Україна скочується до «не вільного», повністю авторитарного статусу, якого не знала з часів здобуття незалежності, застерігає Тарас Кузьо. Деякі інші західні політологи заспокоюють, що держава «стабілізується в напівавторитарному режимі» як «частково вільна».

У статті автор порівнює режими Кучми та Януковича і знаходить між ними чимало спільного. Обидва президента не гребували політичними ув’язненнями, фальсифікаціями виборів, хабарництвом, тиском та шантажем опозиційних депутатів, стверджує Кузьо. Кучма за допомогою Януковича сфальсифікував вибори 1999 та 2004 року, чинний президент, вже самостійно, розпочав це робити минулого року, ідеться у статті. «Янукович руйнує інститут вільних виборів, який привів його до влади», – пише автор.

За часів Кучми Комуністична партія України не належала до уряду. Натомість Янукович не побоявся створити коаліцію із відверто «антиреформаторськими» та «антизахідними» політиками.

Окрім цього, продовжує автор, «стався регрес у питанні національної ідентичності». Зокрема, правляча партія разом із комуністами заперечує Голодомор 1933 року. Кучма на цьому тлі вигідно відрізняється, адже у 2003 році він розпочав кампанію з міжнародного визнання Голодомору як геноциду українського народу, ідеться у статті.

Кучма ніколи не мав стабільної більшості у Верховній Раді. Коаліції Януковича вдалося «купити 50 опозиційних депутатів», що дало їм 260 голосів із 450, відзначає автор. Тарас Кузьо також констатує занепад судової системи в Україні. Він цитує Василя Онопенка, голову Верховного Суду України, який заявляє про «втрату незалежності судів» та «пряму загрозу судовому захисту прав людини». Як наслідок судової реформи, запровадженої влітку 2010 року, «Верховний Суд позбавлений можливості виконувати свою конституційну функцію». Автор статті називає маргіналізацію Верховного Суду «особистою помстою» Януковича за скасування його перемоги в другому турі президентських виборів у грудні 2004 року.

СБУ, МВС та податкова адміністрація, як і за часів Кучми, нині стали інструментами тиску на політичну опозицію та незалежні ЗМІ, ідеться у статті. СБУ використовує «авторитарні методи проти вчених, неурядових організацій, політиків та журналістів», відновлюючи політику радянського КДБ.

Повертаються часи політичних убивств. Сім місяців тому зник редактор одного з харківських видань Василь Климентьєв, котрий, як припускають працівники МВС, був убитий. Смерть журналіста український президент прокоментував у інтерв‘ю The Washington Post незворушно: «Багато журналістів зникає по всьому світу».

ЗМІ зазнають сьогодні куди жорсткішої цензури, переконаний автор, оскільки Кучмі принаймні заважала «опозиція всередині та за межами парламенту, а також плюралізм правлячої еліти».

«Янукович відмовляється визнавати, що на його очах відбувається регрес демократії і в цьому він подібний до Кучми», – пише Тарас Кузьо. Якщо нічого не зміниться, то за п’ять років правління Януковича Україна перетвориться з «частково вільної» у «не вільну» державу.

Тарас Кузьо є гостьовим співробітником Австрійської фундації плану Маршала при Центрі трансатлантичних відносин Школи фундаментальних міжнародних досліджень Університету Джона Гопкінса.

Оригiнал матерiалу:
http://www.rferl.org