Обніміться, мільярди: Гроші та боротьба за владу в оточенні українського президента Януковича.

Україна – це одна з тих країн, де політика є лише фасадом важливих процесів. Влада тут завжди лише частково належала президентам і урядам. Не менш впливові олігархи у них за спиною – ті постсоціалістичні мільярдери, що після розвалу Радянського Союзу створили не тільки економічні імперії, а й власні партії, губернаторів, прем’єр-міністрів. Політика в Україні – це також результат конфігурацій цих покровителів, і незалежність політиків криється в умінні нацьковувати їх одне на одного.

Президент Віктор Янукович походить з «донецького клану»: групи сталевих і вугільних баронів зі східноукраїнського Донбасу, серед яких найбільш вивищується підприємець-металург Рінат Ахметов – із часу кривавої боротьби за перерозподіл власності у дев’яностих роках найбагатша людина в Україні. З-під його тіні Янукович і виріс. Але останнім часом, кажуть, панівні позиції Ахметова опинилися під загрозою, оскільки Янукович додав крім нього собі ще одного спонсора. Це «газове лобі» навколо Дмитра Фірташа, що поряд з російським державним монополістом «Газпромом» вважається головним власником зареєстрованої у Швейцарії газотрейдерської компанії «РосУкрЕнерго».

Це підприємство було введене у ролі контори для зняття вершків у торгівлі газом між Росією та Україною, після їхньої газової суперечки на початку 2006-го, за президентів Путіна й Ющенка. Завдяки привілею перепродувати дешевий центральноазіатський газ за вищими цінами на світовому ринку воно заробляло на користь зацікавлених кіл в Україні та Росії ні мало ні багато 800 мільйонів доларів на рік. Якийсь час серед його керівників був також Константін Чуйченко, радник російського президента Медвєдєва.

Утім, на початку 2009-го, після тодішнього українсько-російського газового спору (в ескалації якого «РосУкрЕнерго» відіграло неясну, проте вочевидь вагому роль), уряд Юлії Тимошенко з допомогою російського прем’єр-міністра Путіна поклав край діяльності підприємства. Для Тимошенко серед іншого було, напевно, важливо перекрити фінансові джерела її ворогів. У процесі ліквідації свої газові резерви (11 мільярдів кубометрів), що лежали в українських газосховищах, «РосУкрЕнерго» повинно було переписати за цінами, значно нижчими за світові, державному концернові «Нафтогаз України».

Але з перемогою Януковича на виборах на початку цього року та поваленням уряду Тимошенко повернувся і Фірташ. «РосУкрЕнерго» з успіхом оскаржило те, що його було усунуто з бізнесу, й зажадало від українського державного концерну відшкодування. Міжнародний арбітражний суд у Стокгольмі зобов’язав «Нафтогаз» у червні віддати назад забраний в «РосУкрЕнерго» газ. Дехто оцінює вартість цього газу на понад 5 мільярдів доларів – і в середу український Верховний суд підтвердив вердикт.

За версією української опозиції, увесь цей процес затіяли люди президента, щоб наповнити кишені російських та українських патронів «РосУкрЕнерго» за рахунок державного концерну «Нафтогаз». Кажуть, що «Нафтогаз» – з благословення уряду – зумисне, у спосіб поганого захисту в Стокгольмському арбітражному суді, добився своєї поразки у спорі з «РосУкрЕнерго». Мовляв, державу спустошують для того, щоб збагатити Фірташа, гаданого мецената Януковича. На доказ цієї теорії вказується на тісні зв’язки між Фірташем та оточенням Януковича: голова президентської адміністрації Льовочкін вважається особистим другом Фірташа; начальник служби безпеки Хорошковський взагалі публічно визнав дружбу з ним; а міністр енергетики Бойко – якому підпорядковується «Нафтогаз» – раніше був у керівництві «РосУкрЕнерго». Тому, на думку Юлії Тимошенко, українсько-російський «клан» Фірташа є нині наймогутнішою олігархічною групою в Україні. А у плетиві з цим кланом особисту частку в прибутках «РосУкрЕнерго» має і президент Янукович.

Однак теорія, що Фірташ посунув сталевого барона Ріната Ахметова з першого місця поміж олігархів, у внутрішніх колах українських виконавчих органів до певної міри викликає сумніви. Співрозмовники нашої газети, правда, не намагаються заперечити особисті зв’язки Фірташа з командою Януковича. Але стверджують, що попри ці приватні зв’язки керівництво держави зараз усіляко обмежує владу Фірташа – не в останню чергу тому, що вбачає в ньому та в «РосУкрЕнерго» інструмент впливу російського прем’єра Путіна. Очевидно інтереси Януковича змінилися, відколи він прийшов до влади. У будь-якому разі тепер подейкують, що він не попустить, аби «РосУкрЕнерго» (отже, Фірташ і, можливо, Путін у нього за спиною) розграбовувало українську державу, якою він керує, в тих масштабах, що описує опозиція. Відтак в українському уряді хочуть за певними розрахунковими методами наново обчислити борг концерну «Нафтогаз» компанії «РосУкрЕнерго» – з більш ніж 5 мільярдів до 600 мільйонів доларів.

Через таке дистанціювання від Фірташа у владних коридорах знову говорять про визначальну роль давнього головного спонсора Ахметова. Пояснюють, що він і «донецькі» завжди дбали про те, аби не ділити свій контроль над Україною з російськими групами впливу. Ахметов у цьому сенсі значно «патріотичніший» за Фірташа. Й позаяк до того ж Янукович особисто «товаришує» з Ахметовим, той здавна і ще довго може лишатися «номером один». Як і раніше, Ахметов тільки у правлячій фракції контролює найбільшу окрему групу – щось із 50 депутатів.

Можна оцінювати це нове віддалення від Фірташа як відмовку, як вербальну спробу применшити вплетеність президентського табору в маневри «РосУкрЕнерго», але є ознаки, що підтверджують цю версію. Адже чимало свідчить про те, що «донецькі», пов’язані з Ахметовим, справді зараз намагаються обмежити вплив Мокви на Україну. На власному ігровому майданчику, в металургії, Ахметов за останній період провів кілька важливих оборонних боїв проти російських інвесторів. Ті ж із московською допомогою розгорнули наступ, заволодівши «Індустріальним союзом Донбасу» «малого олігарха» Тарути. Недавно Ахметову вдалося зірвати російську лобову атаку на гігантський Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (на Азовському морі) – при цьому не обійшлося без бійок. Натомість у боротьбі за «Запоріжсталь» у Запоріжжі на Дніпрі переміг російський інвестор за підтримки державного московського «Внешэкономбанка».

В українському парламенті теж раз у раз видно, що в Януковичевій Партії регіонів не всі готові миритися з захопленням влади з боку в’язанки навколо Фірташа з її, як вважається, російськими домішками. Наприклад, опозиційний політик Роман Зварич, голова комісії з розслідування діяльності «РосУкрЕнерго», розповідає, що до викриття цього конгломерату долучилися й багато депутатів із фракції Януковича. Створення цієї комісії схвалила, за словами Зварича, добра половина фракції Януковича; а звіт про російські «спроби шантажу» взагалі було прийнято одноголосно.

Оригiнал матерiалу:
http://www.faz.net