Шахраюваті місцеві вибори дають уявлення про нову Україну

Міцні нерви та заряджений пістолет – важливі атрибути мера Одеси, і Едуард Гурвіц володіє обома. Перша ночі першого листопада. В Україні пройшли місцеві вибори. Вже надходять повідомлення про вкидання додаткових бюлетенів, але досвідчений голова цього мальовничого чорноморського порту залишається спокійним – хіба що ледь піднімає брови та ненадовго спалахує. Після двох замахів на життя у 1990-х та кількох украдених виборів до різних органів пана Гурвіца важко чимось здивувати. «Раніше вони стріляли в нас. Тепер лише намагаються обдурити», – каже він.

Тільки-но в Одесі закінчилося голосування, дві вантажівки загадковим чином з’явилися у дворі будівлі виборчої комісії, очевидно, щоб доставити мішки з бюлетенями. Але півдюжини молодих чоловіків кримінальної зовнішності, які назвалися «вантажниками меблів», найнятими для перевезення мішків із бюлетенями, не викликали довіри. Коли The Economist пішов у друк, результати виборів в Одесі та багатьох інших містах іще не були оприлюднені (або не вирішені в Києві). Пан Гурвіц та його головний суперник обоє оголосили про перемогу.

Українські опозиційні партії зробили спільну заяву про те, що українські вибори були не вільними і безумовно менш чесними, ніж президентські, у яких переміг Віктор Янукович на початку року. Список скарг довгий та барвистий. Він включає скарги на партії-клони, відмову реєструвати кандидатів, фізичне насильство і залякування. Міжнародні спостерігачі не були вражені; посадовці з ЄС та США розкритикували вибори.

Одеська кампанія була відверто брудною. Головний конкурент пана Гурвіца Олексій Костусєв, якого підтримали прем’єр-міністр України та обласний губернатор, дозволяв собі антисемітські випади убік мера та його родини. «Якщо ви подивитеся на його довгі пальці, які в нього дивні очі, вуха загострені, то зрозумієте, яких це сил посланець», – казав він. Час незалежних мерів закінчився, заявила Партія регіонів пана Януковича під час передвиборчих перегонів. Тепер усі повинні бути частиною вертикалі влади – від президента до муніципальних голів.

А втім, місцеві вибори стали не лише розподілом між прихильниками пана Януковича його трофея – президентської перемоги, – а й зміцненням влади. Для цього вже було багато часу. Насправді затягування владного вузла є однією з головних рис першого року правління пана Януковича. Конституційні зміни, які проштовхнув президент, забезпечили йому повноваження навіть більші, ніж мав Леонід Кучма, український президент до Помаранчевої революції 2004 року. Зміни до виборчого закону зухвало забезпечили привілеї президентській партії.

Соратники пана Януковича кажуть, що йому потрібно зміцнити владу всередині своєї партії, аби провести економічні реформи, такі як подолання бюрократії та прийняття нового податкового кодексу. Партію регіонів справді не можна назвати дисциплінованим політичним утворенням. Змагання між конкуруючими фракціями, кожна з яких переслідує власні бізнес-інтереси, робить її практично нездатною об’єднати зусилля для реформ. Щоб побороти небезпеку саботажу зсередини уряду, адміністрація планує призначити ряд спеціальних «комісарів», відібраних консалтинговою компанією McKinsey, щоб довести до кінця заплановані реформи.

Уряд також говорить про рішучі наміри перемогти корупцію. Та наразі закон застосовують лише до опонентів пана Януковича. Прихильники президента заявляють, що попередній уряд розробив низку вражаючих корупційних схем. На думку Юлії Мостової, редактора незалежного тижневика «Дзеркало тижня», проблема в тому, що навіть якщо їхні виконавці змінилися, багато з цих схем нікуди не діваються.

З першого погляду, деякі з кроків пана Януковича віддзеркалюють політику Владіміра Путіна, колишнього президента Росії та її нинішнього прем’єр-міністра. Але на відміну від Москви Київ не має достатньо ресурсів, щоб обійтися без реформ. «Януковичу потрібно здобути підтримку малого та середнього бізнесу, – каже старший радник президента. – Економічні реформи є для нього єдиним шляхом, щоб залишитися на другий термін». Небезпека в тім, що якщо пан Янукович їх провалить, то буде важко опиратися спокусі втримати владу репресивними методами. Як показала Помаранчева революція, це може зіштовхнути країну у ще глибшу кризу.

Оригiнал матерiалу:
http://www.economist.com