Щорічно 28 липня в день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира – хрестителя Київської Русі – українці відзначають день хрещення Русі-України. У 988 році відбулося хрещення мешканців Києва, а згодом і інших міст держави князем Володимиром Святославовичем, у результаті чого християнство стало провідною релігією на Русі.

Утвердження християнства на Русі і в історичній ретроспективі в Україні – тривалий та складний процес, що тривав декілька століть, пройшовши у своєму розвитку кілька важливих стадій: спонтанного проникнення християнських ідей і цінностей до язичницького середовища, боротьби християнства та інших світових релігій за сфери впливу, проголошення християнства державною релігією Київської Русі, протистояння язичницького суспільства новій ідеології, створення митрополії, переходу в унію у 16-17 ст., приєднання до Московської церкви та руху за автономію та автокефалію у 20-21 ст.

Християнство з часів свого виникнення стало формуватися не як регіональна, а як світова релігія. Слов’янські народи, прийнявши християнство, увійшли у сім’ю європейських народів, змогли долучитися до досягнень європейської культури.

Князь Володимир хотів створити релігію, яка могла б слугувати міцною основою для об’єднання всієї держави. Але спроби модернізації старих культів не відповідали меті, бо язичницькі боги, що були пережитком первісного ладу, не могли задовольнити потреби класового суспільства. Для мети, поставленої правлячими класами Київської держави, найкраще підходило християнство з його детально розробленим вченням та складною церковною організацією.

Хрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією випало на долю князя Володимира. Зрозумівши, що язичницький пантеон богів не сприяє зміцненню держави та її престижу, він вирішив прийняти християнство та охрестити увесь свій народ.

Після офіційного хрещення киян у 988 році християнство стає державною релігією Київської Русі. Християнізація відбувалася поступово за водними шляхами, спершу її прийняли більші осередки, пізніше провінція. Не всюди цей процес відбувався без опору, як у Києві. Головний опір чинили служителі язичницького культу «волхви», вплив яких на південних землях Русі був незначний. Натомість на півночі у Новгороді, Суздалі, Білоозер’ї вони підбурювали населення до відкритих виступів проти християнських священнослужителів. Ще довго співіснували між собою деякі елементи язичницької віри, переважно обрядів, із християнством.

Із прийняттям християнства в Україні поширилася писемність. Володимир закладав школи, будував церкви спершу в Києві, а згодом по інших містах. Учителями були священнослужителі з Корсуня, які знали слов’янську мову. Факт, що з прийняттям християнства Візантія значно не посилила політичний вплив на Русь-Україну слід уважати найпозитивнішим наслідком акту хрещення України і слов’янського Сходу.

Хрещення Володимиром Русі-України було мотивовано необхідністю об’єднати народ, який проживав на території країни, адже тільки віра в спільні ідеали здатна згуртувати людей. І вплив релігії на свідомість людей з часом не втрачається. Саме через побоювання, що вплив священнослужителів буде значнішим за більшовицьку владу, більшовики забороняли поширення християнства.

І сьогодні, не зважаючи на те, що політика та церква мають не впливати на діяльність один одного, все ж тісний зв’язок релігії та політики зберігається. Саме тому державні діячі всіх урядів та епох намагаються виразити свою підтримку церкві, адже саме завдяки її впливу можна отримати прихильність громадян.

Наталія Куксенко,

опубліковано в газеті "Народна" №28(255) від 17 липня 2010 р.