З настанням перших осінніх холодів в Україні традиційно настає гаряча пора. Та гаряче, чомусь, стає не у помешканнях громадян, а у високих кабінетах та залах для нарад. Саме вони в осінньо-зимовий період стають зручним майданчиком для енергетичних баталій.

Як ведеться, спочатку „зігрілись” на засіданні Кабміну. Для когось пролунали теплі слова прем’єрки: „Уряд зробив все необхідне, аби опалювальний період в Україні пройшов успішно: накопичені всі необхідні резерви газу, вугілля, ядерного палива, забезпечені вчасно всі ремонти, які були в компетенції уряду”. Для інших пролунали лише „теплі побажання”: „довести тепло та гарячу воду до людей” і терміново сплатити заборгованість за природний газ, спожитий на місцях протягом минулого опалювального сезону.

Слово за вами, товаришу маузер

"Я хотіла б, щоб до початку опалювального періоду всі розрахунки місцевими органами влади за природний газ із "Нафтогазом" були зроблені, бо за місцеві органи влади ми це питання вирішити просто не зможемо", – категорично заявила прем’єр-міністр під час засідання уряду. І дякувати за це, за словами очільниці уряду, місцеві громади мають нікому іншому, як Президенту України. Саме йому, на переконання Юлії Тимошенко, належить ініціатива щодо „блокування рефінансування Ощадбанку”. А це, у свою чергу, не дало змоги прокредитувати підприємства теплокомуненерго по всій Україні. А як відомо – немає кредитів, то й немає оборотних коштів, не працюють тепломережі, мерзнуть люди.

У чому ж витоки проблеми? Її витоки традиційно українські – старт президентських виборів, який надав нового імпульсу хронічному прем’єрсько-президентському змаганню за особистий вплив на адмінресурс у регіонах. Тому, керуючись старим і перевіреним принципом „готуй сани взимку”, глава держави зарезервував для себе „пряник” рефінансування Ощадбанку та пов’язані з цим кошти для комунальних підприємств й органів влади на місцях, а прем’єрці залишив „батіг” – директиви щодо забезпечення підготовки країни до опалювального сезону й запровадження дієвого контролю за діями місцевої влади щодо погашення боргів.

Хто винен

Нервувати очільниці уряду сьогодні й справді є про що, адже місцеві теплокомуненерго заборгували „Нафтогазу” та його дочці ДК „Газ України” понад 3 мільярди гривень, і це лише за минулий рік. А численні „дірки” держбюджету та поточний касовий дефіцит державного платіжного балансу „з’їли” навіть той бюджетний мінімум, який в Кабміні „розписали” для субвенцій на місця ще на початку 2009 року.

Ці очевидні прорахунки урядової політики не пройшли повз увагу численних критиків Тимошенко – від „людей президента” до представників опозиції. „Сьогодні в регіонах держказначейство практично припинило фінансування місцевих бюджетів. – заявляє відомий своєю лояльністю до президента голова Полтавської ОДА Валерій Асадчев. – Це означає, що гроші, які надають у державу місцеві бюджети, невідомо куди поділися. Якщо вони використані з іншою метою, ніж встановлено бюджетом, тоді це є нецільовим використання коштів і тягне за собою карну відповідальність”. Менш категоричний у своїх оцінках екс-голова Мінпаливенерго Юрій Бойко, однак і він не бачить втішних перспектив для громадян у нинішній опалювальний сезон. «Поточний рік вирізняється величезними неплатежами, причому, не з вини місцевих органів влади, а через те, що не було вчасно надано субсидій з боку уряду. – пояснює він. – Річ у тім, що "Нафтогаз" закуповує дорогий газ і продає його місцевим ТКЕ значно дешевше. Відповідну різницю має компенсувати бюджет. Але в нинішньому році це робиться несвоєчасно і не у повному обсязі. Звідси – і накопичення величезного боргу за всіма категоріями споживачів, який Тимошенко тепер планує активно „вибивати”».

„Закордон” нам допоможе

Та схоже, з роллю головного „державного рекетира”, написаною президентом й опозицією „ексклюзивно для Тимошенко”, прем’єр погоджуватись аж ніяк не бажає. І свідчення цьому – остання колегія МінЖКГ, присвячена початкові опалювального сезону. Вона показала: уряд вже готує новий „пряник” для комунальних підприємств та місцевих чиновників. „Це – пошук тих інвесторів, які могли б швидко зайти, сплатити борги, взяти на себе інші зобов`язання з інвестування і, власне кажучи, врятувати ситуацію", – анонсував міністр з питань ЖКГ Олексій Кучеренко. Передача тепломереж в оренду або концесію – ось той шлях, який дозволить забезпечити людей теплом, а „Нафтогаз” та держбюджет – оперативними коштами, переконують комунальників у профільному міністерстві. Та, чи не стане урядовий „пряник” кредитним „зашморгом” на шиї підприємств – питання на разі відкрите. Адже, самостійно шукати „інвесторів” місцевим владам не дозволять. Лише – під контролем уряду, а отже – на умовах лояльності до чинного прем’єра та „з далеким прицілом” на перерозподіл комунального майна у післявиборчий період. „МінЖКГ робитиме усе, аби органи місцевого самоврядування не віддали комунальні підприємства будь-кому. Моє завдання – зробити все, щоб був створений орган-регулятор, який зробить тарифну політику на місцях деполітизованою і професійною" – заявив Олексій Кучеренко.

Тож, які області зустрінуть Новий рік і президентські вибори в теплі – вирішуватиме кожен губернатор, мер та сільський голова сам для себе. Не виключено, що „під тепле крило” прем’єра на вибори піде переважна частина керівників місцевих громад, районів й областей України. Неважко передбачити і політичні дивіденди, які отримає кандидат у президенти Юлія Тимошенко внаслідок такого перетікання адмінресурсу. Як би там не було, але, за підсумками теперішніх енергетичних баталій, вже у найближчі місяці ми всі побачимо адміністративну підтримку президента і прем’єра в розрізі регіонів. Станом на сьогодні, „на килим” до прем’єра по інвестиції й кредити вже подались очільники Рівненської, Вінницької, Кіровоградської, Миколаївської та Запорізької областей. Хто далі в черзі „за теплом” – скоро побачимо.

Юлія Комарова