США хочуть негайно заманити Україну вбік Заходу – але як? Помаранчева революція провалилася, а з новим президентом усе ще складніше, свідчать американські дипломатичні каблограми. Американці надто довго ставили не на того.

Той, хто змушений домовлятися з нелюбимим новачком, чинить мудро, якщо складає план. Отож 23 лютого цього року Джон Теффт, посол Сполучених Штатів у Києві, пише концепцію для візиту американського радника з безпеки, генерала у відставці Джеймса Джонса. Політик може передати новому президентові України Віктору Януковичу грандіозну пропозицію: «Уряд буде щасливий співпрацювати з Вами у всіх питаннях».

Джонс, солдат В’єтнамської війни, що воював проти союзників Москви, повинен тепер виграти боротьбу проти Кремля на дипломатичному паркеті: тобто зробити з кострубатого Януковича партнера Сполучених Штатів.

Український глава держави має вести країну далі в напрямку Заходу. Особливо на західний лад треба налаштувати її політику в сфері безпеки та економіки – і хай Джонс на це вплине. Загрузлим по вуха в боргах українцям слід затягнути паски: «Підбадьорте Україну до співпраці з Міжнародним валютним фондом, щоб можна було знизити державні видатки».

Посольські звіти показують, як американці роками намагаються віддалити Україну від сусідньої Росії. Але вони дуже довго робили ставку на хибного коня: друга Америки Віктора Ющенка. Після його поразки у виборчому змаганні з Януковичем стало важко. Бо Янукович – друг Москви. Потрібно запобігти тому, щоб під його керівництвом країна з населенням 45,8 млн знову почала кренитися вбік Росії.

У другому турі виборів 7 лютого 2010 року популіст Янукович переміг конкурентку Юлію Тимошенко. Барвиста ікона Помаранчевої революції та прем’єр-міністр не спромоглася здобути президентство. Ющенко, попередній президент, набравши 5,4% голосів, вилетів із перегонів ще у першому турі в січні.

Свого часу, в грудні 2004-го на хвилях Помаранчевої революції, колишній голова нацбанку Ющенко був обраний президентом із результатом 51,9% голосів – і не без допомоги мільйонів доларів зі США. Проте його курс – щоб якнайшвидше приєднати країну до НАТО – більшості народу не сподобався. З Росії він зробив ворога. І, крім того, його становище ослабила боротьба за владу з Тимошенко.

«Повністю в руїнах шкандибає до виборів»

На парламентських виборах 2006 року блок Ющенка набрав менш ніж 14%. Але ще за два місяці до голосування посольство США дізналося від Ющенкового близького довіреного, що його партійне утворення «повністю в руїнах і ледь дошкандибає до виборів».

Демонстративною підтримкою після російсько-грузинської війни уряд Буша намагався дати своєму протеже у Києві новий політичний поштовх. На початку вересня 2008-го в Україну прибув Бушів віце-президент Річард Чейні. У досьє для нього посольство агітувало 23 серпня того року за вимореного українського керманича: «Ющенко має славу візіонера і є єдиним українським лідером, який демонструє твердий, непохитний намір ввести Україну в НАТО та Європейський Союз».

Однак після зміни президента з Джорджа В. Буша на Барака Обаму нова верхівка Держдепартаменту стала здогадуватися, що «візіонер» Ющенко програв. Нова держсекретар Гілларі Клінтон, відповідно до запису від 22 травня 2009 року, занепокоєна розповідями працівника Ради національної безпеки США, що повернувся з Києва. В експерта склалося враження, «що владі бракує політичної волі для вирішення економічних проблем в Україні». Висновок Клінтон: «Політична та економічна нестабільність України грає на руку росіянам».

Про те, що Кремль не мав явного фаворита в українській передвиборчій кампанії на межі 2009/2010 років, посол Теффт знає з конфіденційних розмов із українським послом у Москві Костянтином Грищенком. Колишній співробітник радянського міністерства закордонних справ, згідно з депешею, повідомив своєму американському колезі таке: «Путін симпатизує Тимошенко, проте не довіряє їй; росіяни довіряють радше Януковичу, але він їм не дуже подобається».

Тимошенко хоче лише «більшої влади для себе»

Американці сумніваються у Тимошенко, і після другого туру посол Теффт завдяки відвідинам 22 лютого утверджується в своїх здогадах: Віктор Пинзеник, міністр фінансів у відставці й багаторічний політичний соратник Тимошенко, скаржиться, що колишня ораторка Помаранчевої революції – це «деструктивна сила». Вона хоче лише «більшої влади для себе» і «змарнувала нагоду для реформ під час економічної кризи».

Що очевиднішою стає перемога Януковича, то активніше Теффт починає контактувати з цим політиком, хоча доти у США його сприймали як якогось хулігана. Під час товариської зустрічі з американським послом поволі проглядається, що цей грубіян, лаяний російським холопом, цілком наче готовий піти назустріч американцям. «У приватній розмові з послом Теффтом», ідеться у звіті для Держдепартаменту від 29 січня, «Янукович лишив відкритою перспективу продовження військової співпраці з НАТО і говорив про співробітництво у військово-промисловому секторі України».

Теффт сподівається, що його інформант Грищенко стане за Януковича міністром закордонних справ. Призначення Грищенка – яке й відбулося невдовзі по тому – «було б ознакою прагматичного підходу, з намаганням налаштувати позитивні відносини з Москвою, без того щоб ламати мости на Захід». Свого багаторічного фаворита Ющенка – якому ще в 2000 році тодішня держсекретар США Мадлен Олбрайт усміхалася, мов бабця до улюбленого онука, – американці на той час уже списали. У секретному досьє для радника з безпеки Джонса посол Теффт присвячує йому лише некролог: «Він страшенно дискредитований… через слабке управління, безперервні сварки з Тимошенко… непотрібне ворогування з Росією та любов до декларування членства в НАТО і ЄС».

Оригiнал матерiалу:
http://www.spiegel.de/