Центральна виборча комісія зареєструвала 18 кандидатів на пост Президента України. Серед людей іде поголос — і навіщо ото їх такий натовп? Адже ж ясно, що справжніх претендентів усього кілька. Далі думки розходяться — існує кілька версій лідерів. А є ще й такий варіант — про двох лише претендентів на президентське крісло. І думка ця поширена. Мовляв, на політичній арені досхочу помахати кулаками зможуть лише Тимошенко і Янукович.

От я і дивуюся: у якій такій святій книзі написано про безумовне лідерство двох вищеозначених? Які підстави змушують наш народ щиро вірити у подібну нісенітницю і кому вигідно подібне зомбування українців? А інакше це назвати важко.

Якщо мені скажуть, що такі дані — це дані соціологічних опитувань, то я відповім — тьху. Ви бачили тих, хто проводить ті опитування? Хоч хтось запитував у вас чи ваших знайомих? Так отож, як кажуть у народі. Подумайте, скільки немало коштів потрібно для подібних опитувань, по-перше, яка масштабність повинна бути наявна у такого серйозного заходу, як соціологічне опитування, — по-друге, і, відповідно, який кредит довіри повинна мати соціологічна структура, що його проводить — по-третє. Так що усі оті «соцдопити» — просто мильні бульбашки, котрі в достатній кількості продукують для нас оті самі псевдо лідери.

Насправді, навіть якщо спробувати самому провести таке собі міні-опитування серед знайомих, то виявиться, що близько 50 % людей ще не визначилися з «улюбленцем» у президентській гонці. Не вірите — запитайте друзів і знайомих.

Тож не давайте зробити із себе стадну тварину. Думайте. Аналізуйте. Не пускайте на самоплин. Вороги тільки того й чекають. Не вирішимо, кого хочемо бачити наступним президентом самі — вирішать за нас. Як на мене — це страшно. А достойні серед претендентів є.

Олена Притула,

газета «Ромни сьогодні» від 12 листопада 2009 р.