Прийшов час, щоб почути головні послання усіх великих релігій, а саме, що ми ніколи не маємо заподіювати того іншим, чого не хочемо, щоб заподіювали нам.

Це був кращий рік для Бога. Після згубних книжних нападок на Всемогутнього з боку оксфордського викладача Річарда Докінса, есеїста Крістофера Хітченса та інших, віруючі відбили атаку.

Найкращою була книга “Аргументи за Бога” (“The Case for God”), яку написала блискуча релігійна письменниця Карен Армстронґ. Та ще важливішою стала новина, що більше людей (без сумніву, у Великій Британії) відвідують християнські церкви всіх конфесій. Крім того, Папа у вересні здійснив дуже вдалий візит до Великої Британії. Ми вже знаємо про активне відвідування мечетей в країні.

Наприкінці кожного року, звісно, багато християн, які не завжди ходять до церкви, потрапляють на різдвяні богослужіння. Колядки, церковні дзвони та вертеп досі перебувають у центрі свят середини зими поруч зі святом споживання. Утім, наприкінці 2010 року пору «великих витрат» у Європі, напевно, стримали сильні зимові морози та широке запровадження програм із економії майже по всьому континенту.

Навіть у найбезбожніших сім’ях на Заході майже всі діти мають знати подробиці Різдвяної історії. Подорожні, які не змогли знайти місце для ночівля в будинку. Народження немовляти у стайні. Прихід мудреців із дарами – золотом, ладаном і смирною.

Ми дізнаємося про все це у той же час, як чуємо про Батечка Різдво, про його лапландських оленів та мішки, повні подарунків. І враз втрачаємо нашу віру у той зимовий міф. Проте ми прагнемо перенести у дорослий світ те уявлення про Бога, яке було в нас сформоване у дитинстві. Старець із довгою бородою стежить за нами – більшість із нас зберігає доволі буквалістський погляд на історії про його Сина із біблійного Нового Завіту.

Легка мішень

Це той Бог, на якого накидаються атеїсти на зразок Докінса та Хітченса. І з такою мішенню не надто важко піджартовувати чи навіть насміхатися. Давайте не брати до уваги факт, що ви можете надати куди сильніший доказ проти безбожжя, – згадайте про жорстокість атеїстичних вождів тоталітаризму у двадцятому столітті – та розглянемо напад на тих, чия відданість буквалістським інтерпретаціям релігійних текстів означає, що вони заперечують науку і здоровий глузд. Для них світ був створений за шість днів; а еволюція – дивна казка.

Ті з нас, хто гадає, що наука і релігія перебувають у різних сферах, і хто згадує, як Сократ стверджував, що наука не вчить вас моралі чи смислу, виявляють, що наші аргументи підривають буквалісти і фундаменталісти будь-якої релігії. Є християни, які знають все про вогонь і сірку в Книзі Одкровення, але, здається, ніколи не чули настанов про великодушність в Нагірній проповіді.

Також є безкомпромісні євреї, зокрема групи поселенців, які витісняють палестинців із їхніх домівок у східному Єрусалимі і Хевроні, забувши ранні настанови юдейських учених, котрі стверджували, що до чужинців слід ставитися, як до співвітчизників. І є мусульмани, які нехтують припису Корану про плюралізм, толерантність і мир.

Атеїсти, нападаючи, часто слушно вказують на ту велику шкоду, якої нерідко завдають у нашому світі такі фундаменталісти. Праві американські погляди про місце їхньої країни у світі підкріплені фундаменталістською догмою. ООН – це творіння самого диявола. Американський президент Барак Обама – неамериканський мусульманин. Палестину від Йордану до узбережжя слід віддати Ізраїлю, щоб світ покінчив із руйнівним християнським тріумфом.

Єврейські фундаменталісти перешкоджають будь-якому мирному процесу, який перервався на Близькому Сході, і продовжують будувати незаконні поселення. Ісламські фундаменталісти визначають джихад як війну проти Заходу і вимагають ісламського халіфату від Атлантичного океану до Тихого.

Руйнівний догматизм

Різкий і руйнівний догматизм фундаменталістів кожного типу має спільну рису: сильне відчуття образи, спричинене страхом і невдоволенням сучасністю. Християнський фундаменталізм в Америці бере початок із популізму та антиінтелектуалізму дев’ятнадцятого століття. Члени євангелістських церков пов’язують свою віру із суворим індивідуалізмом першопоселенців. Вони зневажають істеблішмент.

Єврейські фундаменталісти вірять що критики Ізраїлю – антисеміти чи, у випадку єврейських опонентів жорсткої політики Ізраїлю, «євреї, які самі себе ненавидять».

Ісламські фундаменталісти, на відміну від решти нас, вважають, що технологічний прогрес і глобалізація ведуть не до лібералізації, а до зухвалої повторної спроби західного колоніалізму.

Заради щасливішого Нового року ми маємо вислухати усі головні послання цих великих релігій, а найбільше – конфуціанське золоте правило, що ми ніколи не маємо заподіювати людям того, чого б не хотіли, аби вони заподіювали нам. Релігія має нас вчити не те, як ненавидіти, а – знову звернуся до Конфуція – як розвивати суспільства, які турбуються та дають прихисток бідному, подорожньому та приниженому.

Це найголовніше послання для кожного, зокрема і для атеїстів, яке варто взяти із християнської історії про Різдво.

Кріс Паттен був останнім британським губернатором Гонконгу та комісаром Єврокомісії із зовнішніх зв‘язків, сьогодні – канцлер Оксфордського університету

Оригiнал матерiалу:
http://www.europeanvoice.com