20 листопада відзначається Всесвітній день дитини. Саме цього дня 1954 року Генеральна Асамблея ООН рекомендувала всім країнам внести в практику святкування Всесвітнього дня дитини як дня світового братерства і взаєморозуміння дітей, присвяченого діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей у всьому світі.

Проблема покращення якості життя кожної дитини є особливо актуальною в умовах соціально-економічної нестабільності та духовного занепаду в українській державі.

На формування світогляду дитини, її уявлення про своє місце та роль у світі впливає, насамперед, середовище, що її оточує – родина, дитячий майданчик, садочок, школа. Невпорядкованість, матеріальні та духовні проблеми у будь-якій з цих сфер завдають непоправної шкоди фізичному та духовному здоров'ю дитини.

Що посієш – те і пожнеш

Жорстокість сучасного суспільства, загальна безкультурність і безвідповідальність – визначальні фактори у процесі виховання дітей ХХІ століття. Чи є якась альтернатива цьому? Альтернатива є, однак запропонувати її дитині батьки часто не в змозі через брак часу, коштів або через власну безкультурність. Роль держави у даному питанні теж доволі неоднозначна.

Які зерна ми сіємо в душах наших дітей? Що виросте з того сміття, яке настирливо пропонує відкритій до всього нового, безпосередній і дещо наївній дитячій свідомості довколишня дійсність?

Виховання дитини – надзвичайно відповідальний, важкий і тривалий процес. Перші роки свого життя малюк живе, здебільшого, в сім'ї; визначальним для його формування є спосіб життя батьків, їхні духовні цінності. У більшості українських родин дотримуються принципу: все найкраще – дітям. І йдеться не тільки про задоволення фізичних потреб, але і про духовний розвиток.

Проте вже на другому-третьому році життя дитина потрапляє у дитячий садочок, згодом у школу. На сьогодні в Україні більшість державних дошкільних і шкільних навчальних закладів знаходяться у незадовільному стані: ремонт у них здійснюється за рахунок батьків, рідше спонсорів; тим більше, не вистачає коштів на навчальні матеріали у школах, на іграшки, книги, засоби для художньої творчості в садочках. Через відсутність необхідної кількості дошкільних та шкільних навчальних закладів групи у садочках та класи у більшості шкіл настільки переповнені, що вихователі та вчителі неспроможні якісно виконувати свої професійні обов'язки.

Відповідно, через низку вищезгаданих проблем, дитина у дошкільному і шкільному навчальному закладі часто позбавлена можливості отримати повноцінну освіту; розвивати таланти і вміння, закладені в неї природою та батьками. Заняття музикою, ритмікою, спортом, художніми видами мистецтва тощо у більшості державних дитсадків (авт. – тут не йдеться про приватні дошкільні заклади, де мінімальна оплата перебування дитини становить близько п'ятисот гривень; якщо в сім'ї двоє чи більше дітей, більшість батьків не матимуть фінансової можливості віддати їх у відповідний заклад) зведено до мінімуму. У багатьох школах відсутні відповідні гуртки, а якщо вони і є, то рівень викладання в них вимагає кращого.

І це прекрасно, коли у батьків вистачає часу і коштів, щоб допомогти дитині розкрити і розвинути приховані в ній таланти. Така дитина отримає шанс на гармонійний розвиток своєї особистості, її духовний світ буде багатим, а життя змістовним. Однак надзвичайно велика кількість українських дітей такої можливості позбавлені через те, що батьки змушені весь час працювати, щоб якось вижити у наших складних умовах.

І якщо дитина, яка відвідує дитячий садок, знаходиться, певною мірою, під наглядом вихователів, то ситуація зі школярами набагато складніша. І коли ми, дорослі, не пропонуємо нашим дітям занять, цікавих і корисних для їхнього духовного і фізичного здоров'я (авт. – йдеться про різноманітні гуртки), то вони самі знаходять, чим себе розважити – у цьому випадку основними наставниками підростаючого покоління можуть стати вулиця, комп'ютер і телевізор. Залишені самі на себе, діти можуть годинами грати в комп'ютерні ігри; дивитися телевізор, з екрану якого активно рекламують алкоголь та цигарки, транслюють бойовики, які пропагують жорстокість і насильство (як наслідок – проблеми з фізичним і психічним здоров'ям дитини).

Результат такого "виховання" – компанії підлітків, що вештаються по вулицях, розпивають спиртні напої, вживають наркотики та скоюють злочини. Діти не вибачають байдужості до себе (як з боку батьків, так і зі сторони держави) – рано чи пізно вони змусять нас звернути на них увагу. Тільки може виявитися занадто пізно. Значно важче повернути до нормального життя скалічену фізично і духовно молоду людину, ніж повноцінно розвинути і виховати незіпсовану, відкриту дитячу особистість.

У здоровому тілі – здоровий дух

Погана екологічна ситуація в Україні, неякісні питна вода та продукти харчування згубно впливають на здоров'я найвразливішої частини українського суспільства – наших дітей. З кожним роком здорових дітей народжується щораз менше, зростає рівень захворюваності серед дитячого населення України, діти все частіше хворіють "дорослими" хворобами.

Усім відомо, що здоровий спосіб життя – найкраща запорука міцного здоров'я. Відповідно, кожна дитина повинна мати належні умови для свого фізичного розвитку. Однак більшість державних дошкільних і шкільних навчальних закладів у нашій державі не мають необхідного матеріально- технічного забезпечення для занять дітей спортом. Незадовільною є також якість харчування у відповідних закладах: у засобах масової інформації все частіше з'являються повідомлення про випадки отруєння у дитячих садочках і школах; на продуктах харчування економлять і дітей замість повноцінної збалансованої їжі годують неякісною.

Ця злочинна недбалість по відношенню до підростаючого покоління з боку працівників дошкільних та шкільних навчальних закладів, відповідних владних структур, а часто і батьків стала причиною того, що в Україні дуже високий рівень захворюваності серед дітей. Хвороби, набуті в дитячому чи юнацькому віці, переходять у хронічні в дорослих людей. Коштів, які виділяються з державного бюджету на фінансування медичної галузі, зокрема, на лікування дітей, очевидно, недостатньо для зниження рівня захворюваності серед дітей.

Логічний висновок з даної ситуації: значно простіше запобігти захворюванню, ніж лікувати його. Підвищення рівня життя українських дітей; жорсткий контроль якості продуктів харчування та питної води, покращення екологічної ситуації – це завдання, які повинні бути пріоритетними для керівництва України. Результатом сьогоднішньої продуманої державної політики стосовно дітей буде здорова нація в майбутньому.

Коли українців буде 35 мільйонів

На сьогодні в Україні спостерігається негативний приріст населення: за останні 15 років кількість українців зменшилася з 52 до 46 мільйонів осіб. Відповідно до даних звіту американської дослідницької організації Population Reference Bureau (УНІАН – "Довідкове бюро з народонаселення"), у 2025 році населення України становитиме 41,9 мільйона, а в 2050 – 35,3 мільйона осіб.

У даній критичній ситуації вкрай необхідна послідовна державна політика, спрямована на підвищення рівня життя українських громадян і, особливо, дітей. Найважливішим завданням на сьогодні є створення належних умов для покращення стану здоров'я підростаючого покоління зокрема та всієї української нації вцілому. Докорінної реформи потребує вся система дошкільних і шкільних навчальних закладів; необхідно створити доступну для всіх без винятку дітей інфраструктуру спортивних, музичних, художніх, танцювальних гуртків і клубів, де вони могли би проводити свій вільний час.

Однак натомість нам вкотре пропонують підвищення виплат при народженні дитини, розраховане на недалекоглядність чи жадібність до "легких грошей" батьків (найчастіше саме такі зважуються на другу, третю дитину). Доречно згадати, що відповідно до Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20 жовтня 2009 року № 1646-VI, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років становить з 1 жовтня 2010 року – 787 гривень, для дітей віком від 6 до 18 років – 941 гривня. Цих коштів достатньо тільки для повноцінного харчування дитини, але їх аж ніяк не вистачить на ліки, одяг, взуття, а тим більше іграшки чи книги. По-справжньому шкода цих діток: яке життя на них чекає, яку освіту вони зможуть отримати? У чиї кишені йдуть гроші, вкрадені в українських дітей? І кому вигідно, щоб підростаюче покоління росло неосвіченою, хворою, сірою масою, приреченою в дорослому житті стати дуже вигідною дешевою робочою силою?

Ситуація видається безвихідною. Однак це не так. Саме ми можемо захистити наших дітей: вкласти у них все, що є найкраще у кожному з нас; забезпечити їм належні умови життя; дати якісну освіту. Ми не зможемо захистити юне покоління від зла і жорстокості довколишньої дійсності, однак ми можемо виховати у наших дітей здатність мислити критично і прагнення змінити світ на краще.

Юлія Бердник