Переважна більшість українських політиків живе за неписаним, але добре укоріненим правилом: чим менше ти збираєшся зробити, тим більше тобі потрібно про це говорити. Так і виходить: політик сказав – політик виконав. А якщо не виконав, то ще раз сказав. 2009 рік став зразковим у сенсі невиконаних обіцянок. Проілюструвати це можна, порівнявши обіцянки трьох „рейтингоносців” – Януковича, Тимошенко і Ющенка – з реальною ситуацією в країні.

Віктор Янукович, або Обіцяти ПРосто

Головний „регіонал” у 2009-му наобіцяв українцям удосталь: Янукович збирався впровадити комплексний соцпакет для працюючих, розв’язати житлову проблему, в першу чергу для „соціально значущих” бюджетних працівників: лікарів, учителів, військових, міліціонерів, робітників сфери культури. Також Віктор Федорович волів забезпечити „гідну пенсію” для населення та впровадити недержавні пенсійні фонди. Серед інших соціально орієнтованих ідей ПР була і безкоштовна медична допомога малозабезпеченим верствам населення.

Якщо ж порівняти обіцянки з реальним станом економіки, політичної, соціальної та гуманітарної сфер, то картина виглядатиме таким чином:

Обіцянка: Організувати на кожному промисловому та аграрному підприємстві конкурентоспроможне виробництво, створити нові продуктивні сучасні робочі місця.

Реальний стан: Українська продукція є неконкурентною на зовнішніх ринках, а імпорт товарів в Україну майже в 1,5 разу перевищує експорт. За даними Інвестиційної компанії Phoenix Capital, падіння реального ВВП України в 2009 році складе 12,9%, а промислового виробництва – на 21%. За часів прем’єрства В.Януковича у 2006-2007 роках, рівень безробіття становив 6,6%, а зараз взагалі сягає 10%.

Обіцянка: Надійно захистити права співвітчизників, які працюють за кордоном.

Реальний стан: Сьогодні за кордоном, за різними даними, працює до 7 мільйонів українців. При цьому дозвіл на роботу має не більше 500 тис. українських громадян. Ще 6,5 млн українців працюють нелегально і не мають можливості легально захищати свої соціально-економічні та громадянські права.

Обіцянка: Створити нову сільську школу, комп’ютеризовану та сучасно обладнану. Збільшити фінансування наукових досліджень та забезпечити державну підтримку науки.

Реальний стан: Рівень комп’ютеризації сільських шкіл сьогодні не перевищує 5%, а самі школи мають великі проблеми з викладацьким складом. Трапляються випадки, коли в школі, крім директора, працює лише 1-2 вчителі.

Фінансування науки в Україні в поточному році склало 0,4% ВВП, що в 4 рази менше, ніж передбачено Законом України „Про наукову та науково-технічну діяльність” (за законом, цей рівень має становити 1,7%).

Як бачимо, обіцяти дійсно дуже ПРосто: сказав і забув. Адже, як насправді живуть люди із Межигір’я – все одно не видно.

Юлія Тимошенко, або Обіцянкам БЮТи!

У 2009-му Тимошенко планувала ввести обов’язкове медичне страхування, створити соціальній ринок ліків, серйозно стимулювати науку (особливо дослідження і розвиток ринку високих технологій). Також лідерка „біло-сердечних” планувала зробити з України велику транзитну державу, надати стимулюючого імпульсу малому та середньому бізнесу, ухвалити Податковий кодекс і ліквідувати ПДВ. Планувалися й інші „прориви”, зокрема енергоефективний, інвестиційний, будівельний та аграрний.

Проте порівняння обіцянок з реальним станом основних сфер життя країни демонструє невтішну картину:

Обіцянка: Побудувати нові нафто- і газогони з метою створення альтернативних шляхів енергопостачання України.

Реальний стан: Будівництво жодного нового нафто- або газогону не розпочалося. Крім того, не були залучені кошти для ремонту і модернізації діючої газотранспортної системи. В той же час, енергетична залежність України від Росії зростає, що змушує уряд щоразу погоджуватися на підвищення цін на пальне, яке імпортується з Росії та країн СНД. Так, ціна російського газу зросла з $50 за 1 тис. кубометрів у 2004 році до $280 за 1 тис. кубометрів у другому кварталі 2009 року.

Обіцянка: Перетворити Україну на „інвестиційний рай”, суттєво збільшивши приток іноземного капіталу у вітчизняну економіку.

Реальний стан: Прямі іноземні інвестиції в економіку України у 2009 році, за даними Української асоціації інвестиційного бізнесу, становили менше 3 млрд доларів США. За цим показником Україна знаходиться на 145 місці серед 181 країни.

Обіцянка: Перевести армію на контрактну основу з 2010 року.

Реальний стан: Задля переведення армії на контрактну основу не вжито жодних заходів, а рівень фінансування Збройних сил України зменшено на 22,3%. Чисельність армії також знизилась до 148 тис. військовослужбовців, основу яких складають солдати строкової служби.

Виконання обіцянок Юлії Тимошенко прогнозовано виявилося БЮТофорним. Це і не дивно: хіба може „слабка жінка” протистояти одночасно кризі і грипу?

Віктор Ющенко, або Ні словом, ні ділом

П’ять років Віктора Андрійовича пройшли далеко не на „5”. Протягом каденції Ющенко планував скасувати депутатську недоторканність, ліквідувати привілеї для парламентаріїв, створити національне антикорупційне бюро, очистити правосуддя, забезпечити фінансову самодостатність територіальних громад та до 2010 року утворити в країні професійну армію. А ще – ліквідувати пенсійну „зрівнялівку” та підвищити зарплати. Також планувалося зробити більш доступним соціальне житло.

Порівняння цих обіцянок з реальною ситуацією в країні демонструє майже повну протилежність сказаного „зробленому”:

Обіцянка: Забезпечити пріоритетне фінансування соціальних програм.

Реальний стан: Попри номінальне збільшення мінімальної зарплати (з 237 грн. у 2004 році до 650 грн. у 2009) та мінімальної пенсії (з 284,6 грн. у 2004 році до 481 грн. у 2009), реальні доходи населення, за даними Інвестиційної компанії Phoenix Capital, зменшилися на 10% через інфляцію, яка лише за останні півроку становить 7,2% (за 2009 рік рівень інфляції сягнув 13,3%). Сумарно за 5 років рівень інфляції сягнув 80,3%, тобто ціна товарів для простих споживачів виросла майже вдвічі.

При цьому фінансування соціальних програм лише скорочується. Наприклад, у 2009 році в 10 разів було скорочено фінансування програми радіоекологічного захисту населення і екологічного оздоровлення радіоактивно забруднених територій після Чорнобильської катастрофи. У Державному бюджеті взагалі не передбачено фінансування житлового будівництва для „чорнобильців”, попри те, що в черзі на отримання житла знаходиться 40868 сімей, з яких 10568 сімей інвалідів.

Обіцянка: Сприяти розвитку українського села.

Реальний стан: Чисельність сільського населення перетнула психологічну межу і становить менше 15 млн жителів. Протягом останніх років у 90% сіл кількість померлих перевищувала кількість народжених, а в 11% сіл взагалі не було зареєстровано народження жодної дитини.

Аграрне виробництво стає збитковим для селян та фермерів через засилля трейдерів та посередників. Попри те, що світові ціни на зерно (зокрема на пшеницю) складають в середньому $ 200-220 за тонну, в Україні її скуповують за ціною від 804 до 1198 грн, а держава взагалі пропонує 60% від ринкової вартості.

Обіцянка: Створити безпечні умови для життя людей.

Реальний стан: Бездіяльність правоохоронних органів, підконтрольних різним політико-олігархічним групам, призвела до того, що за підсумками 2009 року загальна кількість злочинів сягнула 384 тис., в тому числі понад 25 тис. тяжких та особливо тяжких злочинів (за даними статистичного департаменту МВС України). Основною причиною масштабної злочинності, передусім на низовому рівні, є бідність людей та зростання безробіття. Вже зараз чисельність безробітних складає 1,5 млн. осіб, тобто 8-9% працездатного населення. А статистика свідчить, що зростання безробіття на 1% призводить до росту злочинності на 5%. Ця жахлива залежність вже яскраво проявляється в Україні. За даними РНБО, у першому кварталі 2009 року кількість замовних вбивств подвоїлася, а кількість бандитських нападів зросла у 2,6 разу. Унаслідок кризи розбійних нападів збільшилось на 15%, а пограбувань – на 8%. Як зазначають фахівці, саме безробітні обирають найменш «кваліфіковану», але одну з найнебезпечніших «професій» – пограбування. При цьому 80% розбійних нападів скоюють молоді люди віком до 29 років.

Очевидно, що ці „маленькі прогалини” у виконанні обіцянок не заважають Віктору Андрійовичу спокійно спати. Принай   мні з його реклами випливає, ніби дещо ми все-таки здобули. Так, як мінімум, розруху і бідність населення...

Отже, 2009-й продемонстрував, наскільки слова політиків розходяться з їхніми справами. Сподіватимемося, що у 2010-му (який за східним гороскопом буде роком виборів), грипозні маски з основних дійових облич влади і опозиції буде знято. Адже країна заслуговує на порядного Президента, чиї обіцянки не залишатимуться на папері, а втілюватимуться в життя.

Олексій Краснопьоров