В Україні ніколи не буває нудно! Якщо вибори закінчилися, це зовсім не означає, що на п’ятничних „Свободах слова” політикам буде нічого обговорювати. Новою темою, яка захопила серця політично небайдужих громадян, стала коаліціада, тобто затяті спроби „регіоналів” створити нову коаліцію у парламенті. Ну і, звичайно, не менш затяті спроби „бютівців” цьому протистояти. Отже, спробуємо розібратися, чи буде створено нову коаліцію і в якому складі це можливо.

Очевидно, що у формуванні нової парламентської більшості насамперед зацікавлені „регіонали”, яким коаліція просто необхідна як єдино можливий суб’єкт створення нового уряду. Проте варто пам’ятати, що існує старий уряд на чолі з Тимошенко. Відправити його у відставку досить проблематично. Поки Юлія Володимирівна зберігає прем’єрську посаду, в неї залишаються ресурси для збереження підтримки у парламенті. Це значно ускладнює переговорний процес зі створення нової більшості, ініційований Партією регіонів. Тобто оновлення коаліції до відставки Тимошенко – складне завдання через тиск прем’єрки на депутатів. З іншого боку, відправляти уряд у відставку до створення нової більшості також ризиковано. Адже з моменту висловлення недовіри Кабміну Верховною Радою починається відлік 60-денного терміну, коли має бути сформований новий уряд. Якщо цього не відбувається – чергові позачергові вибори. А такого стресу країна може і не пережити...

До речі, ймовірний розпуск парламенту є головним інструментом тиску Віктора Януковича на депутатів задля створення коаліції „під себе”. З одного боку, це можливо у разі відставки діючого уряду і не призначення нового. З іншого боку, якщо Януковичу не вдасться консолідувати більшість навколо себе, він також може вдатися до тиску і погроз достроково припинити повноваження Верховної Ради VI скликання. Формально такі дії вочевидь суперечитимуть Конституції, адже в Основному Законі вичерпно перераховані всі підстави для розпуску парламенту. Такими підставами є відсутність коаліції, уряду або пленарних засідань Верховної Ради протягом місяця. Очевидно, що реально всі конституційні вимоги дотримуються: існує коаліція, призначений Кабмін, а парламент стабільно працює за календарним планом.

Проте не можна виключати, що новообраний Глава держави спробує прийняти політичне рішення про розпуск Верховної Ради, якщо йому не вдасться створити „свою” коаліцію. Для цього можна знайти досить багато формальних підстав. Зокрема, за новим парламентським регламентом під угодою про створення коаліції має стояти щонайменше 226 підписів нардепів. Фактично цих підписів немає, попри те, що фракції БЮТ, „Нашої України – Народної самооборони” і Блоку Литвина арифметично мають більшість голосів у парламенті. Реально ж майже всі парламентські рішення ухвалювалися за підтримки комуністів, які не входять до чинної коаліції.

Виною цьому – подрібненість НУНСу, який давно являє собою суто формальне об’єднання. Це найбільш атомізоване внутрішньопарламентське утворення у новітній історії України. У НУНСі, який налічує понад 80 депутатів, можна нарахувати близько десяти груп впливу, кожна з який має незначну політичну вагу і непомірні амбіції. Тому „нашоукраїнці” вже тривалий час не мають спільної політичної позиції і голосують у різнобій. До того ж у НУНСі є групи, які контролюються Віктором Балогою, Ігорем Коломойським та іншими небайдужими до політики олігархами. А для них союз із Тимошенко неприйнятний як з особистих, так і з бізнесових мотивів. Отже, можна не сумніватися, що 226 підписів депутатів під угодою про чинну коаліцію так і не з’явиться.

Це, у свою чергу, дає новому Президенту підстави вважати, що коаліції не існує. А відсутність повноцінної парламентської більшості – конституційна умова для дострокового припинення повноважень Верховної Ради. І хоча це суто політичне, а не юридичне трактування ситуації, у Глави держави є всі можливості для його юридичного підкріплення. Зокрема, підтвердити відсутність коаліції можна у судовому порядку. Таке рішення може прийняти, наприклад, Вищий адміністративний суд України, голова якого Олександр Пасенюк має конфлікт з Юлією Тимошенко та її головним юристом Андрієм Портновим. Також свої роз’яснення на користь Віктора Януковича напевно зробить Конституційний Суд, у якому „регіонали” мають підконтрольну більшість.

Також у Президента є ще один механізм для того, щоб домогтися розпуску парламенту. Це відставка уряду, яку цілком можливо „протиснути” через ситуативне голосування. Після цього в разі відсутності нового уряду (а значить і нової коаліції) через 60 днів також з’являються підстави для розпуску Верховної Ради.

Проте очевидно, що проведення чергових позачергових парламентських виборів – украй небажане для країни. Результатом ще однієї виборчої кампанії може стати лише подальше загострення політичного протистояння і поглиблення кризи. І все це – в країні, яка вже два місяці живе без Державного бюджету, а казначейські рахунки знаходяться на межі технічного дефолту. Тому будь-яка нова коаліція і будь-який новий уряд кращі за розпуск парламенту і занурення суспільства у вир чергових передвиборчих перегонів.

Відповідальні політики просто приречені створити нову коаліцію, щоб не штовхати Україну у прірву безвідповідальності та анархії. Адже в разі проголошення парламентських виборів ми щонайменше на півроку залишимося один на один з кризою за відсутності легітимного уряду і Верховної Ради.

Можна прогнозувати, що компроміс зрештою буде знайдено. Більшість у парламенті, ймовірно, буде створена на основі фракцій Партії регіонів, Компарії і НУНСу. „Нашоукраїнці” швидше за все погодяться на вступ до нової коаліції з остраху не потрапити у прохідну частину списку на виборах ... або взагалі не потрапити до жодного списку. Ми вже говорили про те, що „Наша Україна – Народна самооборона” – суто формальне об’єднання, яке не здатне брати участь у виборчій кампанії. У списках БЮТу всім охочим з НУНСу місця точно не вистачить. Тому нова коаліція – шанс для „нашоукраїнців” зачепитися за парламентські крісла.

Комуністи ж можуть підтримати коаліцію з „регіоналами” та „нашоукраїнцями” (до речі, своїми ідеологічними противниками) з огляду на острах втратити мандати після парламентських виборів і бажання побути „біля влади”. Крім того, Компартія вже створювала коаліцію з Партією регіонів у Верховній Раді попереднього скликання. То ж комуністам не звикати до тимчасових альянсів із великим капіталом „заради світлого майбутнього”.

Отже, можна очікувати, що нова коаліція таки буде створена і нам не доведеться занурюватися у чергові вибори без вибору. Краще „погана” коаліція, ніж „хороші” вибори. Сьогодні країна і суспільство понад усе потребують стабільності і зважених рішень, а не чергової хвилі посилення протистояння. Проте Юлія Тимошенко, очевидно, не збирається здаватися без бою. Тому нас очікує ще багато днів веселої коаліціади. Адже в Україні ніколи не буває нудно!

Олексій Краснопьоров