Соціологічні служби не втомлюються переконувати, ніби найбільші шанси перемогти на президентських виборах мають кандидати Юлія Тимошенко і Віктор Янукович. Самі ж кандидати не втомлюються розповідати, що вони відрізняються один від одного в кращий бік. Тому ми вирішили проаналізувати, чи дійсно Тимошенко і Янукович відрізняються один від одного. Принагідно ж спробуємо спрогнозувати, на яку країну доведеться чекати виборцям в разі перемоги (не приведи Боже!) одного з „рейтингоносців”. До речі, назвою статті ми зовсім не мали на меті образити чи принизити персонажів статті, а лише використовували термінологію класика італійської політичної думки Ніколо Макіавеллі... Отже, розглянемо два найімовірніших, якщо вірити соціологам, варіанти розвитку ситуації в країні після президентських виборів.

Варіант №1. ВОНА ПЕРЕМОЖЕ (вона – це Тимошенко)

Насправді, основним агітаційним символом Тимошенко мало б бути не серце, а гайковий ключ Яценюка. Тому що в разі перемоги Юлія Володимирівна перш за все візьметься за „закручування гайок”. Прикладом для інших бізнесменів може служити Дмитро Фірташ. До конфлікту з прем’єркою його статки, за оцінкою журналу „Кореспондент”, нараховували 2,9 мільярдів доларів. А вже восени 2009 року, після „газових війн” з Тимошенко, все той же „Кореспондент” оцінив власність олігарха у 255 млн. Очевидно, що серед „регіоналів” не знайдеться багато охочих повторити життєвий шлях Фірташа. Тому в разі перемоги Юлії Володимирівни більшість бізнесменів і просто впливових людей з псевдо-монолітної Партії регіонів „перебіжить” у БЮТ.

Отже, можна прогнозувати, що в разі перемоги влада Тимошенко стане майже абсолютною. Вона вже зараз контролює судову систему через голову Верховного суду Василя Онопенка. Його зять Євген Корнійчук працює першим заступником Міністра юстиції в уряді Юлії Володимирівни. До того ж він очолює Українську соціал-демократичну партію, що входить до Блоку Юлії Тимошенко. В разі перемоги на виборах нинішня прем’єрка також збереже контроль над урядом, залишаючи міністрів у підвішеному стані тимчасово виконуючих обов’язки. Парламентська коаліція буде сформована на базі БЮТ і Партії регіонів, представники якої одразу ж кинуться до корита ... пробачте, ... візьмуться до „розбудови” національної економіки. Ну, і нарешті, ВОНА – на чолі держави. Чим не абсолютна влада?

Здавалося б, що все добре. Консолідована влада, сильна держава, розвинута економіка. І ніби-то можна заплющити очі на утиски свободи слова, обмеження прав громадян та переслідування політичних опонентів (пояснимо, що це неодмінні атрибути „сильної” держави у розумінні Тимошенко).

Проте насправді не все так добре, як може виглядати на „блакитних екранах” під час перегляду новин. Адже влада Тимошенко зовсім не буде абсолютною. Їй доведеться орієнтуватися на олігархів зі свого оточення і допомагати їм „вирішувати питання”. Адже в Україні прийнято щедро віддячувати за допомогу під час передвиборчої кампанії. Причому „віддячувати” доведеться не тільки тим, хто йшов з Юлією Володимирівною з самого початку (Костянтин Жеваго, Сергій Тарута та інші), а й тим, хто „перебіжить” у БЮТ з табору „регіоналів”. А це, імовірно, буде „весь Донбас від А до Я” – від Ахметова до Янковського.

Такий різношерстий колектив прибічників не тільки лягатиме непосильним ярмом на плечі пересічного українця, а й породжуватиме безліч внутрішніх конфліктів за сферами бізнесових інтересів. Наприклад, важко уявити, як Тимошенко збирається примирювати Рената Ахметова та Ігоря Коломойського, між якими ведеться гостра боротьба за контроль над „Дніпроенерго”. Ситуацію ускладнює те, що новими подачками задовольнити всіх олігархів не вдасться, адже „приХватизовувати” в Україні вже майже нічого. Тому можна чекати на масовий переділ власності, який супроводжуватиметься активним з’ясуванням стосунків між „хазяїнами життя”. Причому не тільки і не стільки в судах ... скільки на вулицях, що загрожує скочуванням країни у кримінальні дев’яності.

Отже, ЇЇ перемога означатиме для України перехід від політичного протистояння до протистояння олігархічно-кримінального. І якщо простим українцям стане жити трошки сумніше (без звичної „Свободи слова” по п’ятницях), то наповнити серце адреналіном допоможуть випуски „Магнолії-ТВ” про черговий обстріляний автомобіль бізнесмена або підірвану квартиру підприємця.

Варіант №2. Україна для людини (людина – це Янукович)

Гіпотетична перемога на президентських виборах Януковича обіцяє повторити бездарне правління Ющенка. Янукович навряд чи зуміє змістити Юлію Тимошенко з прем’єрського поста. Також не просто без потужних фінансових важелів йому буде здобути коаліцію в парламенті. Судова гілка влади, швидше за все, також залишиться під потужним матеріальним ... вибачте, ... моральним впливом Прем’єр-міністра.

Тому Янукович змушений буде, як і Ющенко, залишатися Президентом-опозиціонером, який лише критикує дії уряду. Хіба що замість міркувань про „націю” і „трипільську культуру” люди чутимуть про розміри кабанів у Межигір’ї, на яких полюбляє полювати Віктор Федорович, та про важкі юнацькі роки нового „Гаранта”. Щоб забезпечити собі хоча б видимість впливу на політичну ситуацію, Янукович, імовірно, вдасться до розпуску Верховної Ради. Цим він занурить країну в черговий вир політичного протистояння, повністю повторюючи дії попередника.

У вирішенні ж конфліктів з приводу контролю над державними органами і підприємствами можна чекати використання старих рейдерських схем, як це було під час відомого зіткнення між бійцями МВС та Держохорони у стінах Генпрокуратури. Олігархи ж поділяться на прибічників Віктора Федоровича і Юлії Володимирівни та продовжуватимуть відносно мирний процес приХватизації недоприХватизованого.

До резиденції у Межигір’ї Янукович, напевно, додасть ще частину територій Київської області, які згодом за стандартною схемою переведе у приватну власність. В цілому можна не сумніватися, що Віктор Федорович виконає положення своєї передвиборчої програми, і Україна таки буде для людей. Ну, принаймні для певного вузького кола: родичів, друзів, близьких соратників і спонсорів своєї кампанії.

Так що нам, простим людям, вже остаточно стане без різниці, хто нас грабуватиме – власна держава в особі „богині” з косою та її наближених (виходячи з почуття великого патріотизму) або уявний закордонний „агресор” в особі двічі несудимого „москвофіла”. Нам же нічого не належатиме і захищати нам буде нічого.

Таким чином не так важливо, який варіант буде реалізовано, і хто стане Президентом – Янукович чи Тимошенко. Насправді це означатиме, що при владі в країні залишаться олігархічні клани, що, як шакали, розриватимуть на шматки колись потужне тіло української економіки... і Української Держави.

Отже нам залишається усвідомити, що країні та її народу необхідний третій, альтернативний, варіант, за якого Президентом стане порядна та незалежна від олігархів людина. Така людина є! Людина, яка не зраджувала своїх виборців і свої переконання. Яка в екстремальний для країни час не дала скотитися державі у прірву громадянського конфлікту 2004 року. Яка не має „закордонних кураторів” і керується лише національними інтересами. Саме він гідний бути Президентом України. А Віктор Федорович і Юлія Володимирівна мають піти на не дуже заслужену пенсію.

Олексій Краснопьоров