9 березня традиційно в Україні відзначається день народження Тараса Григоровича Шевченка – письменника та художника, який на віки прославив рідну землю.

Український народ шанує пам’ять свого видатного сина, по всій Україні встановлені пам’ятники поетові, відкриті музеї, його могилу оголошено заповідником, ім’я поета присвоєно учбовим закладам, науковим установам, театрам, вулицям, бульварам, площам, пароплавам тощо. Починаючи з 1962 року, щорічно присуджуються Державні премії України імені Т.Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва. Масовими тиражами передруковуються його твори, перекладаються багатьма мовами. За рішенням ЮНЕСКО ювілеї поета відзначалися майже в усіх державах світу.

Сьогодні не можна собі навіть уявити історію української літератури без творів Тараса Шевченка. Його називають основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Т.Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою передали почуття й думки народу, його віковічні визвольні прагнення.

Найбільше світове визнання отримав «Кобзар», завдяки якому українського письменника стали називати Великим Кобзарем. «Кобзар» знаменував собою демократизацію світової літератури, бо з його сторінок чи не вперше заговорили цілі соціальні материки, які залишалися невідомими для елітарної культури – і це було одкровенням. Не дивно, що твори Кобзаря перекладені всіма слов’янськими мовами, а також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською французькою, датською, новогрецькою, іспанською, хінді, японською, в’єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською та багатьма іншими.

Сьогодні Великий Кобзар сприймається вже не лише як неперевершений поет і видатний громадський діяч, а і як головний ідеолог формування та самовизначення української нації, її консолідації. Саме у творчості Тараса Шевченка наш народ постав так багатогранно, самобутньо, у всій повноті, своєї духовної та матеріальної культури. Завдяки Кобзареві українців пізнали як особливу націю із дивовижною, унікальною, надзвичайно багатою духовністю та культурою.

Тарас Шевченко був видатною людиною своєї епохи й водночас провісником для народу, який своїм духом сприяв національному самоусвідомленню і став генієм поза часом. Поезія Великого Кобзаря – це гімн любові до людства, гімн боротьби за свободу і світлу долю всіх пригноблених народів.

Світлий образ Великого Кобзаря – безсмертний, як і сам народ, що породив його. Нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя, биттям гарячого людського серця. Могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрасність його слова, пісенність його віршів, самовіддана любов до своєї країни, до свого народу лишається безсмертною в серцях багатьох народів світу.

Наталія Куксенко