«Існують країни, в яких щонайбанальніші історії все ще можуть стати сюжетом детективу чи трилера. До цих країн віднедавна знову належить Україна», – зауважує письменник. І якщо протягом п‘яти років після Помаранчевої революції Україну все ж зараховували до вільних держав, то тепер організація Freedom House визначила її як «частково вільну». Це пов‘язано зі змінами в політиці країни після приходу до влади Віктора Януковича. Зачепила ця політика і життя однієї з найвідоміших письменниць країни.

Марія Матіос є героїнею, а вірніше – «головною жертвою» цієї дивної історії, пише Андрій Курков. Письменниця, лауреатка Національної літературної премії ніколи не брала участь в політичних акціях чи дискусіях. Вона писала прекрасні романи, сімейні історії, в яких описувала рідну Буковину. Вона жила собі тихенько, мала успіх у читачів та була ще заступником голови Комітету з Національної премії ім. Т. Шевченка.

І саме з присудження цієї премії все й почалося, розповідає письменник. Марія Матіос отримувала премію замість Оксани Пахльовської, яка не змогла приїхати з Риму, і виголосила її коротку промову. Та головно складалася з цитат із Тараса Шевченка та зводилася до наступного: українці, не дайте перетворити себе на рабів Москви.

У залі був президент Янукович з почтом, лауреати та гості. Після промови в залі запанувала тиша, йдеться далі в статті. Згодом до Марії Матіос підійшла радниця президента і запитала обуреним голосом: «Ради Бога, як Ви насмілилися таке виголошувати?»

З цього часу в Марії Матіос почалися проблеми: вона захворіла, її безпідставно та протизаконно звільнили з посади в комітеті, спроби позиватися виявилися безуспішними. А невдовзі до львівського видавництва «Піраміда», яке видало її книгу «Вирвані сторінки з автобіографії», що стала «Книжкою року», завітали міліціонери. Вони вимагали вилучити з продажу «книжку року» та стверджували, що діють за розпорядженням генпрокуратури. «Співробітники видавництва, – пише Андрій Курков, – очевидно, в останні п‘ять років втратили страх перед міліцією і рішуче відмовлялися виконати вимогу». Міліціонери потупцювали 20 хвилин на місці та й пішли геть.

Однак за декілька днів Марія Матіос дізналася, що міліція в Києві опитувала про неї мешканців будинку, в якому вона жила вісім років тому. Правоохоронці навіть запитували, чи не хочуть знайомі свідчити проти неї на відкритому процесі. А саме про те, що письменниця в останній книзі між іншим написала: пам‘ятник на честь Великої вітчизняної війни в Києві, мовляв, має фалічну форму. Що обурило ветеранів цієї війни.

Коли ж підозрілі люди почали навідуватися в рідне село письменниці Розтоки та розпитувати про її батьків, Марія Матіос занепокоїлася та написала листи генпрокурору Віктору Пшонці та міністру внутрішніх справ Анатолію Могильову з вимогою пояснити, що відбувається. Та генпрокуратура публічно заявила, що не давала ніяких вказівок, а міліція знову ж таки публічно відповіла, що виконувала розпорядження прокуратури.

Невдовзі все ж з‘ясувалося, звідки все почалося – зі скарги депутата-комуніста Петра Цибенка, який вимагав покарати письменницю та її книгу за порівняння письменника з фалосом, пише Андрій Курков.

Як тільки вибухнув скандал, до нього вирішили долучитися численні політики, які стали на бік письменниці та атакували правоохоронні структури. Телефони Марії Матіос не замовкали: дзвонили з підтримкою Віктор Ющенко і Володимир Литвин, і зрештою – колишні судді Верховного суду, які «запропонували допомогу в боротьбі за права людини та письменниці».

«Таким чином організатори цієї акції зробили зі скромної, обдарованої письменницьким талантом Марії Матіос суперзірку випусків новин», пише Андрій Курков. Однак така популярність письменниці не надто подобається, хоча багато колег Марії Матіос заздрять та погодилися б на таку рекламу. Сама ж письменниця досі чекає вироку суду щодо звільнення з посади.

Андрій Курков зазначає, що недавно теперішній міністр освіти Дмитро Табачник назвав пам‘ятник жертвам Голодомору фалічним комплексом, який псує вигляд Києва. Однак міліція до міністра досі не приходила, та й загиблі внаслідок Голодомору вже нічого не скажуть.

«Я приміряв всю цю ситуацію в уяві на себе. При цьому мені стало моторошно. Я почав порпатися в своїй пам‘яті: чи не порівнював я десь у своїх романах пінгвіна з фалосом? Чи подасть тепер позов товариство захисту тварин? А далі? Скандал, слава, стрес і дзвінки від екс-президентів? Цього сумнівного щастя я хотів би уникнути. Я ніколи, уявляю я собі, не ображав жодного з представників теперішньої влади. Або майже ніколи. Якщо ж хтось з них все таки мав би почуватися ображеним, то тоді вони пошлють депутата-комуніста читати мої книжки і з‘ясовувати, через що їх можна заборонити, а їхнього автора – оголосити ворогом народу або ж українських пінгвінів?», – пише Андрій Курков.

Оригiнал матерiалу:
http://www.welt.de