Звинувачення множаться, а віз і нині там. Віктор Янукович висунув кілька звинувачень Юлії Володимирівні, як голові попереднього уряду. Всі вони стосуються розкрадання коштів. Несподіванка, правда? Точніше це три звинувачення, що стосуються: резервного фонду держбюджету і коштів, які були надані Україні за Кіотським протоколом. Що є особливо скандальним, бо в недалекому майбутньому приїде перевірка і країну чекає черговий скандал. Проте не будемо забігати на перед, отже спочатку резервний фонд Держбюджету.

Голова української Рахункової палати Валентин Симоненко заявив, що уряд колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко незаконно використав більше 1 млрд грн з резервного фонду державного бюджету в 2009 році. Зрозуміло, що використання коштів з резервного фонду є незаконним, і не відповідає нормативно-правовій базі, прийнятій Верховною Радою і положенням про Кабінет Міністрів.

За даними посадовця, в  2009 році суми зловживань Кабінету Міністрів на чолі з Тимошенко сягли більше як 1 млрд грн. Крім того колишній прем'єр-міністр видав 80% резервних фондів без належних підстав. А витрати з резервного фонду державного бюджету перевищили втрати в результаті стихійних лих у 2,5 разу, і майже 70% резервних фондів були витрачені на заходи, не пов'язані з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.

Зокрема, були перевірені кошти з резервного фонду з боротьби зі спалахом грипу A/H1N1. З’ясувалось, що Міністерство фінансів виділило незаконно 500 млн грн.  Дійсно, кошти, виділені на боротьбу з грипом, "величезні". Загалом це 1,16 млрд гривень було виділено з державного бюджету і 500 млн. гривень з резервного фонду, які сумнівно вплинули на ситуацію боротьби з грипом, як підозрілими є підстави виділення таких сум.

Сама ситуація з епідемією викликає питання, а чи була та епідемія взагалі, чи не роздуті її масштаби? Це вже навряд чи можна перевірити. Бо важко було відрізнити обман від правдивої інформації. І що найголовніше – ніхто не слухав спеціалістів, а всі надавали перевагу страшилкам, що щедро ширилися з екранів і web-сторінок.

Але це не єдині претензії до екс-прем’єр міністра. Наступним пунктом є обвинувачення в розкраданні коштів, які були виділенні країні за Кіотським протоколом. Як стали можливими такі масштабні зловживання? А справа в тому, що попередній уряд фактично був не контрольований, не підзвітний ні Президенту, ні Верховній Раді, а лише одній фракції і її лідерці. Президент ініціював службове розслідування, яке виявило, що кошти, отримані Україною за Кіотським протоколом, минулий Кабмін розкрав. Але це квіточки. Скоро над’їде міжнародна комісія, яка перевірятиме стан коштів і напрямки їх використання. Державі доведеться пояснювати, де вони поділися. Міжнародне співтовариство обуриться і наш авторитет, як держави, впаде до небачених глибин. І це вже будуть ягідки. „Світова спільнота хоче бачити в Україні надійного партнера, довіра Заходу, це індикатор розвитку демократичних цінностей в Україні.” Пише Guardian.

 Ці зловживання набули розголосу за кордоном. Отже, тепер варто чекати обережних дій МВФ, по наданню Україні кредитів. Моделюючи хід думки голів МВФ можна припустити, що він такий: „Якщо вони грабують власні кошти, то як вони використають запозичення...” Зрозуміло, що подібні інциденти не сприяють міжнародному авторитету України.

У зв’язку з цим постає питання про загальну боротьбу з корупцією у вищих органах влади. До речі, з цього приводу немає ніяких новин. Міжнародна політична ситуація і зведення рахунків з минулим більше цікавлять ЗМІ. Варто було б розслідувати минулі і присікати сьогоднішні зловживання і корупцію.

Ми переконані, що це можливо за умов самовідданої роботи відповідних органів влади і розгортання антикорупційної кампанії. Але, постає питання, хто буде контролювати самих борців з корупцією? Як знайти ту межу між політичною помстою і антикорупційними діями? Тут необхідна чітка система важелів і противаг, більш того, необхідно нарешті вивести карну і судову систему з-під політичного впливу. Щоб силовики не їли з рук політиків, а були церберами і чітко стежили за правилами гри. Тільки так ми зможемо досягти реальних результатів у боротьбі з корупцією. Ще однією умовою виступає громадянське суспільство, бо, наприклад, гроші Кіотського протоколу це не лише гроші спрямовані на зменшення викидів і покращення екології, а й гроші з продажу квот з шкідливих викидів, а це вже серйозно, це вже державна зрада, бо наноситься пряма і непоправна шкода державним інтересам. А значить нам, громадянам. І громадянське суспільство повинно стежити за цим. Повинно саме бити політикам по руках, коли вони заграються. Ніхто не може використовувати державу і її органи для реалізації власних меркантильних інтересів.

Проте поки що ми лише на шляху до цієї утопії.

Богдан Церковняк–Городецький

В підготовці матеріалу використані матеріали Gurdian