У 2003 році Леонід Кучма, тодішній президент України, опублікував книгу «Україна – не Росія». Цей вираз часто як мантру повторювали у наступні роки в Україні та на Заході після Помаранчевої революції 2004 року, яка не дозволила зайняти президентське крісло Вікторові Януковичу після нечесних президентських виборів, йдеться у статті. Ці події розглядалися як поширення західних цінностей далі на схід.

І різниця між країнами-сусідками справді була яскравою: російське занурення в авторитаризм та українське становлення свободи. Але більше року тому до влади прийшов Віктор Янукович. При цьому мирний перехід влади від помаранчевих до протилежного табору сприймався як зміцнення демократії в Україні, зазначається у статті.

За рік Україна не втратила економічної чи політичної незалежності, чого побоювалися на Заході. «Пан Янукович надто зобов’язаний українським олігархам і надто скупий, щоб ділити трофеї з Росією. Скоріше він наслідує методи Владіміра Путіна, хоча й без російських імперських прагнень. Дух свободи, який колись був характерний для України, випаровується так само швидко, як це трапилося у Росії десятиліття тому. Україна, яку Freedom House донедавна класифікував як єдину вільну пострадянську країну (за винятком трьох балтійських держав), була понижена у статусі до частково вільної», – йдеться у статті.

За рік Віктор Янукович отримав небачену кількість повноважень завдяки скасуванню конституційної реформи. Вплив парламенту та уряду зменшився. Прокуратура, Конституційний суд та Центральний банк втратили крихти автономності.

Проте прибічники пана Януковича обґрунтовують це потребою навести порядок у країні після років хаосу. Сергій Льовочківн, глава адміністрації президента, розповідає про адміністративні та економічні реформи, які проводить президент. На черзі пенсійна реформа та створення ринку землі.

«Однак досвід Росії показує – слабкі інституції означають, що дії влади матимуть більше значення, ніж закони. Хоча реформи з’явилися, але бандитизм та кумівство мають місце. Перші місцеві вибори, проведені за пана Януковича, були брудними. Атмосфера залякування згустилася. Інвестори нарікають, що їхній бізнес трусять люди Януковича. Алєксандр Лєбєдєв, російський бізнесмен, який володіє готелями у Києві та Криму, каже, що на його власність було здійснено рейди», – йдеться у статті.

Український президент запозичив у пана Путіна досвід маніпулювання правою опозицією – коли поміркованій Партії регіонів протиставляється радикальна націоналістична сила, популярна на заході країни.

Колишнього прем’єр-міністра Юлію Тимошенко переслідують за зловживання. Кількох її соратників заарештовано за порушення під час роботи в уряді. Серед них Юрій Луценко – колишній міністр внутрішніх справ, зазначається у статті. Наразі пані Тимошенко закидають використання коштів, призначених для покращення екології, на виплату пенсій, а також купівлю неналежно оснащених машин швидкої допомоги.

«У країні, де мільярди доларів вимиваються через тіньові газові угоди, ці звинувачення здаються не тільки політичними, але й незначними. Те, що справді ставить пані Тимошенко та пана Луценка в один ряд, каже Юлія Мостова, редактор незалежного тижневика “Дзеркала Тижня”, так це досвід в організації масових вуличних протестів. Панові Януковичу, як дехто стверджує, досі не дають спокою спогади про Помаранчеву революцію», – йдеться у статті.

А корупція тим часом так само процвітає. Так, минулого року Україна запровадила квоти на експорт зерна, внаслідок чого половина продажів опинилася у роках трьох місцевих фірм. Західні експерти вважають, що такий крок можна пояснити лише підкупом.

Експерт Європейської ради з міжнародних відносин» Ендрю Вілсон наголошує, що Україна не має російських газових ресурсів, її економіка слабша, у неї відсутнє імперське минуле і немає досвіду міцної держави. Вона також більш залежна від іноземного фінансування.

Правління пана Януковича зазнало порівняно небагато критики з боку Заходу, констатується в статті. Вони пояснюють це і втомою від України, і видимістю стабільності, яку створив новий президент. Крім того Віктор Янукович зв’язав руки Америці, підписавши договір про відмову від українських запасів збагаченого урану на Вашингтонському саміті з ядерної безпеки.

Із паном Путіним відносини зараз не найкращі. Проте це не повинно давати хибних надій, застерігається у статті. Адже конфлікт із Москвою не завадив Аляксандру Лукашенці розігнати демонстрантів після нечесних президентських виборів та ще глибше зануритися у сферу російського впливу.

«Україна із іншої ліги ніж Білорусь, і досі більш вільна, ніж Росія. Але курс зрозумілий: східна експансія західних цінностей у 1990-их змінилася сповзанням пострадянської моделі у західному напрямку», – висновує автор статті.

Оригiнал матерiалу:
http://www.economist.com