Піарна та лобістська кампанія українського президента Віктора Януковича в останні місяці виглядає в теорії досить вражаюче. Кілька потужних піарних акул було найнято у Брюсселі, щоб доповнити роботу давніх партнерів – політичних консультантів зі США, які працюють із командою Януковича з 2005-го.

Але усі ці рекламні зусилля не клеяться з месиджем, на який мав би звернути увагу понеділковий саміт Україна – ЄС у Брюсселі.

Візьміть статтю Адріана Северина, румунського депутата Європарламенту та віце-президента європарламентської фракції соціалістів, на EUobserver за 15 листопада. За місяць до того група соціалістів уклала договір про співпрацю з Партією регіонів, яку Янукович очолював з 2003 по 2010 рік.

Партія регіонів ніколи не позиціонувала себе як соціал-демократична; в її лавах – олігархи-мільярдери. Багато виборців регіоналів колись підтримували Комуністичну партію. У 90-х фракція соціалістів та Соціалістичний інтернаціонал відхилили пропозицію про співпрацю від такої самої партії олігархів – Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) (СДПУо).

Але часи змінилися. Від 90-х ЄС розширився на Східну Європу, і це змінило членів та погляди соціалістичної фракції. СДПУо варто скористатися новими сприятливими обставинами і знову подати заявку.

У своїй статті Северин намагається переконати ЄС та Європарламент у тому, що адміністрація Януковича віддана ідеї розвитку демократії в Україні. Він хоче обдурити європейців, переконуючи, що з часом – та з «братньою допомогою» групи соціалістів Європарламенту – нинішня влада в Україні стане по-справжньому демократичною та достойною інтеграції в Європу.

Ця аргументація не враховує три фактори.

Оруелівська новомова

По-перше, нинішній владі насправді не треба далеко ходити. Після Помаранчевої революції 2004 року, за президентства Віктора Ющенка в Україні була встановлена справжня демократія. Події 2004-го стали наслідком масових фальсифікацій на виборах на користь тодішнього прем’єр-міністра Януковича. Наступний демократичний прорив дав країні вільні вибори та свободу слова. Ці два досягнення нині під великою загрозою.

Виступаючи два місяці тому в Нью-Йорку перед Атлантичною радою США, Янукович запевнив, що завжди підтримував цінності Помаранчевої революції. «Я визнаю і поважаю демократичні досягнення Помаранчевої революції та вірю, що вони мають розвиватися». Але антидемократичні дії його адміністрації доводять, що це була лише дипломатична оруелівська новомова, призначена для задурювання західної аудиторії.

За останні сім років Україна чотири рази провела вибори, визнані вільними в міжнародній спільноті. Більше того, Партія регіонів перемогла на двох із них, і Янукович прийшов до влади на останніх виборах у лютому цього року.

Місцеві вибори 31 жовтня, які організувала адміністрація Януковича, були кроком назад. Ті самі міжнародні організації засудили їх за недотримання демократичних стандартів. Сполучені Штати лише двічі критикували виборчі фальсифікації в Україні – у 2004-му та минулого місяця.

Отже, Україна провела двоє виборів у 2010-му: лютневі президентські за Ющенка та жовтневі місцеві за Януковича. Перші міжнародні спостерігачі визнали вільними, а другі – ні. Цікаво, які практичні поради фракція соціалістів планує дати?

Проблема? Яка проблема?

По-друге, фахівці, які лікують від залежностей, загалом погоджуються, що спочатку пацієнт повинен визнати існування своєї залежності. Янукович так і не визнав фальсифікації виборів у листопаді 2004-го під час голосування, яке було широко засуджене за кордоном та визнане недійсним у Верховному суді Україні. Так само Янукович заперечив, що були будь-які махінації минулого місяця, всупереч висновкам міжнародних спостерігачів.

Соціалістична фракція не може зміцнити демократію в Україні, якщо влада відмовляється визнати проблему. Янукович повинен діяти відповідно до своєї обіцянки покарати винних у фальсифікації виборів.

По-третє, фракція соціалістів у Європейському Парламенті опосередковано співпрацює з партією Владіміра Путіна – «Єдиною Росією», партією влади російського авторитарного режиму. «Єдина Росія» також була єдиною партією, з якою працювала Партія регіонів – поки не підписала договір про співпрацю з європейськими соціалістами.

Якраз цього місяця «Єдина Росія» та Партія регіонів склали плани середньо- та довготермінового співробітництва, яке включає вироблення спільної позиції із зовнішньополітичних питань відносно Брюсселя, Страсбурга та Вашингтона. «Наші міжпартійні відносини не народилися щойно, оскільки перші контакти між партіями відбулися ще у 2003-му. Я можу впевнено стверджувати, що нині це розвинені, наповнені конкретним змістом відносини», – заявив 17 листопада Константін Козачов, заступник голови секретаріату «Єдиної Росії».

Поступове погіршення

Помаранчева революція та «хаос», про який часто кажуть, описуючи президентство Ющенка, принесли свободу Україні, зокрема вільні вибори та свободу слова. Вони перетворили Україну на єдину демократію у Співдружності Незалежних Держав. Договір про вільну торгівлю з ЄС, про який зараз ведуться переговори, став можливим завдяки вступові України до СОТ у 2008-му, коли Юлія Тимошенко була прем’єр-міністром.

З другого боку, «стабільність», яку спочатку підтримали ЄС та Європарламент і якій Северин та інші зараз аплодують, немає нічого спільного з розвитком демократії. Українське медійне та виборче середовище поступово погіршилося за перший рік правління Януковича, викликавши стурбованість багатьох європейців майбутнім української демократії.

Тому я без вагань обираю помаранчевий демократичний «хаос» замість євразійської авторитарної стабільності. Європейським соціалістам варто переглянути свої відносини з партією, яка близько співпрацює з путінською «Єдиною Росією».

Тарас Кузьо є гостьовим співробітником у Центрі трансатлантичних відносин та Школі міжнародних досліджень в Університеті Джона Гопкінса (Вашингтон, округ Колумбія).

Висловлене у цьому коментарі є власною думкою автора й необов’язково збігається з позицією «Радіо Свобода».

Оригiнал матерiалу:
http://www.rferl.org