Здається, це було недавно – гучне свято з нагоди 50-річного ювілею ВАТ «Хмельницьзалізобетон», у якому брали участь не лише заводчани, а й почесні гості зі столиці, різних міст України. До цієї події приурочили книгу нарисів «Завод і люди величної долі», передмовою до якої прислужилися рядки заводського аматора поезії:

І прибуткове, й процвітаюче

            Це підприємство з року в рік.

            Його літописи вивчаючи,

            Втрачаєш зробленому лік.

Вступне ж слово до цієї, майже трьохсотсторінкової успішної історії трудового колективу належало генеральному директору, голові правління ВАТ «Хмельницькзалізобетон», заслуженому будівельнику України Анатолію Корбуту. «Часу, як для підприємства, не так уже й багато, але ясний розум і працьовиті невтомні руки до невпізнання змінили обличчя заводу, - зазначив він в ессе під промовистим заголовком «З висоти першого п’ятдесятиріччя». – Тепер це високотехнологічне підприємство, оснащене найсучаснішим устаткуванням, має імідж стабільного й порядного, відповідає світовій моделі ділової досконалості, чуттєво реагує на зміни ринкової кон’юнктури. Тут нема перебільшення, традиційного ювілейного пафосу. Ще вчора Хмельницький залізобетонний був знаний тільки в нашій області, а нині ми вийшли зі своєю продукцією на простори держави, розширили партнерство і дружбу до кількох десятків адрес».

Керівника заводу підтримали на наступних сторінках Юрій Пелих – голова правління Української державної будівельної корпорації, Іван Гладуняк – голова Хмельницької облдержадміністрації, Анатолій Овчарук – голова Хмельницької обласної ради, Микола Приступа – Хмельницький міський голова. А завершувався збірник спогадів колишніх і нинішніх творців слави заводу післямовою упорядника «Їхній помітний і достойний слід на землі» зі зверненням: «Витримки Вам, стійкості, впевненості і плодотворної праці, професійних удач, дорогі заводчани. Нехай у житті Вас завжди супроводять успіхи, а віра й надія допомагають долати труднощі. Нехай зоря удачі, що завдяки Вашим неймовірним зусиллям зійшла над підприємством, ніколи не згасне!».

Це, справді, було недавно, але сьогодні «згасає зоря удачі», де й подівся мажорний настрій винуватців урочистостей. Суцільний мінор у словах Анатолія Корбута 5 грудня 2008 року:

- Потужності нашого підприємства, що спроможні щодня видавати на півмільйона гривень залізобетонних конструкцій, будівельних матеріалів, столярних виробів, нині завмерли. З 550 працюючих понад 300 – у вимушених відпустках, а 70 з них очікують скорочення. Готові вироби не можемо реалізувати, не завершується спорудження 160-квартирного будинку і немає попиту на чотири готових до заселення котеджі. Бо інвестори-покупці стали жертвою фінансово-економічного молоху, позбавлені роботи і заробітку. Відтак у скрутному становищі ми, виробники. Щомісяця потрібно виплачувати 400 тисяч гривень по зобов’язаннях перед банком, де позичено 7,5 мільйона гривень кредиту на придбання та монтаж новітньої технологічної лінії з виготовлення будівельних конструкцій. А ще треба немало грошей на податки, зарплату. Впору панікувати: ядуха банкрутства душить!

Не втішає досвідченого господарника те, що в подібні тарапати потрапили сусідні з «Хмельницькзалізобетоном» заводи металообробки – «Укрелектроапарат», «Адвіс».

- Негайно слід вжити екстерні заходи у масштабах держави, - наголошує Анатолій Миколайович. - Бо мають рацію заводські дотепники, з уст яких почув злий жарт: «Якщо вже залізобетон не витримує натиску кризи, то що казати про інших виробників – гаплик усім скоро буде». Вчора на спільному засіданні виконкому міської організації Народної Партії і депутатської фракції «Народний блок Литвина» у міській раді я процитував його колегам, уразивши народною мудрістю. Драматичність ситуації спонукала нас на радикальний крок – письмово зажадати від Кабінету Міністрів, Верховної Ради України, не зволікаючи, системну стратегію і тактику дій протистояння та поборення фінансово-економічної кризи. Звичайно, оригінальністю зміст нашого пакету пропозицій не відзначається. Це – відомі, апробовані в інших країнах законодавчі акти щодо діяльності банківських установ, органів місцевої влади, роботодавців. Спрямовані на обмеження апетитів капіталістів в умовах суспільного зубожіння…

До честі Анатолія Корбута і його побратимів-народників, котрі не з власної волі опинилися в лабетах економічного спрута, вони не збираються здаватися. Поки на Олімпі влади тривають псевдопатріотичні ігри, хмельницькі ентузіасти гуртуються, щоб самотужки вистояти у нерівному герці з несподіваним злом. Домовляються про бартерні операції, пролонгацію боргів, відпускають продукцію з відстрочкою платежу тощо. Зокрема, будівельний конвеєр у місті та області не зупиняється певною мірою завдяки тому, що «Хмельницькзалізобетон» видає партнерам-підрядним організаціям свої вироби «під чесне слово».

Та, певно, мають рацію вони, коли зауважують: такими локальними антикризовими ударами не під силу здолати злощасну навалу, одержати перемогу. Треба, мовлять відчайдухи-одинаки, всім миром, з державними очільниками в авангарді, оборонятися наразі, щоб згодом дружно рушити у наступ і перемогти. Важко не погодитися з їхньою думкою.

Віталій Чижевський