Коментар народного депутат України від фракції «Блок Литвина» у Верховній Раді України Олега Зарубінського щодо законопроекту «Про мови в Україні».

— Кожен народний депутат України за Конституцією є суб’єктом законодавчої ініціативи. Дійсно, одним із співавторів законопроекту про мови є представник Блоку Литвина — Сергій Гриневецький. Це його особиста позиція, яку він не приховує, тому, очевидно, він мав право бути одним із співавторів згаданого законопроекту. Але це не означає, що це є узгоджена позиція фракції. До речі, він на це й не претендує.

У мене, як члена фракції, є своя думка з приводу цього законопроекту, навіть більше скажу — так званого мовного питання в Україні. Я достатньо непогано знаю не одну мову, тому, вважаю, що маю право на лінгвістичні пошуки і міркування. З моєї точки зору питання полягає в наступному. Аксіомою для всіх громадян України мають бути наступні декілька пунктів, які важко спростувати. Перший полягає в тому, що в українській державі кожен громадянин зобов’язаний незалежно від свого етнічного походження, віросповідання, ментальності, знати українську мову на достатньо високому рівні. Мені важко назвати державу, де громадяни не знали б мову своєї держави. Другий момент. Національне законодавство України і все інше має бути побудоване так, щоб у кожного нашого громадянина була чітка, прозора, зрозуміла й обов’язкова мотивація для вивчення української мови. Тобто законодавство має забезпечувати стимули для обов’язкового вивчення української мови.

Третє. Держава Україна має всіляко підтримувати державну мову і забезпечувати вільне існування, використання та розвиток всіх інших мов, презентовані в Україні. Так, як це робить Росія, Франція, Італія, Португалія і всі інші нормальні країни. Може це комусь і не сподобається, але в Україні особливу увагу по об’єктивним показникам треба приділяти російській мові, яка репрезентована найбільшою кількістю людей, не говорячи про українців, у порівнянні з носіями інших мов в Україні. Четверта позиція. Інсинуації стосовно мови полягають в тому, що двомовністю намагаються показати: треба володіти або українською мовою або російською. Це не так. Двомовність полягає в знанні на достойному рівні двох мов. Таким чином. Перший, другий і третій пункт для реалізації коректного тлумачення, що таке двомовність, є необхідними для того, щоб будь-яка людина, якщо вона вважає себе двомовною, обов’язково знала українську мову.

І п’ята позиція. На сьогоднішній день в Україні має бути введено обов’язкове вивчення англійської мови. Тобто, коли дітям в школах дають альтернативу — вчить англійську, німецьку, французьку або італійську мову — це не правильно. Всі інші мови, крім англійської, можуть бути лише додатковими іноземними мовами. В XXI столітті найбільш поширеною мовою ділового спілкування в світі є англійська мова. Подобається це комусь чи ні, але не знаючи англійської мови, сучасна українська людина не зможе бути повноцінно інтегрованою в світовий цивілізаційний процес.

Чи підтримає фракція Блоку Литвина цей законопроект? Далеко не переконаний. Більш того, зараз і не стоїть питання, що цей законопроект має бути негайно обговорений і прийнятий. Наскільки мені відомо, голова Верховної Ради називав достатньо багато нині зареєстрованих законопроектів про мови, які він спрямував в Національну академію наук України на предмет серйозної експертизи. Я думаю, що оскільки це питання контроверсійне, то Україна, яка постійно проголошує свою інтеграцію до Європи, має почути серйозний експертний аналіз найповажніших міжнародних організацій. Хотілося б, щоб законопроекти про мови готувала робоча група, куди б входили не стільки політики, скільки фахівці з історії мови, мовознавства, сучасної української мови, інших мов. Мені здається, що в цьому питання політики має бути найменше.

Газета «День» від 27.09.2010

http://www.day.kiev.ua/310606