Якщо нічого не станеться і принц Чарльз заступить свою матір на королівському троні, то приблизно у 2040 році молода пара, яка у п’ятницю взяла шлюб у Вестмінстерському абатстві, стане королем Вільямом V та королевою Кетрін, пише Тімоті Ґартон Еш.

Якщо Вільям і Кейт сприятимуть розвитку модернізованого та полегшеного варіанту конституційної монархії, то кращої альтернативи годі шукати. На думку автора, європейські монархії не програють країнам, які мають виборну посаду президента.

Королівська династія у Британії має тисячолітню історію із однією незначною перервою у 17-му столітті внаслідок революційного перевороту. Тімоті Еш відзначає, що саме історія, її легенди та таємниці, є вагомою складовою британської «м’якої сили», крім того вона приносить прибуток від туризму. На доказ цього свідчить увага світових ЗМІ до королівського весілля у Лондоні. Важко собі уявити, продовжує він, щоб хто-небудь поїхав до Берліна, аби спостерігати за зміною караулу у Палаці Бельвю чи хоч краєм ока глянути на президента та фрау Вульф із дітьми.

Британія не має Mercedes, BMW чи устаткування, щоб експортувати в Китай. Вона має королеву, Вільяма і Кейт, додає автор.

«Ці аргументи з історії, поезії та “м’якої сили” мали б втратити силу, якби конституційна монархія сильно спотворювала демократичний процес, унеможливлювала існування відкритого суспільства із шансом на гідне життя для кожного та повертала країну до задушливого ієрархічного минулого та привілеїв», – ідеться у статті.

В теорії монархія робить усе вищезазначене, пише автор. Саме тому британська газета The Guardian декларує себе як республіканське видання, а чимало її читачів підтримують скасування монархії.

Проте на практиці, на думку Еша, монархія робить «усі ці погані речі» тільки маргінально. У британській політичній системі є багато недемократичних елементів, і монархія не найбільше зло серед них, відзначає він. Медіамагнат Руперт Мердок становить більшу загрозу британській демократії, ніж спадковість посади глави держави, вважає Тімоті Еш.

Юрист Річард Ґордон показав, як Британія може мати цілком сучасно написану конституцію, яка базується на суверенітеті народу, та зберігати спадкового монарха на чолі держави.

«Королева Єлизавета ІІ може мати якийсь обмежений політичний вплив, однак немає доказів того, що вона використовує його гірше, ніж це роблять президенти в інших країнах», – вважає Еш.

Монархи та члени королівської сім’ї також можуть потрапити в халепу. Відтак, у корупційний скандал був вплутаний голландський принц Бернард. Однак, на думку Еша, подібні ситуації рідше трапляються з монархами, адже їм не потрібно розштовхувати ліктями собі шлях нагору.

Автор відзначає, що багато європейських країн потерпають від конфліктів між президентами, які належать до однієї партії, та прем’єр-міністрами з іншої політичної сили, через що вони хотіли б мати нейтрального главу держави, котрий міг би стати символом національної єдності.

Тімоті Еш заперечує твердження, що британська монархія цементує верхівку піраміди класів та привілеїв. За його словами, сьогодні в Британії банкіри мають більше влади, ніж спадкові аристократи, а зірки футболу мають не меншу славу, ніж члени королівської сім’ї.

Той факт, що Кейт Міддлтон змогла стати принцесою, свідчить про руйнування бар’єрів між верхнім середнім класом та самою верхівкою суспільства. Найбільше проблем не нагорі, вважає Еш, а в тих мізерних шансах соціальної мобільності для більшості британців, які навчаються у державних школах. Саме це болісно відрізняє Британію, а надто Англію, від решти сучасних європейських монархій, які щасливо співіснують із відкритими, егалітарними суспільствами. «Це справді хвороба англійців», – резюмує автор.

Утім Швеція, Данія, Іспанія та Нідерланди показують, що це не головні риси конституційної монархії. Вільям і Кейт, якщо будуть діяти обдумано, можуть стати зразком сучасної європейської монархії. А якщо ні або ж якщо Чарльз та Камілла не дозволять їм, тоді у 2040-му році їм вже не буде чого успадковувати.

Тімоті Ґартон Еш – професор Центру європейських студій в Оксфордському університеті, старший співробітник в Інституті Гувера

Оригiнал матерiалу:
http://www.latimes.com