За рейтингом Forbes 2010 року він посідає 307-ме місце серед найбагатших людей світу. Його прізвище Пінчук. Віктор Пінчук. Українець також захоплюється сучасним мистецтвом. І рік тому в нього вперше виникла ідея створити міжнародну премію для підтримки сучасного мистецтва – Future Generation Art Prize. Із цієї нагоди я взяла в нього інтерв’ю. Коротка, але надзвичайно цікава розмова. Єдина неприємність у цьому заході – я стерла всю картку пам’яті, ремонтуючи свій фотоапарат. Я була в шоку! Тобто ви не побачите знімків Пінчука в його прекрасному новому кабінеті з панорамним видом на Київ і безліччю мистецьких шедеврів.

Сьогодні Віктор Пінчук – колекціонер, якого неможливо відокремити від ринку. Наприклад, у його центрі багато робіт Демієна Герста, чимало – Джеффа Кунса, а також Муракамі й Андреаса Ґурського. Рекорди, рекорди, рекорди… До речі, всі ці художники приїздили сюди як співзасновники проекту. Пінчук називає Демієна Герста генієм. Дуже захоплюється Кунсом. За його словами, Кунсова порожня яєчна шкаралупа у блискучій синявій обгортці зі сталі – скульптура, яка піднімає тему початку світу подібно до фресок Мікеланджело у Сікстинській капелі. В одному з конференц-залів – його, на жаль, ви теж не можете побачити – Пінчук повісив фотографію Андреаса Ґурського з зображенням шаленства на фондовій біржі. Українець розповів мені, що казав своїм співробітникам: «Бачите, Ґурський першим заговорив про кризу».

Пінчук видається щиро захопленим своєю справою. Він вважає, що сучасне мистецтво може допомогти його країні швидше модернізуватися. Набагато більше за всі політичні промови. «Ми починаємо з нуля». Автор архітектурного проекту його центру, виконаного в суперсучасному білому кольорі, – французький архітектор Філіп Чіамбаретта. Окрім того, Пінчук займається філантропічною діяльністю в галузі освіти, а також медицини. Ще він працює над тим, щоб вивести Україну на європейську арену. І щороку організовує такий собі український Давос у Ялті – YES (www.yes-ukraine.org). Цього року він запросив туди Домініка Стросса-Кана. Але найбільше вразило мене те, яких людей вдалося залучити Пінчукові до проекту Future Generation Art Prize. Їх я побачила на маленькій неформальній зустрічі в п’ятницю, що проводилася в PinchukArtCentre, – де він представив 21 номінанта на премію. І саме тому, на мою думку, Віктор Пінчук зможе звільнитися від ринку і стати дуже впливовою людиною у світі мистецтва. До речі, він член ради Музею сучасного мистецтва в Лос-Анджелесі (MOCA).

Я спитала його чому. Він відповідає: «Просто тому, що Елі Броуд [відомий американський колекціонер] попросив мене про це. Ось і все». А в п’ятницю на зустрічі, присвяченій премії Future Generation, переможець якої отримав 100 тисяч доларів (величе-е-е-езна сума), зібралися члени ради першої частини проекту: Річард Армстронґ (директор фонду й Музею Ґуґґенгайма), Альфред Пакеман (директор Національного музею сучасного мистецтва імені Жоржа Помпіду), Ніколя Серота (директор музею Tate). І всі вони приїхали в Україну. Серед членів журі серед інших були: Даніель Бірнбаум (новий директор стокгольмського Moderna Museet, а також колишній директор Венеційської бієнале), Роберт Сторр (декан школи мистецтв Єльського університету, директор Венеційської бієнале 2007 року), Оквуі Енвезор (директор Documenta XI, який незабаром поїде працювати до Токійського палацу з нагоди нового трієнале), а також Іво Мескіта (головний куратор Пінакотеки штату Сан-Паулу). Увесь світовий музейний істеблішмент. Усі в зборі. Це вражає.

Щодо самої премії та експозицій 21 учасника, загальний рівень був непоганим. Це митці, які вже працюють на міжнародному рівні, та деякі невідомі. Мені найбільше сподобалася Чао Фей – китаянка з Пекіна, яка представила місто RMB city, перевтілення Шанхая у віртуальному світі Second Life. У витонченій інсталяції зображено двох протагоністів, які живуть віртуально на своїй віртуальній планеті. Сміливо. Перемогла бразилійка на ім’я Синтія Марчелле із дуже концептуальною роботою. Тож нічого спільного з ринком. Більш ніж 6 тисяч митців зареєструвалися на конкурс через Інтернет. Наступного року конкурс проводитиметься для українських митців і відбудеться в цьому самому центрі, а через рік знову буде оголошено міжнародну премію. Арена світу мистецтва змінює обриси, взаємодіючи з мистецтвом нових економічних сил.

Оригiнал матерiалу:
http://blogs.lesechos.fr/