Чорнобиль – місце найстрашнішої у світі ядерної катастрофи – наступного року буде відкрито для туристів. Дехто називає це екотуризмом навпаки.

Місце найстрашнішої в історії ядерної катастрофи стане новим туристичним центром. Про це повідомило українське міністерство в понеділок 13 грудня. Територія навколо Чорнобиля має відкритися для відвідувачів наступного року.

Те, куди туристи зможуть ходити, скільки часу там бути і що їсти, буде ретельно контролюватися – заявили урядовці. Таким чином вплив радіації буде «незначним».

«Увесь час їхній маршрут відповідно регулюватиметься», – сказав Вадим Чумак з Наукового центру радіаційної медицини АМН України.

Науковці з Американського національного інституту раку, що вивчають наслідки Чорнобильської аварії, від коментарів відмовилися і переадресували питання до Чумака. Але незалежний біолог зазначив, що чимало екстремальних подорожей (наприклад, сходження на гірські вершини) теж не позбавлені ризику.

Радіоактивні викиди

Ядерний реактор Чорнобильської АЕС вибухнув в Україні 1986 року. Вибухова хвиля зірвала кришку реактора масою 2 тис. тонн: викид радіоактивних матеріалів у 400 разів перевищував викид від скинутої на Хіросіму бомби. Забруднення поширилося на більш як 200 тис. квадратних кілометрів території Європи. Близько 600 тис. людей отримали великі дози радіації.

Зона відчуження навколо Чорнобиля – надзвичайно забруднена територія в радіусі 30 кілометрів навколо горезвісного реактора – наступного року буде відкрита для туристів.

«Візити туристів суворо контролюватимуться, таким чином вплив радіації буде незначним», – розповів LiveScience Чумак, який завідує лабораторією дозиметрії зовнішнього опромінення вищезгаданого українського наукового центру.

Після катастрофи було невідомо, наскільки забруднена навколишня територія, і влада поспіхом оголосила навмання визначену відстань від реактора забороненою. Пізніше науковці виявили, що в деяких місцях зони відчуження фіксується незначний рівень радіації. До того ж радіоактивні сполуки з часом розпадаються, а деякі з них зникли незабаром після вибуху.

І все ж інші місця зони відчуження – такі як сховища радіоактивних залишків, саркофаг над рештками зруйнованого реактора і Рудий ліс, що взяв на себе найбільшу частку викиду радіоактивних матеріалів, – досі небезпечні. Радіоактивні цезій, стронцій і плутоній теж нікуди звідси не поділися. Зокрема плутоній залишатиметься тут іще довго, на його розпад ідуть тисячі років.

«Однак візити туристів чітко моніторитимуться, аби обмежити доступ до місць із відносно високим рівнем радіації, – сказав Чумак. – Відвідувачі будуть у безпеці, якщо говорити про радіацію, адже вони не зможуть ходити де заманеться».

Не їжте фруктів

Еколог і біолог-еволюціоніст Андрес Моллер з Університету Південного Парижа (Франція) каже, що протягом останніх двадцяти років проводив щороку від одного до трьох тижнів у зоні відчуження, досліджуючи вплив радіації на тварин, рослини і людей на цій території.

«Загальний рівень радіації, який я отримую під час таких візитів, дорівнює приблизно дозі від медичного рентген-обстеження, – каже Моллер. – Але небезпечність різних “гарячих” точок дуже варіюється. Рівень радіації у найчистішій і “найгарячішій” точках зони відчуження відрізняється більш ніж у 10 тис. разів».

За словами Моллера, найбільша небезпека для всього живого на цій території полягає у споживанні будь-чого, що містить радіоактивні матеріали. «Вони можуть потрапити до вашого кишечника і викликати серйозні проблеми», – пояснив він.

«Я не вживаю місцевих харчів. Люди, які проживають у цій забрудненій зоні, не можуть собі цього дозволити і живуть за рахунок того, що вирощують на своїх городах. Я бачив на власні очі, як лічильник Ґейґера нерідко показує високий рівень забрудненості вирощених тут картоплі і цибулі».

Туристам не даватимуть місцевої їжі, а «у відвідуваних місцях не буде жодної повітряної радіоактивності – пилу чи аерозолів», сказав Чумак. (Люди, які працюють на Чорнобильській станції, повинні одягати респіратори у місцях, де в повітрі можуть бути радіоактивні частинки, а також носити спеціальну форму. Іноді їм також видають костюми і маски з кращим захистом).

Частково екскурсії в Чорнобиль вже дозволялися, а враховуючи особливий акцент нової влади в Україні на економічному розвитку, відкриття Чорнобиля для туристів може принести певні дивіденди. Наприклад, за словами Чумака, футбольні вболівальники, які у 2012 році приїдуть на Чемпіонат Європи, що організовуватиметься в Україні і Польщі, можуть зацікавитися додатковою розвагою у вигляді туру в Чорнобиль.

То що ж відвідувачі зможуть там побачити? Зупинки зокрема включатимуть місто Чорнобиль, «де рівень техногенної радіації невеликий, порівняно з природним радіаційним фоном», сказав Чумак (у нормі в усьому світі фіксується невеликий рівень радіації).

Також можна буде побувати на спеціальному оглядовому майданчику, з якого відкривається вид на саркофаг. «Що більше ви наближаєтеся до саркофага, то вищий рівень зовнішньої радіації, тому доцільно використовувати достатньо віддалений від саркофага майданчик, що дозволяє обмежити вплив радіації до рівня, який перевищує природний фон десь лише вдвічі-втричі», – порадив Чумак.

Ще туристи можуть підійти до атомної станції та «побачити і погодувати великих сомів у прохолодному ставку біля АЕС».

Можна також відвідати місто Прип’ять, звідки люди «були евакуйовані на наступний день після катастрофи, – додав Чумак. – Рівень радіації там досить високий, але за рахунок нетривалого перебування загальна доза буде невисокою». Якщо туристи замовлять подорож в обидва кінці, їм видадуть особисті дозиметри для вимірювання рівня радіації, сказав він.

Моллер назвав зону відчуження «примарним місцем. Тут химерно в багатьох аспектах. Усім цим селам, назавжди полишеним людьми, бракує пташиного співу та інших ознак природи».

«Це щось на кшталт екотуризму навпаки, – каже біолог Тім Муссо з Університету Південної Кароліни (Колумбія, США). – Він може виявитися корисним, аби донести людям інформацію про потенційні наслідки катастроф, пов’язаних з ядерною енергією. І, гадаю, будь-який спосіб поглибити такі знання – позитивний».

«Адже люди знають, що тут не повністю безпечно, тож я не бачу жодних проблем. Коли хтось намагається підкорити Еверест, він знає, що тисячі людей загинули при подібній спробі, але все одно роблять це», – розповідає Муссо.

Моллер, утім, додає: «Не думаю, що я поїхав би сюди у свій медовий місяць».

Оригiнал матерiалу:
http://www.csmonitor.com