Політична відповідальність є запорукою стабільності та поступального розвитку країни. Особливо актуальним це питання стає у моменти приходу до влади і початку роботи нового керівництва країни, формування нової коаліції та призначення нового уряду. Зі своїми запитаннями про перспективи відновлення стабільності, порядку і виходу країни із соціально-економічної кризи та іншими болючими питаннями люди мали можливість звернутися до заступника Голови Народної Партії, заступника голови фракції „Блок Литвина” у Верховній Раді України Олега Зарубінського під час online-конференції, яку Олег Олександрович провів 21 квітня. Пропонуємо читачам газети „Народна” найцікавіші питання та відповіді на них О.О.Зарубінського.

– Народна Партія позиціонує себе як політична сила, що пропонує системні кроки у подоланні бідності. Чи працюють депутати народники над таким законопроектом?

Подолання бідності було визначено, як головне завдання Народної Партії ще на її з'їзді у листопаді 2007 року. Нас надихає те, що через деякий час ціла низка інших політичних сил зрозуміли нагальну необхідність боротьби з бідністю. За таких умов, хочу сподіватись, цей напрямок буде визначений як основний не тільки в партійних програмах і передвиборчих деклараціях, але в першу чергу, в політиці держави. І це не має залежати від того хто яке крісло у владі і в опозиції займає. Щодо бачення Народної Партії стосовно взаємин між банківськими установами і громадянами-вкладниками, ми думаємо з Вами синхронно

– Зараз багато говорять про наповнення бюджету, у тому числі і шляхом введення податку на розкіш. Як Ви до цього відноситеся? Чи допоможе це бюджету або може бути варто все-таки ввести диференціювання оподаткування для багатих і бідних?

У програмі Народної Партії чітко зазначено, що треба в Україні перейти до прогресивної системи оподаткування. Це відповідь на Ваше запитання, щодо диференціації. Щодо розкоші, треба чітко визначити, що є розкіш, а що є атрибутами заможності. Щоб під поняття розкоші не потрапили сільські хати. Супердорогі автомобілі, величезні маєтки, яхти – зрозуміло мають оподатковуватись, адже всім зрозуміло, що куплені вони не за останні гроші сімейного бюджету. Ділитись з малозабезпеченими – це морально і гуманно.

– Прокоментуйте позицію Блоку Литвина у Верховній Раді, щодо змін до пенсійного законодавства, в частині виплат пенсій працюючим пенсіонерам, збільшення пенсійного віку, встановлення граничного розміру пенсій.

Збільшення пенсійного віку не на часі, бо при цьому треба враховувати середню тривалість життя, в першу чергу чоловіків. Щодо встановлення верхньої межі пенсії, виходячи з елементарної справедливості, треба це зробити. Наявність пенсій у кількасот гривень у одних, і десятків і десятків тисяч у інших – хіба це нормально?!

– Сьогодні всі ми чуємо про те, що урядом Азарова готується рішення, ведуться переговори про створення україно-російського консорціуму із управління нашою ГТС та начебто приватизації газосховищ. Чи це правда? Яка Ваша партійна позиція з цього питання, як союзників Партії Регіонів по коаліції?

Це не правда, хоча б тому, що Росію українська ГТС не так вже і хвилює. Не правда і щодо приватизації газосховищ. Наскільки мені відомо, предметом переговорів прем'єрів двох країн є спільні проекти в атомній і гідроенергетиці, а також в авіабудуванні.

– Як Ви оцінюєте вимогу МВФ підняти ціну на газ для населення на 75%?

Вимоги можуть бути різними, але відповідь України має кореспондуватися з реальним станом ЖКГ в нашій країні і платоспроможністю населення. Для початку треба подивитись, чому за радянської доби Україна видобувала до 40 млрд. кубів газу, а зараз трохи більше 20, з'ясувати, кому де-факто належать газові і нафтові свердловини. На мій погляд, це ключові питання адже собівартість українського газу і нафти набагато менше, ніж імпортних. Тобто треба шукати резерви в середині країни. Зокрема, повчитись у Азербайджану, який зумів на вигідних умовах домовитись з компанією Shell щодо розробки родовищ.

– Ряд політичних лідерів України, в тому числі колишній Президент Ющенко і Прем'єр-міністр Тимошенко, очевидно, винні у тому, що наша держава опинилася на межі фінансово-економічного краху. Чи не вважаєте Ви, що політичні банкрути такого рангу повинні нести відповідальність перед суспільством, аж до кримінальної? Чи не варто „Блоку Литвина” ініціювати законопроект, в якому передбачалося б покарання за бездіяльність, неправильні дії, зловживання становищем керманичів держави?

Якщо б ми підготували такий законопроект, то за нього проголосували б тільки ми. Тому що, якщо бути об'єктивним, то за майже 20 років української незалежності не було жодної влади, яка б не припускалась серйозних помилок. Пропоную нарешті відійти від концентрації усіх мозкових зусиль щодо питання: „хто винен?”, а сконцентрувати інтелект, знання, досвід всього політикуму і коаліції, і опозиції, і влади, і тих, хто нещодавно позбувся її навколо питання, до якого ніколи руки не доходять – „що робити?”

– Як, на Вашу думку, проголошена у 2006 році політична реформа може вплинути на трансформаційні процеси в системі органів виконавчої влади місцевого рівнів? Чи є майбутнє у проголошеній політичній реформі 2006 року?

Реформа була проголошена у 2004 році. Децентралізація влади з акцентом на збільшення функцій місцевого самоврядування - це майбутнє України. Київ має сконцентрувати в своїх руках лише загальнонаціональні і загальнодержавні функції. Чим більше можливостей у місцевого самоврядування, чим ближче воно до потреб громадян, - тим демократичніша країна, і тим більше в неї перспектив

– При мажоритарній виборчій системі кожен депутат несе відповідальність перед конкретною виборчою громадою. Як забезпечити виконання передвиборчих обіцянок при пропорційній системі?

Пропорційна система в нинішньому вигляді довела свою недолугість. Водночас, добре розумію, що будь-яка система не може стати панацеєю. Найважливіший принцип: виборець своїм голосом повинен мати право персонально формувати представницькі органи влади, від його голосу мають залежати шанси і вірогідність потрапляння до парламенту тих чи інших людей. Тому не можу політичну відповідальність відокремити від персональної відповідальності депутатів. Спочатку - представник народу, персонально відповідальний перед своїми виборцями, а вже потім член партії.

– Конкретизуйте позицію Партії щодо доцільності перспектив прийняття нової редакції Конституції України?

Прийняття нової Конституції України не на часі. Нинішній її варіант, навіть за наявності певних юридичних колізій, дає можливість нормально вибудувати державну роботу. На даному етапі мову доцільно вести лише про точечні, локальні зміни, а не про нову редакцію. І головне, треба навчитись дотримуватися чинної Конституції і чинних законів. В іншому випадку висока правосвідомість ніколи не оволодіє політиками.

– Як Ви розцінюєте те, що після останніх виборів одразу кілька політичних партій заявили про свою опозиційність до чинної влади? Чи є це нормальним явищем і чи можна вважати, що на сьогодні в Україні дійсно є опозиція?

Це є нормальним явищем. За нинішньої конструкції політичної системи України ті, хто не входить до більшості, ті, хто не підтримує чинний уряд, мають право себе називати опозицією. Але назва і реальна сутність - це різні речі. На моє переконання, справжня опозиційність - це не реалізація формули "баба яга проти" про стать не йдеться. Реальна опозиційність - це формулювання альтернативних пропозицій, ініціатив, альтернативного бачення. Водночас саме з цим, як свідчить практика, у нинішніх опозиціонерів є серйозні проблеми. Проте суспільству і державі активна, ефективна опозиція потрібна. І також, як у більшості є шанс стати ефективною владою, так і у опозиції є шанс бути корисною суспільству.

– Як Ви оцінюєте рішення міжнародного суду у Гаазі по о. Зміїний та нещодавні повідомлення у ЗМІ про чергові претензії румунської сторони на українську територію?

Я вже їх оцінив раніше у своїй позиції щодо о. Зміїного. Це - не успіх України. Причини тут різні, але одна із серйозних - це набагато більша інтегрованість Румунії в Європейське середовище, ніж України і це глибинна причина. Безумовно, присутній і суб'єктивний фактор, пов'язаний з якістю української зовнішньої політики. Щодо чергової претензії Румунії на український острів на Дунаї, позиція нашої політичної сили - Народної Партії вже була публічно висловлена тиждень тому. Вона чітка і жорстка.

– Сьогодні в Україні практично завершено оновлення владних інститутів на основі нової коаліції у Верховній Раді. Слава богу, на відміну від попередніх 5 років, Президент, парламент і уряд - одна команда. Чи не здається Вам, що зараз самий час братися за непопулярні системні реформи в державі, поки кредит довіри до нової влади ще високий?

Реформи упродовж багатьох років в нашій країні сприймалися як лайка. За підсумками реформи початку 90х українців обдурили з, так званими, ваучерними сертифікатами. Інші реформи привели до появи шахрайських трастів. Є багато інших прикладів псевдореформ. Справжні реформи повинні сприйматися населенням як справедливі зміни, коли не за рахунок їх жебрацьких прибутків нувориші і товстосуми хочуть мінімізувати свої збитки під час фінансової кризи. Реформа тільки тоді матиме успіх, коли є висока питома вага її підтримки в суспільстві. Тоді вона легітимна і перспективна. Тільки так я розумію реформу.

– Як показує світовий досвід, відновити економіку набагато легше ніж відродити мову. Коли вже закінчиться дискримінація україномовних громадян? Невже ми така слаба держава, що не можемо захистити свою мову?

Позиція Народної Партії в цьому питанні є незмінною. Державною мовою в державі Україна має бути українська мова. Виконання європейської хартії регіональних мов і мов меншин, яку ратифікувала Україна - є обв’язком для нашої країни. А там передбачені доволі серйозні можливості і для інших мов. Тому поєднання державності української мови, розширення ареалу її використання в державі Україна з вільним розвитком мов нацменшин, має стати домінантою в мовній політиці України. І ще, далеко не завжди, коли про державну мову багато говорять вона міцніє. Приклад, минулі роки, починаючи з 2005 року, розмов багато, а книжок українською мовою менше ніж до цього.

Підготувала Інна Воронянська,

Газета «Народна» №17(244) від 1 травня 2009р.