998-2006 рр. – начальник Управління міжнародних зв’язків Київської міської державної адміністрації.

2006-2007 рр. – помічник-консультант народного депутата України

2007 р. – Аудиторська фірма «Мульті-Аудит», консультант.

«Заслужений працівник культури України».

У Верховній Раді України VI скликання обраний заступником голови Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

Член Трудової партії України.

Не судимий.

Не одружений

Батько – Герасимчук Володимир Андрійович, 1937 р. н.

Мати – Герасимчук Валентина Іванівна, 1944 р. н.

ШМІДТ Микола Олегович, народився 19 грудня 1962 року у м. Маріуполі Донецької області.

Громадянин України.

В 1980 році закінчив середню школу №2 у м. Маріуполь.

Освіта вища.

1980-1985 рр. – студент Ждановського металургійного інституту, за фахом «Обробка металів тиском». Спеціальність: Обробка металів тисненням.

1985-1986 рр. – інженер у лабораторії №3 Ждановської філії ЦНДІ «Прометей».

1986-1990 рр. – представник з контролю якості та приймання продукції в органах Держприймання на металургійному комбінаті ім. Ілліча (м. Маріуполь).

1990-1992 рр. – інженер-технолог I категорії в УкрНДІ КМ «Прометей».

1992-1994 рр. – комерційний директор у малому підприємстві «АСКАРИ», м. Маріуполь. Протягом 1994 р. працював комерційним агентом у ТОВ «ДАНАПРІС ЛТД» (м. Київ).

1994-1997 рр. – директор Маріупольської філії АТЗТ «ДАЛЕНС», м. Київ.

1997-1998 рр. – директор з комерції в ТОВ «РЕНЕСАНС-ПРО», м. Київ.

1998 р – заступник директора представництва фірми «МЕЛНИ ІМПОРТ-ЕКСПОРТ ГМБХ» в Україні (Австрія).

З 2003 р. – Генеральний директор ТОВ «Земля: інвестиції, консультації» (за сумісництвом).

Член Трудової партії України.

Судимість відсутня.

Одружений. Дружина – Шмідт Інна Миколаївна – 1965 р. н., син – Шмідт Ростислав Миколайович – 1985 р. н.

ГОЛОВЧЕНКО Ігор Борисович, народився 25 травня 1960 року м. Полтава.

Громадянин України.

Освіта вища, у 1984 році закінчив філософський факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, одержав кваліфікацію "філософ, викладач філософських дисциплін". Спеціальність філософ, викладач філософських дисциплін.

17.06.1985 р. по 12.11.1987 р. викладач кафедри філософії в Полтавському кооперативному інституті.

16.11.1987 р. аспірант Інституту філософії Академії наук УРСР м. Київ.

1990 р. Полтавський кооперативний інститут викладач кафедри філософії.

1991-1994 р. начальник бюро маркетингу Полтавського електромеханічного заводу, під час роботи на цьому підприємстві закінчив Міжнародний Інститут Менеджменту (МІМ-Київ), одержав кваліфікацію "Магістр ділового адміністрування". У період навчання проходив стажування у Франції, захистив магістерську дисертацію на тему "Особливості інвестиційного клімату в Україні".

03.02.1994 – 17.05.2002 займав керівні посади у низці комерційних структур м. Одеси і м. Києва.

22.05.2002 р. – 13.06.2003 р. працював директором Представництва "AS Nelgilin" (Естонія) м. Київ.

2003 р. – 31.10.2005 р. заступник директора Представництва "AS Nelgilin" (Естонія) м. Київ.

02.12.2005 р. – 27.06.2007 р. генеральний директор ТОВ "Арена Ріелті Груп".

02.07.2007 – начальник редакційно-видавничого відділу ТОВ "Літера ЛТД".

Член Трудової партії України.

Не судимий.

Не одружений. Донька – Головченко Дарина Ігорівна, 1984 року народження.

ГРИВКОВСЬКИЙ Вадим Олександрович, народився 29 серпня 1967 року в м. Ігрень Дніпропетровської області.

Громадянин України. 

Трудову діяльність розпочав в 1985 році електромонтером на Ватутінському вогнетривкому комбінаті після закінчення ПТУ в м.Ватутіно Черкаської області. В тому ж році поступив до Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту і був призваний на дійсну військову службу. Прослужив в лавах армії 1985-1987 рр. та продовжив навчання в інституті. В зв’язку із одруженням та народженням доньки мусив перервати навчання і працевлаштувався майстром-монтажником в Черкаське будівельне управління №140. 3 1990 р. по 1994 р. працював у різних підприємствах, пройшовши трудовий шлях від простого робітника-будівельника до майстра і керівника.

3 1994 року займав керівні посади в підприємствах з різною формою власності, зокрема,  заступником голови правління ВАТ „Харківнафтопродукт”, директором ТОВ „Данвіл”,  директором ТОВ „Ріал Тел”. В 1999 році, закінчивши Черкаський інженерно-технологічний інститут, отримав вищу освіту за спеціальністю „Промислове та цивільне будівництво” та здобув кваліфікацію інженера-будівельника.

3 1999 р. по 2004 р. – трудова діяльність в УДПЕЗ „Укртелеком” (згодом – ВАТ „Укртелеком”).  Займав різні керівні посади: заступника директора з питань маркетингу та продажу послуг,  заступника директора з питань маркетингу, продажу та обслуговування споживачів,  директора з комерційних питань, директора з питань стратегії розвитку взаємодії з міжнародними операторами зв'язку.

З 2004 р. –  радник з  питань  співробітництва з міжнародними фінансовими установами ТОВ „Сіті Інвест Буд”.  З листопада 2005 року призначений радником з питань співробітництва з міжнародними фінансовими установами ТОВ „СІБ-БРОК”, а з квітня 2006 року по жовтень 2007 року (до обрання народним депутатом України) обіймав посаду директора ТОВ „СІБ-БРОК”.

Одружений, має двох доньок.       

Член Трудової партії України. У Верховній Раді України шостого скликання входить до складу депутатської фракції Блоку Литвина. Член Комітету ВР з питань будівництва, містобудування, житлово-комунального господарства та регіональної політики.

ВАЩУК Катерина Тимофіївна, народилася 20 січня 1947 року в с. Вербень Млинівського району Рівненської області.

Громадянка України.

Освіта вища.

У 1974 р. заочно закінчила Луцький педагогічний інститут за спеціальністю вчитель історії.

У 2001 році заочно закінчила Львівський державний аграрний університет за спеціальністю економіст. Кваліфікація – “Аудит в сільському господарстві”.

1965-1968 р. – другий секретар Горохівського райкому комсомолу Волинської області.

1968-1975 р. – відповідальний секретар Горохівської районної організації товариства “Знання”.

1975-1977 рр. – завідуюча кабінетом політичної освіти Горохівського райкому Компартії України.

1977-1979 рр. – секретар парткому, заступник голови колгоспу ім. Леніна Горохівського району.

1979-1990 рр. – голова колгоспу ім. 25-го з’їзду КПРС Горохівського району.

1990-1994 рр. – голова агрофірми “Колос” Горохівського району.

1994-1998 рр. – народний депутат України Верховної Ради України ІІ скликання.

1998-2002 рр. – народний депутат України Верховної Ради України ІІІ скликання.

2002-2006 рр. – народний депутат України Верховної Ради України ІY скликання.

У Верховній Раді України працювала Головою Комітету з питань аграрної політики, керівником депутатської фракції Аграрної партії України, Головою підкомітету Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.

З травня 2006 р. – заступник Голови Народної Партії.

Удостоєна почесного звання Заслуженого працівника сільського господарства України, державні нагороди Радянського Союзу та України.

У Верховній Раді України VI скликання обрана секретарем Комітету з питань податкової та митної політики.

Голова Спілки “Громадянський парламент жінок України”.

Член Народної Партії.

Не судима.

Заміжня. Чоловік – Ващук Віктор Іванович, 1944 р. н.; син – Віктор, 1966 р. н.; дочка – Тетяна, 1968 р. н.