Через 24 роки після Чорнобиля Україну розділяє сміливий план пустити фермерів на забруднені угіддя.

Хтось бажає смачненьких чорнобильських грибочків? Це може здатися безглуздим жартом, але якщо українська влада зробить те, що хоче, то на полях довкола сумнозвісного ядерного реактора можуть незабаром знову почати вирощувати фрукти та овочі.

Після аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року радянська влада закрила доступ до території у радіусі 30 кілометрів від вибуху, евакуювавши всіх місцевих жителів. Зона досі залишається закритою.

Значні території сучасних України, Білорусі та Росії поза межами цієї зони також були забруднені радіоактивними опадами. На них досі не дозволено вирощувати продукти. Рівень радіації у фруктах і овочах, які продаються на базарах по Україні і Західній Росії, постійно перевіряється, аби упевнитися, що продукти не забруднені.

Проте деякі українські посадовці вважають, що вже прийшов час розпочати процес реабілітації для земель, уражених ядерною катастрофою. Проводиться багато досліджень, щоб визначити «які ділянки території ми можемо частково використовувати для сільського господарства, а які –повністю», – сказав український посадовець Михайло Болотських, як повідомляє російська «Независимая Газета». Уряд поквапився уточнити, що дослідження не стосувалися внутрішньої 30-кілометрової зони. «Ми говоримо про місця, де вже живуть люди; про місця, які не відчужені», – сказала Світлана Бородіна, речниця міністерства з питань надзвичайних ситуацій.

«Ми поки не досліджуємо, які саме культури можуть вирощуватися там, а просто хочемо вивчити, чи може ця земля використовуватися взагалі». Вона повідомила, що звіт буде опублікований у березні наступного року напередодні 25-тої річниці Чорнобильської катастрофи, яка припадає на квітень.

У проекті, який обговорювався раніше, йдеться про вирощування на цих землях рапсу, а не їстівних культур. Рапс можна використати на біопальне і він дуже стійкий до радіації.

Думки українських науковців щодо цих планів розділилися. Дехто з них вважає, що на територіях, де будуть проведені інтенсивні реабілітаційні програми, рівень радіації в ґрунті може знизитися до рівня, близького до нормального, натомість інші кажуть, що оброблення землі призведе до катастрофи. «Це просто злочин – збільшувати забрудненість повітря і води, розорюючи забруднений ґрунт», – повідомив російській газеті колишній посадовець з організації, яка стежила за станом радіації та навколишнього середовища в країні.

Радянська влада у перші години після катастрофи заперечувала серйозність ситуації, однак згодом евакуювала більш ніж 300 тис. людей із територій довкола реактора, а також ціле місто Прип’ять, у якому мешкало 50 тис. людей. Реактор горів десять днів і викинув в атмосферу майже у сто разів більше радіації, ніж дві атомні бомби, які знищили Хіросіму і Нагасакі у 1945. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, більш ніж 9 тис. людей померли від наслідків радіації, хоча інші оцінки є значно вищими. «Ґрінпіс» припускає, що через цю катастрофу більш ніж 250 тис. людей захворіли на рак.

Зараз лише кілька сотень людей живе постійно у зоні відчуження, здебільшого пенсіонери, які знехтували ризиком зараження і нелегально повернулися у свої домівки в межах зони.

Проте ширша область заселена значно густіше. У 2007 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію щодо Чорнобиля, у якій ішлося про те, що «критична фаза» минула і що вже час переходити до «фази відновлення». Також у ній було сказано, що 20-річне поводження із жителями уражених територій як із жертвами призвело до апатії і в багатьох регіонах такі шкідливі звички як алкоголізм і куріння становлять більшу загрозу виникнення раку, аніж радіація. Інший проект, що має на меті якимось чином відновити життя у зоні відчуження, полягає у розвитку туризму. Спеціальні агентства час від часу проводять одноденні мандрівки для сповнених ностальгії колишніх жителів та іноземних туристів, які мають страшний інтерес до одного із найбільш сумнозвісних у світі місць катастрофи.

Одна компанія, яка пропонує такі денні мандрівки з Києва, інструктує потенційних туристів, що на території зони відчуження їм не можна їсти чи курити надворі, торкатися будівель чи рослин, бути одягненими в одяг, який не закриває повністю шкіри, наприклад у спідниці чи сандалії. Туристи повинні також підписати декларацію, що туристична агенція й український уряд не несуть відповідальності за «можливе подальше погіршення стану мого здоров’я внаслідок відвідання зони відчуження».

Окрім хворобливого зачарування від споглядання самого реактора, одним із найбільш привабливих місць є Прип’ять. Під час евакуації радянська влада запевнювала жителів, що ті повернуться за кілька днів. Як наслідок, більшість людей залишили тут усі свої пожитки. Залишилося місто-привид з житлової забудови, шкіл і навіть базарної площі, достоту такі, якими вони були за пізньорадянської доби.

Зараз спеціальні тури замовляють лише кілька десятків людей щомісяця, проте у майбутньому уряд хоче відкрити зону для масового туризму. «Якщо є попит, то ми повинні пустити людей, нехай вони побачать на власні очі, – сказав минулої середи український міністр з питань надзвичайних ситуацій Віктор Балога. – Ми неодмінно відкриємо її, і комерційні компанії зможуть там працювати».

Оригiнал матерiалу:
http://www.independent.co.uk