«Дискусія про наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції цього року пожвавилася», – йдеться у редакційній статті видання «Ведомости». Річ не лише у 25-річчі вибуху на реакторі, а й у подіях на японській АЕС «Фукусіма-1». Порівнювати аварії складно, але про спільні риси говорити можна, зауважується в статті.

На обох станціях не змогли передбачити усіх загроз природного та людського походження. Японці не врахували попереджень деяких сейсмологів. У Чорнобилі ж не створили системи захисту, яка зупиняла б реактор у разі ризикованих чи безвідповідальних дій персоналу. Як радянські, так і японські енергетики намагалися заспокоїти громадян, занижуючи масштаби лиха. Увечері 26 квітня політбюро повірило мінздоров’я, що вживати спеціальних заходів, зокрема й проводити евакуацію з міста, не потрібно. Увечері 29 квітня, коли загроза життю та здоров’ю тисяч людей стала очевидна, було повідомлено про підвищений рівень забруднення. Але не такий, щоб потрібні були спеціальні заходи для захисту населення. Кияни вийшли на першотравневі демонстрації. У Японії не відразу повідомили про можливі наслідки аварії на «Фукусімі» – чекали на вказівки згори.

Така поведінка може пояснюватися «ефектом звикання», про який говорив генсек ЦК КПРС Михаїл Ґорбачов у липні 1986 року. Цей ефект полягає у тому, що «люди, які відповідають за безпеку об’єктів мирного атому, повірили у досконалість своїх творінь і перестали боятися помилок», йдеться у статті. Можливо, японці також повірили у свій пропагандистський образ надакуратної та уважної до дрібниць нації. В обох випадках співробітники боялися догани від керівництва значно більше, ніж негативних наслідків аварії для населення і природи. Радянське керівництво приховувало правду про екологічні лиха: про навчання на Тоцькому полігоні у 1954 році з застосуванням ядерної зброї, про аварію на хімкомбінаті «Маяк», що виробляв збройовий плутоній.

«Які ж медичні, екологічні й гуманітарні наслідки Чорнобиля?» – запитується в статті. Безпосередньо при ліквідації катастрофи загинули 28 людей. Ще 18 ліквідаторів померли від променевої хвороби до 2004 року. За даними ООН, загальна кількість передчасно померлих серед ліквідаторів і жителів забруднених зон – 4000-5500 людей із 5 млн, які живуть у забруднених місцевостях Росії, України та Білорусі.

Нестача інформації спричинила радіофобію населення. Зміцнилися позиції зелених, які вимагають закрити атомні станції. За опитуваннями фонду «Общественное мнение», 85% впевнені, що АЕС загрожують людям, які живуть поблизу. 80% побоюються повторення Чорнобиля. Громадяни не вірять, що безпека АЕС значно вища, ніж інших виробників енергії. За даними ж Світової ядерної асоціації, які наводяться у статті, гігаватт потужності, виробленої на вугільних станціях, стає у 342 жертви, на газових – у 85, на гідроелектростанціях – у 885, тоді як на атомних – усього у 8.

Оригiнал матерiалу:
http://www.vedomosti.ru