Керівника секретаріату Рівненської районної організації Народної Партії Світлану Колосову знають та поважають не тільки однопартійці. Ця симпатична жінка, яка пройшла доволі нелегкий життєвий шлях, сьогодні заряджає своєю енергією усіх навколо. Недаремно друзі та колеги поважають її за відданість справі та чесність. Світлана Колосова впевнена, характер людини та її майбутнє формує особисте ставлення до праці. Вона у двадцять років, навчаючись у Дніпропетровському сільськогосподарському інституті, поїхала  на «підняття цілини». Де й зрозуміла – праця загартовує.

-   Пам’ятаю, нашу групу з дев’яти хлопців та трьох дівчат – усі студенти ДСІ, на відкритих машинах привозять у хуртовину в Атбасарські степи. Видають напірники для ковдр та комбінезони. Ведуть до землянки. Ми заходимо, а там - 79 чоловіків 18 національностей. Ми з дівчатами забилися в куточок. Всі навколо палять, лаються. Підняли посеред ночі й посадили на трактор ДТ-54А. Думали злякаюся, відмовлюся працювати. А я виїхала в степ. Скрізь темно. І тільки прислухавшись до тиші, я почула здалеку гудіння тракторів і зрозуміла, що їхати слід у той бік. Почала боронувати. Чесно скажу – не дуже вийшло. Допомогли хлопці з інших тракторів. Наказали їхати за ними слід у слід. Це було таке моє перше хрещення цілиною. Працювали і вдень, і вночі. Змінами. Бракувало людей. Були й трагедії, вистачало і кумедних випадків. Мене навіть хотіли викрасти мешканці сусіднього поселення. Але наші хлопці не дали цього зробити. Хоча я навіть спочатку і не зрозуміла, що то робиться. Відтоді хлопці зробили так, що дівчата мали можливість відпочивати після роботи під  їхнім пильним оком у невеличкій комірчині, де зберігалися запчастини для тракторів.

Після закінчення інституту Світлана Колосова працювала викладачем СПТУ на Донеччині, потім переїхала до Рівного та стала конструктором Рівненського обласного управління місцевої промисловості, потім інженером ремонтного відділу обласного об’єднання «Сільгосптехніка». Світлана Андріївна ніколи не цуралася ані роботи, ані відповідальності. Тому її завзятість та відданість справі цінували усі. Наприкінці 1966 року її призначають старшим інструктором виробничої роботи і зарплати Рівненської обласної ради профспілок, а потім  завідувачкою оргвідділом. З 1979 по 1992 роки Світлана Колосова очолювала профкурси обласної Федерації профспілок.

-   Профспілка для мене стала моєю другою родиною. Перша – мій коханий чоловік, батьки та брат, і мої чарівні дочки Інна та Ольга. Друга – усі ті люди, з якими я працювала, мабуть, найдовший період і своєму житті. Подеколи навіть здавалося, що їм я приділяю набагато більше часу, ніж своїм рідним. Працювала з повною віддачею. У мене було багато друзів. Хоча, звичайно, були і недруги. Через їхні наклепи я втратила роботу за три роки до пенсії. Утім, не хочу про них згадувати, Бог їм суддя. Нині думаю про інше. Згадую ті часи і дивуюся, чому так все змінилося. Коли я працювала директором профкурсів, я завжди допомагала усім, хто потребував допомоги, хто звертався до мене. І все це безкорисно. І так робила не тільки я. Чому зараз скрізь таке хабарництво? Звідки воно взялося? Так, час зараз непростий - накладає відбитки на всіх. Люди стали біднішими і фізично, і морально. Вони духовно деградують. Інтелігенція просто зникає.

У найважчі роки свого життя, коли була втрачена улюблена робота, Світлана Андріївна знаходить у собі сили та працює останні три роки до пенсії інженером в одому із рівненських приватних підприємств. Потім їде у Росію, до своє старшої доньки, допомагає із вихованням онуків. Повернувшись в Україну, через катастрофічний брак роботи та коштів береться за виховання чужої дитини – іде гувернанткою в родину рівненських бізнесменів. У 2005 році вступає до Народної Партії і згодом стає керівником секретаріату Рівненської районної організації. Її голова Ігор Фізик, стверджує, що Світлана Колосова для партії справжній скарб. Вона проводить величезну роботу із розбудови парторганізації. Уміє спілкуватися із людьми, вести їх за собою – знаходить багато прихильників партійної політики. Вона – високий професіонал, має відмінні організаторські здібності, ініціативна та компетентна.

-   Зараз партія для мене – це моя третя родина. Ніколи не думала, що можу у цей складний час знайти стільки однодумців, стільки чесних та порядних людей! Я щиро підтримую нашу програму, політику нашого лідера Володимира Литвина. Зараз дуже складно людям. Багато зневірилися. Але завдяки таким особистостям, з якими мене звела доля тут, у Народній Партії, я розумію, що майбутнє у нашої країни є. Микола Харитонович Шершун, Ігор Васильович Фізик – для мене це не просто однопартійці. Ми стільки робимо разом, працюємо, допомагаємо людям, спілкуємося. Я переконуюсь, завдяки таким людям можна навчитися відрізняти справжнє від популізму, добро від зла. Я отримую величезне задоволення від роботи із такими людьми.

7 лютого Світлані Андріївні Колосовій виповнилося 70 років. Ця квітуча жінка, сповнена надії та ентузіазму, впевнена, що найголовніше багатство, яке вона здобула за ці роки, – це її родина, друзі та бібліотека, що налічує понад 5 тисяч книжок.  Її ж колеги кажуть – багатство Світлани Колосової – це її душа, досвід та розуміння.

Майя Грицько

(м. Рівне)