Сучасна фінансова криза не тільки принесла багато нових проблем, але й відкрила щільно приховані політиками суспільні негаразди, зокрема у сфері оподаткування. Проте навіть у кризовий час держава має у своєму розпорядженні цілий ряд інструментів для вирішення проблем, які виникають у суспільстві у зв’язку з економічною нестабільністю. Незважаючи на те, що суттєвий акцент в антикризовій політиці сьогодні робиться на стабілізації валютного, банківського та фондового ринків, провідне місце серед таких інструментів посідають саме податкові важелі.

В умовах фінансової кризи уряди багатьох країн постали перед вибором — залишити податкове навантаження на попередньому рівні, збільшити його або зменшити. Більшість країн світу розглядають зниження податкового навантаження як вивільнення коштів для інвестицій та зростання попиту на споживчі товари. Наприклад, у Великобританії з 1 грудня 2008 року знижено стандартну ставку ПДВ із 17,5% до 15%, що, за оцінками уряду, дасть змогу залишити в розпорядженні домогосподарств близько 12,5 млрд фунтів стерлінгів, які вони зможуть витратити на споживання. Цей захід є частиною трирічної широкомасштабної фіскальної програми, яка також передбачає відстрочення податкових зобов'язань для малих підприємств і податкові пільги для населення з низьким рівнем доходів. Уряд Великобританії у рамках цієї програми передбачає витратити близько 20 млрд фунтів стерлінгів на стимулювання розвитку економіки й виведення її з кризи. Загалом реалізація трирічного плану бюджетно-податкових заходів потребуватиме понад 1% ВВП, для фінансування яких прийнято рішення позичити 1 млрд фунтів стерлінгів. У майбутньому, але не раніше за наступні політичні вибори 2010 року, ці витрати передбачається компенсувати за рахунок збільшення ставки податку з доходів для фізичних осіб із високим рівнем доходів.

У лютому 2009 року Сенат США схвалив план стимулювання національної економіки, який передбачає зменшення податків на суму до 300 млрд доларів. У той же час з 2010 року в США зникає податкове послаблення для найбагатших американців, які заробляють більше 250 тис. доларів за рік, і зростають податки на доходи з капіталу і дивідендів з 15 до 20% .

Уряд Німеччини запланував зменшення податків приблизно на 18 млрд євро, зокрема податок на прибуток і обов‘язкові платежі на медичне страхування.

Цікавою для аналізу здається нам антикризова політика балтійських країн у сфері оподаткування. Податкові ініціативи Литви взагалі відрізняються особливим підходом – з 1 січня 2009 року ставки ПДВ та податку на прибуток підприємств підвищено до 20% з 18% та 15% відповідно, хоча прибутковий податок з громадян знижено на 4% (з 24 до 20%). Латвія також відгукнулась на кризу збільшенням ПДВ з 18 до 21%, а Естонія, навпаки, категорично відмовилася від посилення податкового тягаря.

Загальний огляд податкових антикризових заходів доводить, що  європейські країни із соціалістичним минулим переважно вирішили посилити податкове навантаження або не змінювати його. Країни Євросоюзу здебільшого знизили податкове навантаження. В Україні ситуація була протилежною. У критичній ситуації уряд Тимошенко почав регулювати податкову систему в ручному режимі без належного економічного, правового та наукового обґрунтування. Українські можновладці сподівалися рятувати становище збільшенням податкового тиску.

Одне з перших нововведень, яке викликало обурення та акції протестів серед населення, — це прийняття 25 грудня 2008 року Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування». Статтею 8 цього Закону було внесено ряд змін до статті 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», відповідно до яких значно збільшились його ставки. Податок для багатьох категорій автомобілів збільшився у 3-7 разів. Щоб протидіяти таким рішенням, тисячі автомобілістів по всій країні виїхали на акції протесту і досягли значних результатів. Верховна Рада України знизила податок з власників легкових автомобілів з об'ємом двигуна більше 2,5 тис. куб. см під час їх реєстрації, перереєстрації і технічного огляду. Замість 75-120 гривень за 100 куб. см водії платитимуть 25-40. Крім того, депутати знизили ставки податку з власників легкових автомобілів з об'ємом двигуна більше 2,5 тис. куб. см при першій їх реєстрації в Україні втричі з 75-135 до 25-45 гривень за 100 куб. см.

Наступне антикризове рішення, яке викликало багато суперечок, — це прийняття Верховною Радою України Закону «Про внесення змін до деяких законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв'язку із світовою фінансовою кризою» від 4 лютого 2009 року № 923-VI, який набрав чинності 6 березня. Депутати запровадили тимчасову цільову надбавку до ставок ввізного мита в розмірі 13% митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України в режимі імпорту. Влада покладала дуже великі надії на це нововведення і насамперед через наповнення Стабілізаційного фонду додатковими коштами, підтримку українського товаровиробника, поліпшення торговельного балансу країни. Але оптимістичні прогнози не справдилися. Практика засвідчила, що немає сенсу тиснути на імпорт, адже він без зайвого втручання і так швидко скорочується. За даними митниці, імпортний товаропотік скоротився, як мінімум, наполовину. І головна причина — у валютному курсі, який суттєво виріс і не давав можливості придбавати імпортні товари у попередньому обсязі.

Не треба забувати також, що підвищення Україною митних ставок може спричинити значні проблеми країни в СОТ, бо воно суперечить нормам відповідної угоди. У результаті вступу України до СОТ було лібералізовано митні збори. Інші країни також можуть запровадити до України санкції і збільшити ставки. Тоді різниця між експортом та імпортом ще більше зросте, буде протилежний ефект. До уряду Тимошенко одразу надійшло ряд звернень від дипломатичних представництв різних країн, де вони висловили невдоволення введенням надбавки. Тому митне нововведення протрималося приблизно місяць, причому без будь-яких суттєвих позитивних результатів, і було скасоване.

Як бачимо, чергове державне рішення у боротьбі з кризою за допомогою підвищення податків виявилося неефективним.

Далі – більше. Урядові інновації у системі місцевих податків та зборів  приголомшили представників малого бізнесу. Різке невдоволення дрібних підприємців викликав законопроект «Про місцеві податки і збори», розроблений урядом як антикризовий і прийнятий Верховною Радою України у першому читанні 24 грудня 2008 року за № 3532. Новий документ, як зазначається у його пояснювальній записці, підготовленій Мінфіном, мав на меті суттєво поліпшити фінансування місцевих бюджетів за рахунок податків і зборів. Міністерство наголосило, що, незважаючи на велику кількість зборів, на сьогодні вони є малоефективним джерелом наповнення місцевих бюджетів.

За новим законопроектом значно скоротилась кількість податків і зборів, що надходять до місцевих бюджетів, — з 15 до 6. Однак запропоновані нові ставки місцевих зборів та податків шокували малий бізнес, зокрема ставки ринкового збору, який у новому проекті закону став ринковим податком. У народі він отримав назву «податок на знищення». Зараз підприємець сплачує ринковий збір за торгове місце, граничний розмір якого не повинен перевищувати 20% неоподатковуваного мінімуму (17 грн.) на день, тобто 3,5 грн. Новим законопроектом пропонується встановити ринковий податок у розмірі від 0,25 до 2,5% від мінімальної зарплати на поточний рік (на 1 січня 2009 року – 605 грн.) за один квадратний метр загальної площі ринку, тобто від 1,5 до 15 грн. на день за 1 кв. м ринкової території. Порахувавши, на скільки зміняться ставки ринкового збору, підприємці отримали досить значні цифри. У разі прийняття цього закону за мінімальної ставки збір збільшиться у 21,4 разу, за максимальної – у 214 разів. Звісно, ставки ринкового збору збільшувати потрібно, адже вони діють ще з 1994 р., коли був зовсім інший рівень цін. Але ці ставки мають бути виважені, особливо в умовах кризи.

Поки що документ не ухвалено. Якщо законодавці повернуться до його опрацювання і цей документ набуде чинності, ринки, які зараз перебувають не в найкращій ситуації через зменшення купівельної спроможності населення та подорожчання імпортних товарів, не витримають нового податку і просто зникнуть. У такому разі постраждають усі: бідні верстви населення залишаться без дешевих товарів, місцеві бюджети — без відповідних надходжень, а 3-мільйонна армія українських дрібних підприємців поповнить лави безробітних.

В умовах економічної кризи збільшувати податкове навантаження на малих підприємців, які суттєво підтримують економіку країни, абсолютно недоцільно. Наприклад, у США та Білорусі для малого бізнесу на півроку зняті всі податки.

Наступний приклад «поспішного» неефективного податкового менеджменту стосується спрощеної системи оподаткування. З метою мінімізації зловживань єдиним податком Кабінет Міністрів (з подання Міністерства фінансів) Постановою від 20.12.2008 р. № 1118 заборонив особам, які сплачують єдиний податок, бути платниками ПДВ. Це нововведення протирічило як здоровому економічному глузду, так і чинному законодавству. Згодом постанову було скасовано, але наслідки її дії встигли наробити лиха: багатьом малим суб’єктам підприємницької діяльності було анульовано свідоцтва платників ПДВ, деяких змусили перейти на загальну систему оподаткування. Після скасування постанови податкові органи зобов'язані були за зверненням підприємців відновити їх попередній статус, але негативні наслідки такого урядового рішення відчутні дотепер.

Як бачимо, всі вищенаведені податкові рішення «помаранчевих» законодавців та урядовців в умовах кризи виявилися неефективними. Результати досліджень Світового банку доводять, що податкова система України взагалі не стимулює економічний розвиток держави і підвищення ефективності бізнесу. В загальному міжнародному рейтингу податкових систем Україна перебуває на передостанньому місці серед 181 країни світу. Але з приходом нової влади є надія на зміну ситуації на краще.

Наша політична сила також впевнена в тому, що нинішня фінансова криза — це шанс почати суттєві зміни в усіх сферах життя суспільства, зокрема в системі оподаткування. І в свою чергу ми пропонуємо ряд заходів у сфері оподаткування для включення у програму дій з метою подолання кризових явищ.

1. На період фінансової кризи ввести мораторій на будь-яке підвищення податків як на місцевому, так і на державному рівні.

2. Проводити політику жорсткої економії бюджетних коштів.

3. Зменшити ставку податку на додану вартість до 15-17%.

4. Посилити заходи щодо детінізації економіки з метою запобігання ухиленню від сплати податків, особливо в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

5. Для підприємств, які створюють нові робочі місця, не скорочують чисельність працівників та поповнюють бюджет, запроваджувати податкові канікули.

6. Підтримувати тенденцію до зниження фіскального навантаження на підприємців з метою легалізації бізнесу, підтримки вітчизняного виробника та збереження робочих місць.

Олена Воронкова,

голова Ірпінської міської організації Народної Партії,

завідувач кафедри

фінансового менеджменту Національного університету

державної податкової служби України