Коли тиждень тому WikiLeaks опублікував десятки тисяч депеш із дипломатичних представництв США, Мережею прокотилася хвиля зловтіхи: як завжди при таких ударах Джуліана Ассанджа і Ко. взяло гору задоволення, що нібито такій всемогутній супердержаві не вдалося приховати те, що не призначалося для наших очей. Проте справа миттю прославленої “пишногрудої української медсестри” Каддафі Галини Колотницької показує, наскільки при цьому бездумно працівники WikiLeaks граються з життям простих людей.

Колотницька блискавично стала знаменитістю Інтернету, після того як WikiLeaks оприлюднив повідомлення американського посольства в лівійській столиці Тріполі, де згадувалося, що Каддафі нікуди не їздить без цієї жінки і що в них, можливо, любовний зв’язок.

Донька Галини Колотницької зараз відчайдушно спростовує будь-які еротичні стосунки своєї матері з Каддафі. Вона просто доглядає за 68-річним чоловіком – розповідає Тетяна Колотницька. За її словами, мати вирушила в Лівію дев’ять років тому. Посприяла агенція, котра в Україні шукала медичний персонал для закордону: “У нас тоді були фінансові проблеми, і мама зважилася поїхати”. Галина Колотницька, яка навчалася в Казахстані, працювала там спочатку в лікарні старшою медсестрою; згодом вона потрапила в особисту челядь Каддафі. Але 39-річна нині жінка – далеко не єдина українська медсестра диктатора. “З якихось причин він не довіряє лівійським сестрам”, – каже Тетяна.

А робота важка. Часто її мати дізнається за п’ять хвилин до відльоту, що треба їхати з Каддафі. Тетяна стверджує, що той цінує матір передусім як медичного спеціаліста: “Під час його недавнього державного візиту в Україну він подякував моїй бабці за те, що привела на світ таку чудову медсестру”. Він подарував бабусі годинника зі своїм зображенням, що вважається в Лівії високою відзнакою.

Хоча Галина Колотницька живе у 4-кімнатній квартирі й добре заробляє, каже донька, вона сильно тужить за домом і хоче якомога швидше назад в Україну. Для неї, мовляв, надзвичайно виснажливо працювати у пустельній спеці.

Оригiнал матерiалу:
http://www.welt.de/