Після приходу до влади президента Януковича між ЄС та Україною спочатку мало що діялося. Тепер усе інакше.

Юлія Тимошенко днями перевершила сама себе: побажала успіху своєму заклятому ворогові президенту Януковичу – успіху на переговорах, які Україна та ЄС ведуть щодо угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі й щодо полегшеної видачі шенгенських віз українцям. Західно орієнтована екс-прем’єр Тимошенко, звісно, годинами може розповідати про те, як Янукович фальсифікує вибори та нацьковує службу безпеки на опозицію, але на питання, чи повинен Брюссель укладати з таким партнером договір про асоціацію, вона відповіла в розмові з нашою газетою чітко «Так». ЄС, каже Тимошенко, мусить добре розрізняти між нинішнім «недемократичним» керівництвом та «українським народом», що, як і раніше, бачить своє майбутнє в Європі. «Незалежно від того, які сили зараз при владі, – угоду про асоціацію слід укласти», – наголосила вона.

Ці висловлювання прийшлися на фазу, в якій давно пригальмовані переговори ЄС із українською владою на чолі з Януковичем знову набули динаміки. Безпосередньо після інавгурації президента на початку року переговори про асоціацію зайшли в глухий кут. ЄС, який взагалі зволікає з усім, що можна прочитати як сигнал Україні про майбутнє приєднання, реагував стримано на повідомлення про порушення прав і свавільні арешти в Україні. Новий уряд у Києві, що на відміну від попередників не вважається «західно» налаштованим і скептично ставиться до будь-яких виявів демократичного ентузіазму, зволікав своєю чергою з відкриттям ринків через економічні інтереси пов’язаних із ним олігархів. ЄС скаржився, що Україна не хоче знімати своє протекціоністське мито з автомобілів (на захист вітчизняного виробництва легковиків корейської марки Daewoo), відгороджує ринок зернових і не збирається впроваджувати єесівські норми токсичності відпрацьованих газів. На що українські партнери відповідали: коли ЄС усе одно не дає перспектив вступу, то важко пояснити громадськості, чому треба наражати на конкуренцію вразливі галузі та створювати спільний фонд для вирішення потенційних газових криз. Крім того, мовляв, ЄС сам не готовий відкривати власні відгороджені сільськогосподарські ринки чи пропускати через кордони українських водіїв вантажівок (які дотримуються значно коротшої інструкції з техніки безпеки, ніж європейські).

Але останнім часом у переговорах щось заворушилося. Україна зазнає російського тиску, бо прем’єр-міністр Путін просуває газопровідний проект «Південний потік» в обхід України. Її найважливіший стратегічний актив – газотранспортна система – може через це знецінитися, тому Янукович знову шукає контакту з Заходом. У вересні Київ підписав протокол про вступ до Європейської енергетичної спільноти. Відразу по його ратифікації Україна буде зобов’язана відкрити свої трубопроводи європейським клієнтам. Аж ось у жовтні застопорені переговори щодо угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі, за словами європейських дипломатів, набули такого розмаху, що комісар ЄС із питань торгівлі [Карел] де Ґюхт дозволив собі публічний прогноз, що коли так піде далі, угода буде наступного року. Зараз обидві сторони, схоже, готові до компромісів. Україна очікує від ЄС більших безмитних квот на аграрну продукцію, якщо навіть не буде відкритий сільськогосподарський ринок, – і зниження ввізного мита загалом. Європейські дипломати кажуть, Брюссель не заперечує цього навідріз.

А головний крок уперед має бути представлено у понеділок, коли в Брюсселі відбудеться черговий саміт Україна – ЄС: Брюссель піде Києву назустріч у його найпершому прагненні, тобто у візовому питанні. Цей успіх важливий для Януковича. Дорогі та складні процедури подання заявок на поїздки на Захід злять українців, і саміт відкладався кілька разів заради досягнення згоди. Тепер нарешті мають презентувати «план підготовки», в якому Брюссель із Києвом чітко домовляються про те, що належить зробити Україні (введення біометричних паспортів, прикордонний режим, подолання корупції), аби її громадяни одного дня могли вирушити в західному напрямку без візи.

Те, що ЄС погоджується на такий крок, попри не найкращу демократичну репутацію Януковича, схвалює навіть переслідувана опозиція. Правда, Юлія Тимошенко посилає брюссельським переговірникам ще одне нагальне побажання: коли угода про асоціацію врешті підпишеться (і то неодмінно вкупі з перспективою вступу), ЄС повинен буде наполягти на пункті, що дозволятиме йому реагувати на утиски демократії та прав людини. «Нам потрібні постійні спостереження та регулярні звіти, – вимагає пані Тимошенко. – Тоді Україна продовжить свій шлях у Європу».

Оригiнал матерiалу:
http://www.faz.net/