16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Відтоді в історії нашої держави розпочалася нова сторінка, новий відлік часу – епоха утвердження України як самостійної та незалежної країни.

Проголошення Декларації про державний суверенітет було виваженим та історично необхідним кроком на шляху здобуття незалежності України, яку український народ виборював століттями. У документі чітко визначені питання вирішення економічної самостійності, екологічної, внутрішньої та зовнішньої безпеки, культурний розвиток суспільства та територіальна цілісність країни.

У Декларації було визначено найбільш принципові позиції, які орієнтували народ на створення самостійної, правової держави, на розвиток демократії, всебічне забезпечення прав і свобод людини. Саме спираючись на Декларацію, було прийнято Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року, який разом з державним суверенітетом був підтверджений волевиявленням народу на Всеукраїнському референдумі в грудні того ж року.

Декларацією проголошено самовизначення української нації, народовладдя, принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, територіальну цілісність України в межах наявних кордонів, економічну самостійність, виключне право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством України, захист усіх форм власності в державі, гарантії екологічної безпеки і культурного розвитку. Ці базові положення лягли в основу законодавчих актів державного значення – Конституції та законів України.

Ознаками суверенітету держави є її єдність, неподільність і невідчужуваність. Єдність державного суверенітету полягає в тому, що в країні може бути одна суверенна влада, яку здійснює вся система державних органів. В Україні, як у більшості країн світу, органи держави функціонують за принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, оскільки саме він вважається однією з основоположних засад організації і діяльності держави. Але окрім безпосередньо поділу влади, в Україні функціонує механізм взаємних стримувань і противаг між гілками влади.

Але державний суверенітет усередині країни все ж має обмеження. Такими обмеженнями є основні права людини, що передбачають суб’єктивну свободу, котра визначається як здатність діяти задля задоволення потреб, і які повинні поважати представники державної влади.

Сьогодні суверенітет є гарантією незалежності України, адже саме проголошення Декларації стало першим кроком до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель. І сьогодні українці повинні пам’ятати, що, втративши державний суверенітет, вони втратять незалежну та самостійну державу. Саме тому збереження цілісності країни має бути пріоритетнім у внутрішніх та зовнішніх відносинах держави.

Наталія Куксенко